Сергій Гальченко - Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
- Название:Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861
- Автор:
- Жанр:
- Издательство:неизвестно
- Год:2020
- Город:Харків
- ISBN:978-966-03-8951-9, 978-966-03-9123-9, 978-966-03-9165-9
- Рейтинг:
- Избранное:Добавить в избранное
-
Отзывы:
-
Ваша оценка:
Сергій Гальченко - Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 краткое содержание
Епістолярій Тараса Шевченка. Книга 2. 1857–1861 - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок
Интервал:
Закладка:
6 лютого 1860. С.-Петербург
Данило Семенович.
Подателю сего дайте 10 книжек «Кобзаря».
Т. Шевченко.
6 февраля
1860.
374. М. Я. Макарова до Т. Г. Шевченка
9 лютого 1859. С.-Петербург
Дядьку! Приходьте лишень у четвер вареників їсти.
Ваш Н. Макаров.
9 февраля.
375. Т. Г. Шевченка до В. Г. Шевченка
Середина лютого 1860. С.-Петербург
Прочитай оце письмо та, поміркувавши гарненько, запечатай, та або сам одвези, або одішли, або під лаву кинь. Та ще нехай Харита, добре подумавши, скаже, чи піде вона за мене? Чи бачився ти з П. Ф. Семиренком?
Та напиши, чи той ґрунт у Трощинського над самим Дніпром? Бо як не над Дніпром, то мені його й за копу не треба! Ще: як скаже Харита, що піде за мене, то прийми ти її в своїй хаті як рідну сестру. Нехай вона, сердешна, од наймів трохи одпочине. На харч і її одежу я тобі вишлю гроші. Попроси за мене і сестру мою, а твою жінку, щоб і вона її привітала. Тричі спасибі тобі за Васю. Як побачиш брата Йосипа, то скажи йому, нехай очунює та захожується мені хату ставить.
А об волі ще й досі не чуть нічого доброго.
Напиши мені, чи є в Харити батько або мати? Чи крепачка вона, чи вільна? Коли крепачка, то чия? і яка плата за її волю?
376. Т. Г. Шевченка до В. Г. ШЕВЧЕНКА
18 лютого 1860. С.-Петербург
18 лютого.
Напиши мені швиденько адрес жаботинського і керелівського пана – як його зовуть? І що воно таке? Та напиши, як зовуть синів брата Микити, брата Йосипа і сестри Ярини. Жінки і дівчата уже не панщинні, а про чоловіків, парубків і хлопців ще нічого не чуть, і за ґрунти теж.
Та напиши мені гарненько, як і що ти зробив з Трощинським. Якщо добре зроблено о ґрунті, то дбай дубовий, берестовий, ясеновий, кленовий і липовий ліс і пиши о грошах.
Чи бачився ти з Семеренком і що він тобі сказав? Посилаю тобі нашвидку зроблений план хати. Поміркуй і роби, як сам добре знаєш. Мені тілько й треба, щоб робоча була дубова та круглий ґанок скляний на Дніпро.
Спитай у Харити, що вона скаже, щоб я знав, що мені думать і що робить?
На се літо я не приїду до вас, роби, як сам здоров знаєш, а я тобі скажу спасибі.
Чи получив ти «Кобзаря» і письмо Трощинському? У Кр[иловської?] був; вона нездужа, і я її не бачив, а Маню за тебе тричі поцілував і один фунт добрих конфет оддав.
Ще раз прошу тебе: спитай у Харити, що вона скаже, і напиши мені швиденько.
«Русская газета» прекращена. Послав я тобі «Современник» і «Народное чтение», – чи получив? Послав я тобі не надписаних п’ять книжок «Кобзаря». Може, тобі ще треба буде, то напиши, бо, може, його швидко й не стане: пани дуже кривляться на сліпого старця…
Ще раз благаю тебе, напиши, що скаже Харита. Оставайся здоров! Цілую тричі твою жінку і твого Йосипка, Ганнусю, Прісю, Андрія, Каленика і тебе, мій щирий брате і друже!
