Сергій Гальченко - Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Не сердься на мене, мій друже єдиний, що я тобі пишу так небагато. Я ще й досі не відпочив після тії проклятої неволі. Як одпочину, то напишу тобі за одним заходом аркуш або й два.

Чи ти читав «Оповідання» Марка Вовчка? Як не читав, то я пришлю тобі.

Дознайтесь, будьте ласкаві, чи буде дома завтра ввечері Варвара Яковлевна. Якщо буде, то і я до неї прибуду з І. С. Тургенєвим. І ви прибувайте, як матимете час. Оставайтеся здорові та не забудьте завтра вранці оповістить мене, искреннего вашого

Т. Шевченка.

7 февраля.

На звороті:

Высокоблагородному

Николаю Яковлевичу

Макарову.

25 марта 1859.

Сьогодня був я у Александры Михайловны. Вона мені показувала ваше последнее письмо до неї. Спасибі вам, моє серденько, що ви мене згадуєте і не забуваєте моєї просьби. Спасибі вам ще раз і ще раз. Як Бог поможе мені до мая місяця кончить мої діла з цензурою, то насиплю повну кишеню грошей та й чкурну через Москву прямо на Михайлову гору. Добре, дуже б добре було, якби-то воно так сталося, як гадається. Та вже нехай як буде, так і буде, а я хоч без грошей придибаю-таки до вас сим літом, та як Бог та ви поможете, то, може, й одружуся. Якби-то так сталося, дуже добре було б. Аж страх обісіло вже мені бурлакувати. На сей раз посилаю вам свій портрет, тілько ви його не показуйте моїй молодій, а то злякається. Оставайтеся здорові, нехай вам Бог помага на все добре. Згадуйте інколи искреннего вашого Т. Шевченка.

Передайте моїй будущій молодій княгині оцю невеличку і не весільну пісеньку:

От вам і друга невеличка:

Поздоровляю вас з святим Великоднем!

Фотограф збрехав, не приніс мені портрета. Нехай до другого разу. А на сей раз скажіте їй, що я лисий і сивоусий, то вона, сердешна, і так злякається.

Як буде ласка написать до мене, то напишіть усе гарненько і дрібненько, та й адресуйте в С.-Петербург, в Академию художеств, такому-то, цебто мені.

В Совет Императорской Академии художеств

художника Академии Тараса Шевченка

Прошение

Получив звание художника в 1844 году, с того времени я постоянно занимаюсь гравированием на меди. Представляя на благоусмотрение Совета две гравюры моей работы: одну с картины Рембрандта, изображающую притчу о виноградаре и делателях, другую с картины Соколова Приятели, покорнейше прошу Совет Императорской Академии художеств удостоить меня звания академика, если мои работы будут признаны удовлетворительными, или же дать мне программу для получения сего звания.

Художник Тарас Шевченко.

1859 года

апреля 16 дня.

Жалею очень, что не застал Вас, Тарас Григорьевич, но я теперь знаю Вашу квар[тиру] и постараюсь посетить Вас и час о чем потолковать, авось!

Вас уважающий

Р. Жуковский

28 апреля

1859 г.

Адрес жительст[ва]: у Влад[имира] ц[еркви],

дом барона Фредерикса с Графского переулка,

квар[тира] № 28,

спр[осить] Жуковского.

N. В. С 4-х часов всегда принять готовый.

На звороті листа начерк:

Шевченко Тарас. Автопортрет. 1859. Папір, туш-перо. 20,7×16,7.

4 мая.

И вчера не мог и сегодня не могу насладиться вашим лицезрением, всемилейшая Наталия Борисовна. В субботу вечером, непременно, буду вас лично благодарить за фотографии, которые вы вручите сегодня вручителю сей неуклюжей и притом лаконической записки.

Искренний ваш Т. Шевченко.

На звороті:

Высокоблагородной Наталии Борисовне Сухановой.

В Большой Конюшенной. Дом Мятлевой.

В Правление Императорской Академии художеств

художника Тараса Шевченка

Прошение

Покорнейше прошу правление Императорской Академии художеств выдать мне вид на проезд в губернии: Киевскую, Черниговскую и Полтавскую, сроком на пять месяцев, для поправления здоровья и рисования этюдов с натуры.

Художник Т. Шевченко.

1859 года

мая 5 дня.

1859.

10 мая.

Воистину Христос воскресе!

Мій любий, мій єдиний друже! Спасибі вам, моє серденько, за ваше щиреє, ласкавеє письмо. В той самий день, як я получив його, заходився клопотать о паспорті, та й досі ще не знаю, чи дадуть мені його, чи ні. Перше в столицю не пускали, а тепер з ції смердячої столиці не випускають. Доки вони будуть згнущатись надо мною? Я не знаю, що мені робить і що почать. Утікти хіба нищечком до вас та, одружившися, у вас і заховаться. Здається, що я так і зроблю. До 15 мая ждатиму паспорта, а там що буде, то нехай те й буде. А поки що буде, посилаю вам свій портрет, тілько, будьте ласкаві, не показуйте портрет дівчатам, а то вони злякаються, подумають, що я гайдамацький батько, та ні одна й заміж не піде за такого паливоду. А тим часом одній найкращій скажіть тихенько, щоб рушника дбала та щоб на своєму огороді гарбузів не сажала. Так що ж, позичить, як на своєму не посадить. О! бодай так[о]ї сусіди одцурались!

Оставайтеся здорові, мій любий, мій єдиний друже! В маї або в іюні побачимось, а поки що де набачите, що гарбузи посажені, то так з коренем і виривайте.

Искренний ваш Т. Шевченко.