Емма Андієвська - Шухлядні краєвиди

За маківками [38] Ма΄ківка = голівка маку. – у вінку – правує [39] Правува΄ти – мати владу над ким, чим.
Сила – й над тим, яке – давно – травою.
Піском – повітря. Пес – у парку – виє.
Підземка – павзу. – Ніч – куня – в трамваї.

На ратуші – півмісяцем – й плазун,
Як – невимовне – кронами – з низин.
Кипить буття – примружений – казан:
Амурчик – пальчик, – й сірка – на озон.

Й знов дійсність – вшир, – набік, – у довжину,
Буття – щораз – цупкіш – драговина.
Із калабані – дзвін – задеренчав, —

І – вмить – з кошами [40] Кіш = великий кошик для зберігання борошна, зерна тощо – тліну – збирачі. —
Та вже – з-під квочки, – оком – світ, – курча —
До потопельника, що – ще – кричить.

Музей: акваріюм, де – й макроподи. [41] Макропо΄ди = рід тропічних і субтропічнихз риб підряду лабіринтових, деякі види розводять і в акваріюмах.
Пара закоханих – серед – опудал.
Вся ґалерія – з воску – водоспади.
З продухвин – запах: цвіт – олив – із півдня.

Міня – квадрати – фауна – і фльора.
В повітрі – весла: крізь стіну – трієри. [42] Трієра = судно, човен з тьома рядами весел у давніх греків.
На сходах (мармур) – голоси – школярок.
На вході – голуби – Орфей – й ліру

Цементну, – замість – голови – рогач. —
Просто – з-під даху – скапує – сургуч
На кольоровий брухт – уздовж доріжок,

Що – профіль й торс – сегментів – антуражу.
Набабрався – й вже – руку й серце – день. —
Й спіднички – молодицям – Купідон.

В повітрі – зблимує – крилатий – м’ячик.
Па΄рка – набік – одну – зі своїх – ми΄чок, [43] Мичка = з ми΄чок і мичо΄к в род. відмінку у Голоскевича = 2 наголоси. —
Чекає, коли – сяйво – після – мочви. [44] Мо΄чва = сльота, мокреча. —
Садівникові – заважає – мульча.

Загортується – краєвид – в могер.
Бджола – найменший – промінь – на пуґар.
Тоненькі – ребра – вітерцю – із гір.
В каварні – двоє, – з вуст – до вуст, – й кагор.

Не закрут – існування – перескік.
Буття – для кожного – і небо – в череску. —
В вощині – завелася – метениця! [45] Метениця = вощинна міль

Біжить – з мітелкою – вже й всесвіту – панунця.
Й за нею, – рукавиці – шкіряні, —
Амурчик – з хаосу, – на квітці, – вирина.

Відкрилися – посілості – бездонні,
Що їх – у шкірки втілень – господиня,
Котра – із хаосу – шматками – цілоденна.—
Ще – існування – дівка – на виданні. —

Й струмує – дійсність – в обриси – голчасті,
Де – кузов небуття а потвори – чистять,
Заки – і їм – дадуть – з заглибин – чосу,
Щоб – з дерева буття – чергову – чухру. [46] Чухра = зрубані гілки дерева.

Й скрізь – на відтинках – з форм нових – варіння!
Коріння – часу – крізь – бруньки – й вмирання. —
Народжуються – й лускають – пухлини,

Аби – всі ядра – в висхідному – пляні —
Й голівку – й серце – кожний – елемент,
Який – надто усталене – лама.

Повіяло – отавою – знадвору.
З басейну – у дворі – дитячий – вереск,
На хмарці – гуска – дошкільнятам – варить —
З веселок – борщик, кому – конче – в вирій.

На листі [47] Листя – як збірне поняття – полиск – лагодить – бляхар,
Аби – в обхід – защемлене – й лихе.
Неблимно – небом – риб’ячий – міхур.
З найближчих – шхер – легіт – русалок – хор.

Сандалі – існування – знов – пустельник —
Там, де площин ущільнення – настало. —
Чотири – світу сторони – зручніше —

На плечах, – й зрівноваженіше, – ношу.
Щоб – там, де – щойно – обрію – кінець, —
Лазівка – в дійсність, – стереокіно.

Буття, – вкотре, – міня – орієнтир.
Проміжні – ланки – перебрали – старт. —
Нові світи, – опеньками, – етер —
Із чергових – галактик – ґарнітур.

Ледачий – простір – геть очемерів: [48] Очемері΄ти = здуріти.
На власну – руку – і струмки, й – моря.
Піраньї щелепи – ростуть – з дерев,
Й ніхто – і пальцем, щоб – набік – мару.
Хоч – вже, – частинами, – жонґлер-вигадник —
Ущільнює – відхилення – погодні.
Вертихвости – тлін – мелють, де – нестули [49] Несту΄ла = ні на що не здатна людина.

Бльокують – дійсности – рухому – стелю,
Заки – бодай – один – з небагатьох —
Вогню з грудей, що – його – волі птах.

Світає. – Краєвид – черговий – виверт:
Вздовж – улоговини – крилаті – леви —
З веж – перегони – гідр – семиголових. —
Від жертв – і сліду, а – ліжка – кривавлять.

Із вати – міст. Вокал – блукає – вутлий,
Де ще – сторожу – триметрові – нетлі. —
Скрізь – никають – макітри – синюваті,
В яких – з кістками – часом – й самоцвіти.

I знову – тиша. Лиш – дівча – вараска [51] Вара΄скати = перевертати сіно —
Стрілою – сіно, щоб – з-під тамариску —
До іншої площини – василіск, —

Й лазівку, де – він, – місто – і село —
Назавжди – мідницею. [52] Мідниця = мідний таз – Й старт: розгін —
Вісь існування – на – новий – бігун.

Пірс. Мазуни, дівулі, діти, шльондри.
Трохи поодаль – перегони: люнтри. [53] Лю΄нтра = вузький довгий човен
На стовпчиках, які – з води, – гірлянди.
Замість світила – небом – сколопендра.

Із вілли – побіч молу – мадриґал.
Гравці – в тенетах [54] Тене΄тка = дуже поношена сорочка. «Не мати й тенетки на плечі» – бути голодранцем. – забивають – гол.
Поруч – хлопчисько – сальто – на бігу.
Свято – буття, що – додає – снаги.

Зупинки – й напрямні – спотикача΄. [55] Не плутати зі споти΄качем. —
Хоч – й криво, – світ – в Атланта – на плечі.
Маля – колиску, – крок в життя, – штовха.

Інше, – трирічне, – песикові – хвіст.
Сміх, схлипи, – радість – груди розрива,
Дарма що – вищир – черепа – в траві.