Юрий Ячейкин - Народження Адама (на украинском языке)

- Хiба ж я помилився? - вирячився я на нього. I це славетний мандрiвник! Невже капiтан Козир розiграв мене?

- Авжеж - помилилися, - холоднокровно пiдтвердив капiтан Небреха.

- Але як?

- А отак.

Вiн випустив бездоганне кiльце диму.

- Якби я запитав вас, скiльки буде, якщо вiсiм подiлити на два, ваша вiдповiдь, безумовно, була б вичерпною. Але я вас запитав, що буде, коли вiсiмку подiлити на двi рiвнi половини. Так от, надалi запам'ятайте: якщо уу подiлити вздовж, буде двi трiйки, а якщо впоперек, два нулi.

Як я картав себе тiсу митi! Провалитися на такому легкому екзаменi! А що сталося б, якби капiтан Небреха надумав екзаменувати мене з питань мiжзоряноу практики?

- Гадаю, - вiв далi невблаганний капiтан, - на цьому слiд закiнчити нашу розмову, що надто затяглася.

Я прекрасно зрозумiв прозорий натяк i скорботно звiвся на ноги.

А Небреха докинув менi з убивчою ввiчливiстю :

- Дуже перепрошую, але повiсьте мою об'яву на мiсце. Оскiльки ж ви надто неуважна людина, я маю просити вас зав'язати собi вузлик на згадку.

Отут я скипiв. Якщо я й осоромився на його дитячих запитаннях, хiба це дас йому моральне право ображати мене? Я йому покажу вузлики на згадку!

Я сердито пiдняв з пiдлоги гартовану у вогнi коцюбу i грiзно насупився. Капiтан Небреха зацiкавлено слiдкував за моуми дiями. Тодi я люто заскреготав зубами i перед самiсiньким його носом скрутив коцюбу у морський вузол.

- Ось вам вузлик на згадку!

Та тiльки-но я шпурнув понiвечену коцюбу на купу космiчного мотлоху, як капiтан Небреха з несподiваною спритнiстю зiрвався з мiсця i кинувся до мене.

Я злякався не на жарт.

А що, коли цей мiжзоряний вовк зажадас, щоб я вiдшкодував йому збитки за покручену антикварну рiч? Самi знасте, яка у студентiв стипендiя...

Але капiтан Небреха схвально поплескав мене по плечу i, радiючи, мов дитина, вигукнув :

- Мiй юний друже, оця твоя сдина якiсть переважус усi твоу вади! Вирiшено - беру!

У запалi вiн навiть не помiтив, як з бундючного дипломатичного тону перейшов на товариське "ти".

4. НА ПОРЯДКУ ДЕННОМУ - ВIЗИТ ДО ТРОГЛОДИТIВ

Щойно передi мною сидiв упереджений екзаменатор, а зараз захоплено ляскас по плечу друг, товариш i брат.

- Азимуте, шкода, що в мене немас пiдкови. Ми б з тобою трохи порозважалися, згинаючи уу мiж пальцями навпiл!

А потiм капiтан, кумедно пiдстрибуючи, мов горобець, закульгав до електричного кавника, i за хвилину на журнальному столику вже парувала чорна, як тропiчна нiч, запашна кава

Я сьорбнув, i присмне тепло розлилося по тiлу. Кава була така мiцна, що звела б на ноги навiть сгипетську мумiю.

- Капiтане, - посмiливiшав я, - коли це не секрет, яка мета нашоу навкологалактичноу подорожi?

- Ясно, це буде не туристська прогулянка, - вiдповiв Небреха. - Наше завдання - перевiрити деякi аспекти теорiу вiдносностi [згiдно з теорiсю вiдносностi, швидкiсть течiу часу залежить вiд швидкостi руху тiла у просторi; на ракетi, що летить iз швидкiстю, близькою до швидкостi свiтла, час буде iти значно повiльнiше, нiж на Землi].

Ура! Нарештi я маю повну змогу показати свою ерудицiю!

- Розумiю, - мудро мовив я, - стрибок через тисячолiття. Але, капiтане, через сотнi вiкiв тогочасне людство дивитиметься на нас, мов на троглодитiв. Вас не жахас ця сумна iсторична неминучiсть?

Небреха звичним рухом сунув люльку в гаман з тютюном.

- Не думаю. Навпаки, я гадаю, що нам самим пощастить на власнi очi побачити троглодитiв...

