Джордж Орвелл - 1984

Вінстон майже не знав Тіллотсона і гадки не мав, над чим той працював. У співробітників Відділу Документації не прийнято було розповідати один одному про свою роботу. У продовгуватій залі без вікон стояло два ряди кабінок, і там завжди стояв нескінченний шелест паперів і гул голосів, які надиктовували мовні записи. Напевно з десяток людей Вінстон навіть не знав по імені, хоча кожен день бачив їх у коридорах або на двохвилинках ненависті. Він знав, що в кабінці поруч з ним блондинка середніх років день у день відстежувала і видаляла з преси імена людей, яких «випарували», щоб зробити так, наче вони ніколи не існували. В цьому була певна символічність, бо її власний чоловік випарувався кілька років тому. Через декілька кабінок від нього сидів тюхтій на ім'я Амплфорт, який мав дуже волохаті вуха та дивовижний талант сходу вигадувати рими і говорити віршами. Він займався виправленням віршів – це називалося «редагування остаточних текстів» – які стали ідеологічно неприйнятними, але з тих чи інших причин мали бути збережені в антологіях. І ця зала, де невпинно трудилися п'ятдесят з гаком робочих, була всього лише однієї підсекцією, наче сота у величезному вулику Відділу Документації. Далі по коридору, на верхніх і нижніх поверхах працювали інші рої співробітників, зайнятих безліччю інших видів робіт. Також існували величезні друкарні зі своїми редакторами, експертами по графіці та інше. Були там і ретельно обладнані студії для підробки фотографій. Був і цілий Відділ Телепрограм, де працювали інженери, продюсери та актори, спеціально відібрані за їх вміння імітувати голоси. Існували також цілі армії співробітників, чия робота полягала у складанні списків книг і періодичних видань, які слід було відкликати для подальших виправлень. Були величезні склади, де зберігалися виправлені документи, і цілі поверхи з печами, де знищувалися початкові версії цих матеріалів. І десь тут (але де саме ніхто не знав, це було секретом) сиділи керівники, які координували всі ці процеси і вирішували, який фрагмент минулого повинен бути збережений, який підроблений, а який повністю знищений.

Зрештою, Відділ Документації був всього лише маленькою частиною Міністерства правди, основне завдання якого полягало не у жонглюванні минулими подіями, а у постачанні громадян Океанії газетами, фільмами, підручниками, телеекранними програмами, п'єсами, романами… тобто усіма можливими видами інформації, від приписів до розваг, від статутів до гасел, від ліричних віршів до наукових трактатів, від дитячих книг по орфографії до словника новомови. Міністерство повинно було не тільки забезпечувати і задовольняти різноманітні потреби Партії, але і робити те саме на більш низькому рівні, тобто на рівні пролетаріату. Існував цілий ряд відділів, які займалися випуском пролетарської літератури, музики, драматургії та розвагами в цілому. Тут друкувалися газети, в яких майже нічого не було, крім коротких заміток про спорт, кримінальних історій та гороскопів, а також штампувались банальні п'ятицентові романи, фільми сексуального змісту та сентиментальні пісеньки, які були складені виключно механічними засобами за допомогою апарату, відомого як віршороб. Був навіть цілий спеціальний сектор – «Порносек» на новомові – який займався виробництвом низькопробних порнографічних фільмів, які розсилалися у запечатаних пакетах, і які можна було переглядати тільки тим членам Партії, хто був задіяний у їх виробництві.

Ще три згортки вислизнули з пневматичної труби, поки Вінстон працював, але це були прості завдання, і він впорався з ними ще до початку двохвилинки ненависті. Коли почуття ненависті в ньому стихло, він повернувся до своєї кабінки, взяв з полиці словник новомови, відсунув диктограф у бік, протер окуляри і взявся за свою головну ранкову роботу.

Найбільшим задоволенням у житті Вінстона була його робота. Здебільшого це була виснажлива рутина, але часом траплялися завдання настільки складні та суперечливі, що доводилось неабияк покумекати. Витончені, майстерні підробки, у яких вам ні на що було спертися, крім як на знання принципів АНГСОЦу і ваше власне розуміння того, чого від вас чекає Партія. Вінстону добре вдавалися такі «творчі» завдання. Іноді йому навіть довіряли виправлення передових статей у «Таймс», які були повністю написані на новомові. Він розгорнув згорток, який відклав ще з самого ранку. У ньому було написано:

«Таймс» від 3.12.83 повідомлення сб наказ двічіплюснедобре посилання неособи переписати повністю подати нагору документацію

На старомові (або стандартній англійській мові) це могло звучати так:

«Повідомлення про Наказ Старшого Брата у «Таймс» від 3 грудня 1983 року вкрай незадовільне і містить посилання на неіснуючих людей. Перепишіть його повністю і перед подачею відправте свій проект на розгляд керівництва».

Вінстон знайшов і прочитав оригінальну статтю. Наказ Старшого Брата на цей день був присвячений в основному відзначенню чудової роботи організації, відомої як ФФКК, яка поставляла сигарети та інші товари морякам у Плавучих фортецях. Так от товариш Візерс, поважний член Внутрішньої Партії, був удостоєний особливої уваги та нагороджений орденом «За видатні заслуги» другого ступеня.

Три місяці по тому ФФКК була раптово розпущена без пояснення причин. Імовірно, Візерс і його соратники тепер перебували в немилості, але ні в пресі, ні по телеекрану не було повідомлень щодо цього. Цього і слід було очікувати, оскільки політичних злочинців не прийнято було публічно судити та викривати. «Великі чистки», яким піддавалися тисячі людей, бувало, супроводжувалися публічними судовими процесами над зрадниками і думкозлочинцями, які привселюдно зізнавалися у своїх злочинах і згодом були страчені, але це були, скоріше, показні видовища, які відбувалися буквально раз на кілька років. Найчастіше люди, які викликали невдоволення Партії, просто зникали, і більше про них ніхто ніколи не чув. Ніхто не мав ні найменшого уявлення про те, що з ними траплялося. Вони навіть не завжди вмирали. Близько тридцяти людей, з якими Вінстон був особисто знайомий, не враховуючи його батьків, в той чи інший час зникли.

Вінстон задумливо почухав ніс скріпкою. У кабінці навпроти товариш Тіллотсон все ще щось надиктовував у свій диктограф. На мить він підняв голову, і знову кинув ворожий погляд у бік Вінстона. Йому стало цікаво, чи зайнятий товариш Тіллотсон тієї ж роботою, що і він сам. Це було цілком можливо. Така складна робота ніколи не довірялась лише одному виконавцю. З іншого боку, передати її комітету означало б відкрито визнати факт фальсифікації. Дуже ймовірно, що з десяток осіб зараз працювали над конкуруючими версіями того, що насправді сказав Старший Брат. А потім якийсь великий начальник з Внутрішньої Партії обере ту чи іншу версію, відредагує її і запустить складний механізм перехресних перевірок, а потім найдобірніша брехня осяде в офіційних записах і стане правдою.