Тарас Шевченко - Гайдамаки. Музыкант. Наймычка. Художник. Близнецы

Канова Антонiо (1757–1822) – iталiйський скульптор.

Бельведерский торс – частина статуї, яка зображувала Геркулеса, що вiдпочиває.

«Страшний суд» – велика фреска (стiнна картина) Мiкеланджело в однiй з церков Рима.

Рафаель Сантi (1483–1520) – iталiйський художник епохи Вiдродження, який, крiм картин на полотнi, створив ще ряд стiнних картин (фресок) у Ватiканi, палацi римських пап.

Рисунок Германика и танцующего фавна – рисунок з гiпсових копiй античних статуй, якi зображують римського полководця Германiка (I ст.) i фавна (лiсовика i польовика).

Свинья в торжевских туфлях – помiщик Шевченка П. В. Енгельгардт у туфлях, якi тодi робили в мiстi Торжку, що славилося сап'яновими та оксамитовими виробами.

Озеров Владислав Олександрович (1769–1816) – росiйський письменник.

Гiлiс Джон (1747–1836) – англiйський iсторик.

Аглицкий клуб – клуб, при якому були зали для гри в карти.

Мокрицький Аполлон Миколайович (1810–1870) – художник, товариш Шевченка.

Клодт Петро Карлович (1805–1867) – скульптор, професор Академiї мистецтв, вiдомий статуями коней на Анiчковому мосту в Ленiнградi та iн. творами.

Зауервейд Олександр Iванович (1783–1844) – художник-баталiст, професор Академiї мистецтв.

Басiн Петро Васильович (1793–1877 – художник, професор Академiї мистецтв.

…статую повешенного Аполлоном Мидаса. – Йдеться, очевидно, про персонажа давньогрецького мiфа – Мiдаса, який, навчившись грати на флейтi, викликав на змагання бога музики Аполлона, але був переможений ним i повiшений.

Петровський Петро Степанович (1814–1842) – художник, учень Брюллова, товариш Шевченка по Академiї мистецтв.

Дюме, Сен-Жорж – прiзвища вiдомих у Петербурзi 30-х рокiв рестораторiв.

Фокс – петербурзький виноторговець.

Джаксон, медок – вина.

Корнелiус Петер (1783–1867) – нiмецький художник т. зв. «назарейськоi школи», що об'єднувала прибiчникiв вiдродження середньовiчного релiгiйного мистецтва.

Гесс Петер (1792–1871) – нiмецький художник, баталiст i жанрист.

Кленц, Валгалла, Пинакотека и вообще Мюнхен… – Мова йде про т. зв. «мюнхенську школу» нiмецького мистецтва XIX ст. Кленце Лео (1784–1864) – архiтектор, автор проекту будинку Ермiтажу; на замовлення баварського короля Людвiга I спорудив на березi Дунаю, поблизу Регенсбурга, Валгаллу круглий будинок з мармуру у виглядi храму (Валгаллою у старонiмецькiй мiфологiї називається мiсце, де пiсля смертi нiбито живуть душi витязiв, що загинули з славою в бою). Пiнакотека – картинна галерея в Мюнхенi, проект якої також належить Кленце.

Дюрер Альбрехт (1471–1528) – нiмецький художник i гравер, автор теоретичних праць, з яких найбiльш вiдомi «Чотири книги про людськi пропорцiї» (1528) – «Пiдручник до вимiрювання» (або «Перспектива», про яку i згадує Шевченко).

На набережнiй Неви в Петербурзi, бiля Академiї мистецтв, поставленi були 1834 р. два кам'янi сфiнкси, привезенi з Єгипту.

«Дети, овсяный кисель на столе…» – початок вiрша нiмецького поета Гебеля «Вiвсяний кисiль» у перекладi В. А. Жуковського.

Всемирная столица, увенчанная куполом Буонарроти. – Рим, куди в той час посилали для удосконалення кращих учнiв Академiї мистецтв пiсля закiнчення ними курсу. Купол Буонарротi – купол собору Петра в Римi, побудований за проектом Мiкеланджело Буонарротi.

Михайлов Григорiй Карпович (1814–1867) – художник, учень К. Брюллова, товариш Т. Шевченка.

Тут, очевидно, йдеться про картину французького художника Нiкола Пуссена (1594–1665) «Зняття з хреста», що зберiгається в Ермiтажi.

Просто суздольщина – в розумiннi: грубий ремiсницький вирiб (в м. Суздалi працювали ремiсники iконописцi).

Мартiн Джон (1789–1854) – англiйський художник.

Гревiдон П'єр (1776–1860) – французьский художник i лiтограф.

Смiрдiн Олександр Пилипович (1795–1857) – видавець i книготорговець.

Мiшо Жозеф-Франсуа (1767–1839) – французький iсторик.

Петро Пустинник – чернець, якому приписують органiзацiю першого хрестового походу (походу європейських феодалiв на Схiд для завоювання в арабiв Палестини).

Брянський Якiв Григорович (1790–1853) – росiйський актор.

Каратигiн Василь Андрiйович (1802–1853) – росiйський актор.

«Тридцять рокiв, або Життя картяра» – п'єса французького драматурга i романiста Вiктора Дюканжа (1783–1833).

Елькан Олександр Львович (у Т. Г. Шевченка помилково Лев Олександрович) (1819–1869) – театральний критик i фейлетонiст. «Вездесущего» i «всесведущего» Елькана Шевченко не раз згадує i в «Щоденнику», i в листах до знайомих та друзiв, ставлячись до нього iронiчно.

«Зачарований будинок» – п'єса нiмецького драматурга Й. Ауфенберга (1798–1857).

Брати Чернецови – Григорiй (1801–1865) i Никанор (1804–1879) – художники-пейзажисти i побутописцi.

«Роберт», «Фенелла» – йдеться про опери французьких композиторiв Джакомо Мейєрбера (1791–1864) «Роберт-диявол» i Данiеля Обера (1782–1871) – «Фенелла».

Деларош Поль (1797–1856) – французький художник.

Тарновськi – сiм'я українських помiщикiв.

Бем Франц (1788–1846) – росiйський скрипаль-вiртуоз, австрiєць за походженням.

Кастор i Поллукс – в античнiй мiфологiї брати-близнюки, сини Зевса; iмена, що стали уособленням вiрної дружби.

Соколов Петро Федорович (1791–1848) – росiйський художник, вiдомий своїми акварельними портретами.

Гау Володимир Iванович (1816–1895) – живописець-акварелiст.

Гiббон Эдуард (1737–1794) – англiйський iсторик, автор шеститомної працi «Iсторiя занепаду i руйнування Римської iмперiї».

Клiко – французьке вино.

«Квентiн Дорвард» – роман англiйського письменника Вальтера Скотта (1771–1832).

Кiпренський Орест Адамович (1782–1836) – росiйський художник-портретист. Намальований ним 1827 р. портрет О. Пушкiна знаходиться зараз у Третьяковськiй галереї в Москвi.

Даль Володимир Iванович (1801–1872) – росiйський письменник, мовознавець, фольклорист, автор вiдомого «Толкового словаря живого великорусского языка»