Сергій Гальченко - Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861

Будьте ласкаві, Тарас Григорович, заходіться читать отсю коректуру. Да завтра і поверніть, щоб завтра виправить і до цензора послать ми успіли, а в понеділок або у вівторок і заходимось печатать. Як прочитаєте, то і пришліть із хлопцем Михайла Матвійовича в типографію.

Щиро прихильний до Вашої милості

Данило Каменецький.

5 декабря 1850.

N. B. Поправляйте пером і чистенько, щоб прочитать можно цензорові.

7 декабря.

Не було в куми і запаски, аж глядь – кума у плахті похожає. То так оце і з твоїми письмами сталося: вчора одно, а сьогодні друге. Спасибі тобі, мій рідний брате! мій друже єдиний! за твою турбацію. Вольський мені пише – тепер зробить нічого не можна. Пек йому, тому шепотинникові Парчевському, може, той клапоть од нас не втече. А поки що торгуйся якмога з Понятовським через того старого економа. У Києві у мене нема нікого такого, щоб хто добре знав Понятовського; пошукаю, чи не найду тут. Багатих усюди знають. Ще ось що: напиши мені, чи багато там землі у тій Забарі? Яка вона? Чи можна буде садочок розвести? Та ще щоб справді сердитий Дніпро не пошкодив? Розпитайся гарненько. До Чижова я завтра сам напишу або попрошу його великого приятеля Галагана: йому він щиріше скаже, як мені.

Тепер о Хариті. Твоя порада добра. Спасибі тобі. Та тілько забув ось що, а ти це добре знаєш: я по плоті і духу син і рідний брат нашого безталанного народу, та й як же себе поєднать з собачою панською кров’ю? Та й що та панночка одукована робитиме в моїй мужицькій хаті? З нудьги пропаде та й мені укоротить недовгого віку. Так-то, брате мій! друже мій єдиний!

Харита мені подобалася, хоч я її й назирки бачив. Нехай ще сестра Ярина подивиться на неї, та що вона скаже, то так воно й буде. Мати всюди неоднакова мати. Коли розумна та щира, то й діти вийдуть в люде, хоч попідтинню; а хоч і одукована, та без розуму, без серця, то й діти виростуть, як те ледащо в шинку.

У тебе, здається, годується кабан в сажі. Я бачив, як Харита йому їсти носила, і ти, певно, заколеш його к святкам, то пришли мені по почті 20 фунтів ковбас. Бо я лучче тричі в німця пострижусь і всю Пилиповку буду м’ясо їсти, як матиму німецькими ковбасами розговляться. Та щоб ковбаси були такі самі, як ми з тобою їли на меду у Гната Бондаренка, під яблунею сидячи. Нагадай лиш добре. Та якби до ковбас та ще й сала додать, то воно б дуже добре було! На се добре діло посилаю тобі 10 карбованців; решт оддай сестрі Ярині.

К новому року вийдуть печатні мої сочинения (не всі). Я через тебе пошлю чотири книжки Алексію Івановичу Хропалю, то тоді він тобі й скаже, як і що робить, а до того я й йому напишу.

Ще ось що: спасибі тобі, що ти зовеш на пораду і на розглядини сестру Ярину. Що ж вона побачить? Те, що й я бачив: Хариту та й більш нічого! А якби твоя жінка, а моя сестра, сказала слово, то це б було до ладу. Попроси її – нехай скаже, нехай порадиться.

А поки що буде, нехай Бог шле добре здоров’я і жінці, і діткам твоїм. Оставайся здоровий, та швидше пиши до мене, до твого іскреннього друга і брата Т. Шевченка.

О людській волі я розпитував; але ніхто нічого не знає, коли, як і що з того буде.

А дубового і ясинового дерева треба купить і вирубать, нехай собі лежить та сохне, поки що буде.

Милостивый государь,

Тарас Григорович!

Большое спасибо Вам за Ваше письмо и еще большее за то, что Вы не забыли нас и обратились к нам по делу издания Ваших песней.

С этою почтою я послал письмо в Москву Савве Димитриевичу Пурлевскому и просил его выслать Вам 1100 рублей. По выходе книг прошу Вас отослать их на 1100 руб. в Москву Савве Димитриевичу, а он пришлет их нам сюда, и мы с Вами расквитаемся.

Кондрат Михайлович действительно чувствует себя лучше после поездки в Воронеж. Сахарное дело у нас действительно в разгаре, и дела много, а все-таки я нашел минуту написать Вам; но не думайте, что я так занят, что и папиросы некогда выкурить. Мы все часто вспоминаем Ваше пребывание у нас и душевно желали бы еще пользоваться Вашим обществом. Мы с Вами мало знакомы, кой о чем я хотел бы поговорить с Вами, да не было случая. Вы своими поэтическими рассказами так увлекали меня, что, бывало, все забываешь. Бог даст, увидимся и поговорим по правде, откровенно. Ведь Вы за правду не посердитесь. Скажите мне, хоть на первый случай, по правде, отчего Вы мое письмо написали на одном языке, а Алексею Ивановичу – на другом? Если Вас не утомляет переписка такая неинтересная, как моя, то я бы просил Вас написать мне когда-нибудь.

Желаю Вам того, что Вам может быть полезно, и в особенности здоровья. Ваше здоровье нужно для всех. Видите эгоизм мой.

Ваш покорный слуга

Платон Симиренко.

11 декабря 1859.

Городищенский сахарн[ый] завод, богоспасаемый

На звороті перекреслено:

Его высокоблагородию Михаилу Матвеевичу Лазаревскому. В С.-Петербурге, в Большой Морской, дом графа Уварова.

Іншою рукою дописано:

Тарасу Григорьевичу Шевченку.

Прочитайте і завтра вранці пришліть.

Покорнейше прошу узнать, где можно приобрести и за какую сумму прессовый вал для прокатывания позитивного фотографического портрета, величину моей работы при сем мерку посылаю, а другую мерку со всем: портрет с картоном, на котором наклеивается портрет. Напишите, стальные или с каменной сподней доской более употребляются, и чтобы не из самых дорогих, но хороший; также к прессу нужно иметь несколько листов английского картону, которого в Киеве отыскать нельзя.

Если вал с пьедесталом будет неудобно к высылке, то пьедестал можно устроить и в Киеве; узнавши все, о чем я прошу, то покорно прошу написать мне, то я вышлю деньги, а пресс или вал лучше всего прислать через Контору транспортов («Надежда»), а мой адрес: художнику И. В. Гудовскому в Киев на Крещатике в доме купца Смирнова.

Если можно узнать, то напишите, как теперь фиксируют по отпечатании портрет на бумаге, и, если можно, весь процесс, как приготовлять позитивную бумагу и весь порядок до окончания, дуже, дуже за се подякую, бо я фіксірую дуже погано, а хто се напише, як земляк, то, далебі, пришлю пуд сала, або й більш самого найкращого.

На звороті ескіз з написами:

«Величина картона с портретом». «Величина портрета без картона».