Богдан Сушинский - Забутi письмена (на украинском языке)

- Он воно що! - похитав головою Мiкейрос. Увесь цей час господар "гiрського гнiзда" дивився на вогонь, i могло здатися, що вiн просто забув про свого спiвбесiдника. Проте доктора Крiшну це анiтрохи не турбувало.

- До речi, ви замислювалися над таким дивним явищем: по всьому свiту розкидано племена чи просто групи людей - залишки древнiх племен i народiв, якi самим своїм iснуванням нiби проводять певний експеримент. Мета цього гiгантського експерименту - виявити й показати людинi, якi безмежнi можливостi для виживання в мудрому спiвiснуваннi з навколишнiм свiтом, вона має. Ми певнi, що врештi, грунтуючись на цих досягненнях, людство створить якiсно нове суспiльство суспiльство титанiв фiзичної сили i духу, здатне виживати за будь-яких катастроф, катаклiзмiв i природних аномалiй, а головне, як я вже казав, воно мудро спiвiснуватиме з самою природою планети.

- Усе це декларацiї, докторе Крiшна. А декларацiями мене не здивуєш. Хоча, чесно кажучи, про товариство, яке ви репрезентуєте, я чую вперше. Хто ж його заснував, де воно, так би мовити, базується, що спричинилося до його появи? Коли це, звичайно, не таємниця, яку не можна розголошувати пiд страхом жахливої смертної кари.

- Авжеж, таємниця. Принаймнi вiдповiсти на бiльшу частину вашого запитання я не зможу. Але дещо все ж таки поясню. Тому що ви - вчений, в iменi якого ми дуже зацiкавленi. Нам хотiлося б, щоб ви були з нами - ось що ви повиннi усвiдомити передусiм, докторе Мiкейрос. Ви, певне, чули, що колись, у давнi часи, в свiтi було товариство, яке ставило своїм завданням знищувати й руйнувати всi види зброї?

- Так, дещо чув. Здається, до нього належали навiть декотрi європейськi монархи, якi намагалися не допустити розповсюдження алебарди, а згодом кулемета... Ось, власне, все, що я знаю.

- Уже немало, - пiдбадьорливо мовив доктор Крiшна. - А заснували це товариство тiбетськi монахи. I ми, вихованцi монастирiв, пам'ятаємо про це. Багато древнiх рукописiв, чи їхнiх копiй з описами технiчних досягнень минулих цивiлiзацiй, досi лежать у пiдземеллях гiрських монастирiв. Час вiд часу в пресi з'являються повiдомлення про те, що в древнiх вавiлонських, арабських, персидських манускриптах є описи повiтряних боїв на лiтальних апаратах, запуску ракет i таке iнше. Але ми робимо все можливе, щоб таких публiкацiй з'явилось якомога менше, аби не привертати уваги до наших рукописiв.

- Не бачу причини, щоб не сказати людям правду, докторе Крiшна. Якщо вже ми не здатнi передбачити свого майбутнього, то принаймнi повиннi мати уявлення про те, що дiялося з родом людським у минулому. I якщо в монастирських сховках справдi припадають пилом древнi книги, в яких iдеться про розвиток загиблих цивiлiзацiй, то люди, котрi приховують їх, чинять страшний злочин.

- Шкода.

- Чого вам шкода? - досить рiзко перепитав Мiкейрос.

- Що не вдалося переконати вас.

- Не варто шкодувати, докторе Крiшна чи хто ви там є насправдi. Все одно переконати мене в доцiльностi такого пiдходу до нашої спадщини неможливо. Навiть якби до цього взялися ченцi всiх монастирiв Тiбету. I щоб уже все остаточно з'ясувати... Ви прийшли, точнiше, вас прислано сюди, аби переконати доктора Мiкейроса знищити цi плити чи хоча б бiльшiсть iз них?

Крiшна якусь мить сидiв нерухомо, не вiдводячи погляду вiд вогню, потiм повiльно, нiби скрадаючись до жертви, пройшовся кiмнатою.

- В iнтерв'ю однiй iз паризьких газет ви заявили, що на цих плитах уже виявлено схеми переливання кровi, малюнки, де зображено, як з одного велетенського суперконтиненту, що розломився, утворилися Пiвнiчна й Пiвденна Америка. Сказали ви й те, що, розшифрувавши пiктограми, людство дiзнається про новий вид палива, енергiя якого дала можливiсть древнiм астронавтам переселитися на iншу планету, матиме вiдомостi про iнопланетян, дiстане чимало нової iнформацiї про будову всесвiту. Ви й досi певнi, що там справдi зашифровано всi цi вiдомостi?

