Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

більше.

пальцем.

190

191

Заборсалась мов навіжена, ледь стримуючи крик,

Десь на верхній палубі, в салоні, гупали сотні ніг

скотилася нижче і…

і ніжок, витанцьовуючи черговий тур краков’яку.

…і наштовхнулася на задубіле тіло ювеліра Штока.

А Муся, мов плавець, що втратив відчуття дна, все

Одне його око було привідкрите і дивилося на Мусю

глибше занурювалась у лабіринти чорних і порожніх

співчутливо.

коридорів у пошуках сходів, якими спустилася сюди

Жах змусив її випростатись.

кілька годин тому.

Ні, вона не хоче залишатися в цій компанії!

За нею, кульгаючи і важко дихаючи, біг Шнур.

Зібравши всі сили, Муся кинулась на Шнура, міль-

Нарешті Муся побачила залізні перетинки з пери-

йон разів подякувавши невідомому доктору Шерлу за

лами, почала дряпатися наверх, шаленіючи від дум-

той рядок, де його герой, «склавшись удвічі, протара-

ки, що двері можуть бути зачиненими.

нив черево нападника власною головою».

Відчула, як Шнур ухопився за поділ сукні і рве її, Це була чудова порада!

стягуючи Мусю донизу.

Муся вчинила так само.

З усієї сили Муся вдарила ногою в щось живе —

Та ще й ногою додала — прямо в коліно, за рецеп-

обличчя чи плече, вирвалася і штовхнула двері.

том того ж Шерла!

Вони відчинилися.

Від несподіванки Петька і сам склався удвічі, ох-

За ними були ще одні сходи.

нув, ухопився за коліно.

І ще одні.

А Муся кинулася до дверей, відмахуючись від ньо-

Муся дряпалася по них, ламаючи підбори, аж доки

го все тими ж рятівними тушами.

не вистрибнула в пасажирський коридор зі знайо-

Туші хиталися, немов у смертельному лісі здійня-

мою червоною доріжкою і тьмяними ліхтариками по

лася буря.

всій довжині.

Ламаючи нігті, Муся відтягла важкі двері і стрім-

Шалено закалатала в перші-ліпші двері.

голов вискочила за них.

В одні. У другі. У треті.

Але зачинити не встигла — Шнур був за три кроки

І — жодного відгуку!

від неї.

Музика з салону лунала голосніше.

І Муся помчала лабіринтами коридорів до сходів,

— Очі чорніє-є-є-є!!! — волав циганський хор.

що вели нагору.

Дихання Шнура наближалося.

Один стрибок, один кидок руки — і Муся опинить-

* * *

ся в його пащі.

…Що думає миша, втікаючи від кота?

Сили покидали її, вона ледве ворушила ногами,

І чи думає взагалі, коли мчить, наштовхуючись на

безтямно штовхаючи зачинені двері кают.

стіни, де немає жодної рятівної шпарини, відчуваючи

Шнур теж стишив кроки, ішов за нею спокійно,

лише одне: кроки смерті за спиною…

впевнено, заганяючи в самий куток коридору.

192

193

І — посміхався…

А коли наважилась розплющити, побачила, що

«Усе будемо робити неспішно, птахо…»

перед нею стоїть Ванда.

Усе ж таки є Бог на світі!

— Там нікого немає, — сказала вона і присіла по-

Одна з дверей несподівано відчинилася.

руч із майже непритомною від жаху Мусею. — Ви,

— Рятуйте! — прошепотіла Муся в темряву.

певно, чоловіка злякалися…

Чиясь рука втягнула знесилену дівчину досе-

— Він мені не чоловік! — вигукнула Муся. — Але

редини.

то був не він, а інший!!!

Двері грюкнули, ключ провернувся у шпарині…

— Усі ми грішні… — співчутливо зітхнула мадам

За ними пролунав удар кулака.

Такіхасі, певно, натякаючи на недавню ганебну сце-

Муся здригнулася і повільно сповзла по стіні на

ну в цій же каюті. — Заспокойтесь. Ви в безпеці.

підлогу.

Ми не дамо вас ображати! Я зараз викличу капі-

тана і…

* * *

— Ні! Не залишайте мене! — немов скажена за-

…І побачила перед собою знайомі вишиті бісером

кричала Муся. — Він і вас уб’є! Тепер ми обидві у не-

капці.

безпеці. Він заховався за рогом, я в цьому певна!

Ванда Такіхасі підхопила Мусю, обняла за плечі

Вибачте мене, накликала на вас біду!

і допомогла лягти на канапу.

Ванда обняла її і погладила по тремтячому плечі.

Погляд її був схвильованим.

— Це ви мене вибачте. Не знала, що він у вас та-

Допомігши Мусі зручно влаштуватися на подуш-

кий тиран…

ках, Ванда рушила до дверей.

— Та ні! Кажу ж: ні! Це інший!

— Не відчиняйте! — закричала Муся. — Він мене

Муся розридалася, обіймаючи Ванду.

вб’є!

— Дорога сестро, — казала та, стискаючи її в обій-

— Хто? Ваш чоловік? — обернулася до неї здиво-

мах. — У житті буває всяке. Знаю, на жаль, по собі.

вана Ванда.

Усе минеться. Усе владнається. Я вас нікуди не від-

Муся щосили затрясла головою, замахала руками:

пущу. Я сама поговорю з ним. Вас ніхто більше не

— Злочинець! Вистежив мене… Не відчиняйте!!!

скривдить. Обіцяю. Вам треба відпочити, прийти до

Ванда недовірливо поглянула на неї, зробила за-

тями. Усе буде добре…

спокійливий жест і… вийшла в коридор.

Вона обережно огорнула Мусю ковдрою, гладила

Муся нагребла на себе простирадло і скрутилася

по голові, мов дитину.

бубликом, піджавши під себе ноги.

Муся розчулено схлипнула.

Більше тікати було нікуди.

І несподівано з усією гостротою, котра вколола її

За кілька хвилин двері знову відчинилися.

серце, подумала, що вона ніколи не знала і не відчу-

Муся заплющила очі.

вала такого теплого материнського піклування.

194

195

* * *

* * *

…Олексій Крапка все ще бродив серед гостей, час

Думки про несподівано зниклу напарницю вмить ви-

від часу поглядаючи то на годинник, то на двері са-

вітрилися в Олексія з голови.

лону.

Він забіг до каюти (все ж таки сподіваючись, що

Звісно, від його навіженої напарниці можна було

знайде в ній Мусю, але — марно!) і кинувся до її сак-

очікувати всякого.

вояжу, котрий (і це було дивним!) усе ще стояв на міс-

Цілком вірогідно, що вона все ж таки вициганила

ці — під Мусиним ліжком.

у капітана іншу каюту і тепер спить собі спокійно, по-

Розкрив його, ламаючи замок і сподіваючись, що ха-

лишивши його напризволяще.