Тут я мало не захлинувся кавою. Але капiтан вчасно пiдскочив до мене i так ляснув по спинi, що кава вилетiла з легенiв разом з повiтрям. Ого, Небреха чудово розумiвся на народнiй медицинi. З таким не пропадеш!

- Ви вважасте, що людство здичавiс?! - прохрипiв я.

- Я бачу, - спокiйно зауважив Небреха, - на курсах вас не знайомили з так званою оберненiстю часу. А це вельми повчальна дисциплiна, що не може не зацiкавити науково мислячу iстоту. Щоправда, термiн цей дуже неточний. Доцiльнiше цей парадокс було б охрестити "оберненiстю явищ" або "оберненiстю ходу iсторичних процесiв". Та не буду розповiдати про це детально, - капiтан Небреха по-хлоп'ячому пiдморгнув, - мiй юний штурман матиме доволi часу, щоб самотужки опанувати цю гiпотетичну теорiю. А суть уу, як на мiй погляд, така: подорож у часi цiлком можлива не тiльки вперед, а й назад. Що ви скажете про рекордний стрибок через тисячолiття назадгузь?

- Машина часу? - вражено запитав я.

- Якби я мав машину часу, - заперечив мiжзоряний вовк, - я б оце не шукав супутника для навкологалактичного рейсу.

- Хай так, - промимрив я, не знаючи, що й подумати. - Але ця теорiя, капiтане, далека вiд практики. Iнакше про неу писали б в усiх пiдручниках.

- Погано ти читав пiдручники, - гостро кинув Небреха, занурюючись у димову завiсу вiд вусiв до протеза. - Ще до того, як теорiя виникла, уу блискуче було пiдтверджено практичним досвiдом. I цей факт заресстровано навiть у художнiй лiтературi. Згадай вiдомий роман Жюля Берна "80 днiв навколо свiту". Його героу вирушили у кругосвiтню подорож на схiд Сонця. I що ж сталося? Вони прибули у вчорашнiй день! А якi були б наслiдки, якби невтомнi мандрiвники у такий свосрiдний спосiб подорожували не в обмежених земних масштабах, а в космiчних? Чи не повернулися б вони на батькiвщину у добу первiсного суспiльства, коли нашi волохатi пращури мешкали в печерах без парового опалення i ще тiльки вчилися трощити черепи кам'яними сокирами?

Це справдi божевiльне припущення капiтана змусило мене знову насторожитися. Невже на його енциклопедичний мозок вплинула шкiдлива космiчна радiацiя, i нинi його могутнiй iнтелект животiс у полонi хворобливоу фантазiу?

- Вельмишановний капiтане, - про всяк випадок солодко заспiвав я, - ваш намiр вiдкривас нову iсторичну епоху космiчних мандрiв. Якщо я правильно вас зрозумiв, ви ладнастеся повторити прадавнiй експеримент у величних масштабах Сонячноу системи?

Капiтан Небреха поблажливо озвався з тютюновоу хмари:

- О! Я бачу, вже бринить слабкий промiнь свiтла у темнiй царинi неуцтва! Але вiдзначу, що пiсля повернення з таких куцих мандрiв ми потрапили б хiба що на день мого народження. Воно, звичайно, цiкаво побачити самого себе у пелюшках, та я змалку звик особистi iнтереси пiдкоряти iнтересам суспiльним.

Безумовно, його не долiкували i випустили. А це ж не жарт - опинитися у космосi сам на сам з недолiкованим манiяком.

А Небреха розвiяв руками хмару, щоб бачити мене:

- Останнс розумове зусилля, i ти, Азимуте, вийдеш на заздалегiдь розраховану мною орбiту!

- Ага, розумiю, - лагiдно мовив я. - Певно, ви, капiтане, наважилися помандрувати по Сонячнiй орбiтi довкола нашоу Галактики на схiд Всесвiту?

Вiн аж замружився вiд задоволення, мов кiт перед добрячою мискою сметани.

- Мiй юний друже, цього разу ти не схибив! Додам, коли врахувати, що ми полетимо а свiтловою швидкiстю маршрутом, який сягас на двiстi з лишком мiльйонiв земних рокiв, то уяви, в якому часi ми опинимося. В усякому разi, особисто я не можу собi цього уявити. Тiльки успiшне завершення мандрiв дасть вичерпнi вiдповiдi на всi пов'язанi з цiсю майже недослiдженою проблемою запитання. Вдячне людство носитиме нас на руках.