- Безсумнiвно. Менi й моїм колегам уже вдалося дещо розшифрувати. Я навiть певен, що цi плити мають такi вiдомостi, про якi ми й не здогадуємося.

- Ну що ж, нашi думки про значення цих плит збiгаються. У нас теж є фотографiї багатьох iз них. - Крiшна знову вiдiйшов до вiкна i тепер стояв спиною до господаря "гiрського гнiзда". - Менi доручено запропонувати вам цiкаву угоду, пане Мiкейрос. В яку суму ви оцiнюєте свою колекцiю?

- Хочете купити її? - досить спокiйно запитав Мiкейрос. Хоча навряд чи Крiшна здогадався, чого коштував йому цей спокiй.

- Вважатимемо, що так. Ми могли б просто купити всi цi плити й вивезти в невiдомому напрямку. Але ж учений свiт Латинської Америки i Європи не пробачить вам цiєї операцiї, не пробачить зникнення таких релiквiй. Та й сумнiвно, що уряд дозволить провезти їх через кордон. Проте ми передбачили це. Тому пропоную ось що: ви з панi Олiвейрою на тиждень-два переберетесь до мiстечка. Або ще краще - iдете до столицi. А сторож, який живе тут коли вас немає, на той час мiг би захворiти й поїхати до родичiв у селище Чепчано. Вiн же звiдти родом, правда?

Доктор Мiкейрос не вiдповiв. Проте Крiшна не дуже й чекав його вiдповiдi, вiн провадив далi.

- А за цей час якiсь невiдомi люди напали б на вашу замiську вiллу, порозтрощували б плити, i поскидали, їх у рiчку. Одначе не всi, частину - менш значущi - вони все-таки лишили б. Отож вашi гостi й туристи, котрим ви дозволяли б навiдуватися сюди, як i ранiше, могли б милуватися колекцiєю сеньйора Мiкейроса. Тим часом на вашому рахунку з'явилася б чимала сума в доларах. Ясна рiч, ви не жебрак. Але й до сильних свiту цього не належите. А за кошти, якi вам перерахують, можна придбати акцiї кiлькох пiдприємств, зробити так, щоб поряд iз вiллою з'явився готелик для туристiв, який давав би вам певнi прибутки - i ваш приватний музей став би рентабельним.

- Зупинiться, докторе Крiшна. I водночас схаменiться. Я справдi не мiльйонер. Але я - вчений, а не покидьок, який погодиться спiвробiтничати з негiдниками, що грабуватимуть його вiллу i знищуватимуть безцiннi плити. Так i повiдомте свого шефа: я не пристану на жодну з умов, якi вiн висуває.

- Менi здається, що ви погарячкували, пане Мiкейрос. Або ж не зрозумiли сутi нашої пропозицiї.

- Навпаки, я все чудово зрозумiв. I це моє останнє слово.

- Бачите, досi ми тiльки обмiнювалися думками. А тепер це вже серйозна розмова. Наше товариство не так часто й не так активно втручається у громадське життя, як би цього хотiлося. I якщо воно не таке вже й вiдоме, щоб самою назвою своєю наганяти жах, то це не означає, що нашими пропозицiями можна легковажно нехтувати. Адже ваша колекцiя, ваш будинок та й ви самi, пробачте за одвертiсть, можете зникнути i без будь-яких угод. I в цьому нам допоможе перша-лiпша гангстерська банда.

Вислухавши це, Мiкейрос рiзко пiдвiвся. Спокiйно, з пiдкресленою лiнькуватiстю пiдвiвся й Крiшна.

- Я володiю двадцятьма способами вбити людину одним-двома ударами, - насмiшкувато мовив вiн, пильно дивлячись на доктора Мiкейроса, який аж тремтiв од лютi. - Двадцятьма. Проте сьогоднi не скористаюся жодним. Тiльки сьогоднi, тому що ви дали менi притулок i нагодували. Ночувати у вас я, звичайно, не залишусь. Але ми ще побачимось. Раджу добряче подумати над нашою пропозицiєю. I даю для цього вам рiвно, - вiн глянув на годинник, - шiсть годин. Тобто, до свiтанку. На бiльше у мене просто нема часу. Нами вже цiкавиться полiцiя. Якщо ви згоднi, то кам'яний iдол, що стоїть бiля ваших ворiт, має бути повернений обличчям до будiвлi - це означатиме, що ви погодились на нашу пропозицiю. Тодi ми вже й продовжимо цю розмову. А поки що проведiть мене. I, до речi, згадайте - у вас уже були неприємностi. Адже хтось уже знищив кiлька ваших плит, чи не так?