Сергей Александров-Снегирь - Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні!

Затяті прихильники відродження монархії встановили над річкою на п'єдесталі пам'ятник останньому імператорові, який мав прізвище Голдштейн-Анхальт-Цербст-Дорнбургский (!!!).

Але чому-то взяли собі поганяло «Романів"і інтенсивно косившему під православного…

І ось цей пам'ятник цареві в день річниці Великої Жовтневої революції націонал-більшовики з анархістами підірвали і кинули в річку.

А між іншим це три з гаком тонни чистої бронзи!

Річка в цьому місці неглибока. Максимум два метри.

Але вся заросла із-за повільного перебігу водоростями і ряскою.

Мужик-тракторист з погремухи «Копчений» прийшов до мене, як до підводному мисливцю з конкретною пропозицією: знайти «шматки імператора» на річковому дні.

І, природно, здати потім в підгодованих (!) приймальний пункт кольорових металів.

«Моржеві» передбачалося раздербаніть навпіл.

Від мене вимагалося пограти в нирки – знайти і прикріпити сталевий трос до цих бронзовим чушках.

А «Копчений», що мав таке поганяло за постійний випал на багатті обплетення з шматків крадених кабелів, мав своїм трактором витягнути корисна копалина на гора…

– Як що, так відразу Косою! – згадав фразу з «Джентльменів удачі»!

Мені треба було пірнати в крижану воду з маскою, трубкою і ластами, щоб знайти шматки бронзового ідола на дні. Гідрокостюма і акваланга у мене не було. Тоді ще дайвінг не був поширений.

На вулиці мінус двадцять. У воді плюс нуль. Річка вже місцями взялася льодком.

І треба було поспішати! У великій родині хайлом не клацай!

Таких як ми шустриков в нашій ельне (злодійському районі) навалом. Півміста відсиділо, півміста охороняє чи буде чалиться…

І я врубався в цю тему зі всією серйозністю, з усією відповідальністю…

Ми розвели на березі багаття, з собою взяли кілька пляшок горілки… для моєї «реанімації»…

Підірвали пару тротилових шашок, щоб скресла крига. Але від вибуху «імператор"з дна не сплив!

Я випив склянку, попльовував на руки і у вовняному спортивному костюмі поліз на дно!

Лазив, лазив, нишпорив, нишпорив… Мацав через водорості лижною палицею дно.

Вилазив погрітися біля багаття «вогняною водою» і знову в забій…

І мій спортивний азарт був винагороджений!

Ми почали підйом цих шматків наверх. Потім погрузили в причіп і відвезли куди треба… А що було потім, я розповім пізніше!

Строк позовної давності ще не минув! Але якщо б не «розчленований» бронзовий імператор, не бачити мені стартового капіталу як своїх вух! А так – виринув і реально піднявся! Від душі!

А то б зараз останній хрін без солі доїдав! І імператора підняв!

А «Копчений» тепер власник металургійного комбінату…

Кому потрібні рейки? Підженемо!

1997 рік

…«Гойдається на море буй…

…До нього пливе якийсь …дядько…

…Він довго плавав у буя…

…Але не знайшов там …ні… кого»…

Цього літа я був на практиці на Чорному морі, між Геленджик і Новоросійськом.

І ось, як-то у вихідний катаюся в бухті на водному велосипеді з подругою… Велосипед взяв напрокат на пляжі.

Сонце засліплює, відбиваючись від морської поверхні. Вода – смарагдова! Дівчина – в самий раз!… Все по розуму!…

…І потрібно!…

Ми катаємося. Я педалі кручу, кручу зі скрипом. Швидкість невелика, особливо проти хвилі важко йти…

Як кінь педальний!

Раптом бачу: якісь хлопчаки, теж на водному велосипеді, наблизилися до іржавої-прержавому буйка з ріжками, порослому мідіями… І буйок до того ж весь у водоростях заплутаний!…

Пацани плавали біля буйка і вже хотіли залізти на нього і пригнати до берега…

І тут у мене всередині все похололо!…

Це була глибоководна магнітна міна, яка з часів війни закріплена на тросі стирчала у воді. Вона призначалася для великих суден і субмарин. А тут після шторму іржавий трос обірвався!…

Я закричав хлопцям, щоб вони негайно відпливли від цього смертоносного «кульки» і терміново відправив їх з моєю подругою на берег, викликати саперів з порту.

А сам повернувся охороняти небезпечну зону, щоб яке-небудь судно не наблизилося і не вибухнуло.

Сапери прибули на катері години через два. Я, звичайно, запарився без води на цьому водному велосипеді. Вітром мене і бомбу віднесло на кілометр в море. Сапери висловили мені подяку за цей «буйок з ріжками».

Вони відтягли його на глибину, подалі від берега, де і підірвали його.

Від вибуху піднявся водяний стовпчик метрів на сто, а хвилі пішли метра в три заввишки, як маленьке цунамі! Але ми це все вже спостерігали з берега. Задоволені й щасливі!

З тих пір я відзначаю цей день як свій другий День Народження!

Орден мені ніхто не дав. Ну, гаразд!… Лише б не було війни!

Коли я отямився, що потрібно здавати взятий напрокат велосипед (а була погодинна оплата і я в заставу залишив паспорт), то виявилося що мені не вистачить грошей заплатити за минулі годинник! І господареві було наплювати на мої розповіді про міну в бухті!

Довелося викликати міліцію, щоб він віддав мені паспорт!…

Ну, гаразд! Лише б не було війни!…

1986 рік

– А чого ж вони роблять, коли вони нічого не роблять?

Одна п'ята населення країни у нас ще не працює (діти і інфанти до сорока років)…

Одна п'ята країни вже не працює (пенсіонери та інваліди)…

Одна п'ята країни не працює і навіть не робить вигляду, що працює…

Одна п'ята країни робить вигляд, що працює, тільки нічого не виробляє…

Одна п'ята країни робить те, що нікому не потрібно, без чого легко обійтися…

Одна сота населення країни працює і виробляє потрібне, корисне…

Одна тисячна населення країни володіє всім корисним і потрібним і …природно не працює…

Хочеться, щоб ця всім володіє тисячна частина перетворилася на сто відсотків!!!

Але для цього треба попрацювати!!!

Я – за народну єдність!!!

Якщо доктор розумний і вчився – знає:

при занозе в пальці руку відрубують!

Вона була урологиней – завідувала урологічним відділенням в госпіталі.