Тарас Шевченко - Гайдамаки. Музыкант. Наймычка. Художник. Близнецы

«Письма из-за границы» законодателя русского слова – «Письма русского путешественника» Миколи Михайловича Карамзiна.

«Письма из Финляндии» – твiр росiйського поета Костянтина Миколайовича Батюшкова (1787–1855)

Геродот – грецький iсторик V ст. до н. е.

Богородица Одигитрия – назва iкони (Одигитрия – грецьке слово, означає – «указывающая путь»)

Киевский Патерик – збiрка легенд про київських святих, так званий «Киево-печерский Патерик», складений в XIII столiттi, багато разiв перероблюваний i доповнюваний пiзнiше.

«Юный отрок князя Бориса» – очевидно, Мойсей Угрин, про непохитну цнотливiсть якого розповiдає легенда «Патерика»

Хавтуры – попiвськi побори

Один – за мiфологiєю скандiнавських народiв – бог вiйни

«Отечественные записки» – лiтературний журнал, що виходив з 1820 по 1884 рiк.

«Давид Копперфильд» – роман видатного англiйського письменника-реалiста Чарльза Дiккенса (1812–1870).

«Современник» – лiтературний журнал, що був заснований в 1836 роцi О. С. Пушкiним. У 1847 роцi перейшов до М. О. Некрасова, I. I. Панаева, а з 1856 року редагувався i М. Г. Чернишевським за найближчою участю М. О. Добролюбова

Торвальдсен Бертель (1768–1844) – датський скульптор

Тритони – мiфiчнi морськi iстоти з тулубом людина i риб'ячим хвостом.

Остаде – брати Адрiан ван Остаде (1610–1685) та Iсаак ван Остаде (1621–1649) – голландськi художники.

Бергем – Берхем Клас (1620–1683), голландський художник.

Теньєр – Тенiрс Давид Молодший (1610–1690) – фламандський художник, вiдомий реалiстичними картинами з народного побуту.

Рубенс Пiтер-Пауль (1577–1640) – фламандський художник, автор портретiв, картин на мiфологiчнi та релiгiйнi теми.

Ван-Дейк Антонiс (1599–1641) – художник-портретист фламандської школи.

Вазарi Джорджо (1511–1574) – iталiйський художник, архiтектор, iсторик мистецтва, автор книги «Життєписи найславетнiших художникiв, скульпторiв та архiтекторiв».

…еретического учения Виклефа и Гуса… – Вiклеф Джон (1320 1384) – англiйський церковний реформатор. Гус Ян – див. прим. 1 до поеми «Єретик».

Лютер Мартiн (1483–1546) – нiмецький церковний реформатор, засновник лютеранства.

Лев Х, Леон II – римськi папи початку XVI ст.

Корреджiо-Антонiо Аллегрi (бл. 1489–1534) i Доменiкiно Цампiєрi (1581–1641) – iталiйськi художники.

Щедрiн Сильвестр Феодосiйович(1791–1830) – росiйський художник-пейзажист XIX ст., вiдомий своїми краєвидами рiзних мiсць Iталiї.

Сатурн – у римськiй мiфологiї один з найстарших богiв; боячись зазiхання на свою владу з боку власних дiтей, вiн з'їдав їх живцем.

Михайловський замок – один з петербурзьких палацiв.

Ширяев Василь Григорович – художник, хазяїн артiлi живописцiв-альфрейникiв, у якiй працював Шевченко.

Аполлон Бельведерський – антична статуя бога Аполлона, яка вважалась найдосконалiшим зразком чоловiчої краси.

Веласкес Дiєго (1599–1660) – iспанський художник. Його картина «Старий» знаходилась у 30-х роках в картиннiй галереї графа Строганова.

Фраклiт i Гераклiт – статуї, назви яких Шевченко наводить по пам'ятi. Друга зображувала грецького фiлософа Гераклiта; кого саме зображала перша – невiдомо, тому що грецького iменi Фраклiт нема. Можна гадати, що перший – Демокрiт, фiлософ, якого часто протиставляють Гераклiтовi.

Йдеться про роман Чарлза Дiккенса «Життя й пригоди Нiколаса Нiклбi» (1840 р. друкувався в журналi «Библиотека для чтения»).

Пименов Микола Степанович (1812–1864) – скульптор, вихованець Академiї мистецтв.

Венецiанов Олексiй Гаврилович (1780–1847) – росiйський художник, один з перших зображав у своїх картинах сцени з життя росiйського селянства.

Слюджинський Франц Йосипович (пом. 1864) – гравер. Зав'ялов Федiр Семенович (1810–1856) – художник, вихованець Академiї мистецтв; згадана його робота – малюнок статуї старогрецького мiфiчного героя Геркулеса, яка знаходиться у Фарнезькому палацi в Римi (звiдси – Фарнезький).

Лосенко Антон Павлович (1737–1773) – художник, професор Академiї мистецтв.

Кавос Альберт Катеринович (1801–1863) – архiтектор, зодчий iмператорських театрiв Росiї (Марiїнського i Михайловського в Петербурзi та iн.).

О д р а н – прiзвище кiлькох французьких граверiв XVII–XVIII ст.

Вольпато Джованнi (1738–1803) – iталiйський гравер.

«Путешествие Анахарсиса Младшего» – _ твiр французького письменника i археолога Жан-Жака Бартелемi про старогрецьку культуру й мистецтво.

Брюллов Карл Павлович (1799–1852) – росiйський художник, учитель Шевченка, друг росiйського поета Жуковського В. А.; обидва брали активну участь у викупi Шевченка з крiпацької неволi.

«Xiтана» – «Циганка», назва балету.

Пальмiра – столиця стародавнього царства в Сiрiї. В 20-З0 х роках XIX ст. поети i прозаїки нерiдко називали росiйську столицю Петербург Пiвнiчною Пальмiрою.

Болезнь св. Витта – _ нервове посмикування тiла.

Губер Едуард Iванович (1814–1847) – поет, перший перекладач трагедiї Гете «Фауст» на росiйську мову.

Меркурiй – у староримськiй мiфологiї бог, який провiщає волю верховного бога Юпiтера; тут це iм'я вжито у значеннi посланець.

Барбаризм – варварство.

Я показал ему маску Лаокоона… и следок Микеланджело… – _ Йдеться про малюнок голови Лаокоона з античної скульптурної групи, що зображає жерця Лаокоона i двох його синiв, яких душать змiї, та гiпсовий злiпок iз ступнi фiгури, вирiзьбленої Мiкеланджело.

Терпсiхора – в античнiй мiфологiї муза, покровителька мистецтва танцiв.

Стофатто – м'ясне блюдо (штуфат).

Лакрима-крiстi – iталiйське червоне вино.

Плафон – розписана стеля.

Dа саро (iтал.) – _ спочатку, знову, бiс.

Антiной – вродливий юнак, що, як втiлення чоловiчої краси, часто зображувався античними скульпторами.

Люцiй Вер – спiвправитель римського iмператора Марка Аврелiя (II ст.).