Ти б добре зробив, якби мені прислав ковбас, а то я захляв без цього добра.
377. В. Г. Шевченка до Т. Г. Шевченка
Лютий 1860. Корсунь
…У Тр[ощинсько]го єсть село по лівому берегу Дніпра; називається Рудяки: коло того села є ліс, луг; озера кругом лісом пообростали. Я сам ще не бачив, але мені розказував отой Гр[игорови]ч, що то його жінка дуже любить стихи, що там такі місця гарні, що, каже, трудно вже їх знайти і понад цілим Дніпром…
378. І. С. Тургенєва до Т. Г. Шевченка
Лютий-березень 1860. С.-Петербург
Любезнейший Тарас Григорьевич, Вы желали познакомиться с Спешневым: он у меня завтра обедает – приходите. Мы все (и он, разумеется) будем очень рады видеть Вас. До свиданья.
Искренно Вам преданный
Ив. Тургенев.
Воскресенье, утр[о].
379. Г. Н. та Д. Л. Мордовцевих до Т. Г. Шевченка
5 березня 1860. Саратов
Эх, кабы на сердце горе не лежало,
Да кабы поменьше думы в голове —
На твое бы слово – слово я сказала,
За твои я песни – спела бы тебе!
Было время так же звонко я певала, —
Смолоду легко мне, весело жилось, —
Да куда-то с долей песня запропала
И мое веселье с ними унеслось.
Так от сумрачной, безмолвной
Ты не жди ни песни стройной,
Ни горячих слов живых, —
Только верь: где я ни буду,
Сердцем я не позабуду
Ни песней, ни слов твоих.
Если бы Вы видели радость, какую сделала присланная Вами мне книга, Вы утешились бы моею радостью, как своим добрым делом.
Живите счастливо, наш дорогой Соловушко, и не взыщите, что старая ворона так нескладно прокаркала Вам свое спасибо.
Анна Мордовцева.
Саратов, 1860, 5-е марта.
Прошу принять и мой сердечный привет, многоуважаемый Тарас Григорьевич.
Д. Мордовцев.
380. Я. Г. Кухаренка до Т. Г. Шевченка
8 березня 1860. Катеринодар
Спасибі тобі, брате, курінний товаришу Тарасе Григоровичу, за пам’ятку, що згадав мене, прислав нових «Гайдамак»! Шкода, що не отдрюковав ти за одним разом «Пустки», «Криниці» і прочого, тобою мені присланого з того окаянного Петровського. А може, в тебе думка, назбиравши ще дечого, та тиснути ще раз! Нехай Бог помага на добре діло!.. Що пак Ваша «Хата», що замишляв пан Куліш? Де він тепер обрітається; може, поїхав до пранців за козиною борідкою, щоб ми його не пізнали?
Із поличчя твого, що в «Гайдамаках», видно, що ти погладшав трохи в Пітері. Дай Боже, щоб ти був здоров, і не забував довіку кохаючого тебе
Якова Кухаренка.
8 марта 1860,
Екатеринодар.
P. S. Моя стара з синами кланяється тобі низько.
381. В. М. Білозерського до Т. Г. Шевченка
16 березня 1860. С.-Петербург
Поспішаю до Вас, дорогий нам Кобзарю, Тарасе Григоровичу, з вісткою: сьогодні ранком, в ½ 4-й годині, дав нам Бог сина. Маємо надію, що Ви не одмовитесь з нами покуматься [7] Жінка моя перва захотіла, щоб Ви, а не хто інший, були хрещеним батьком.
; – благословіть же малого козака на виріст і на розум і накажіть матері його співать отакого котка (чи знаєте?):
Понад морем, Дунаєм
Вітер явор хитає;
Мати сина питає:
– Ой сину мій, Іване,
Дитя моє кохане!
А чи тебе оженить,
Чи у військо урядить?..
Як я тебе родила,
Тяжко-важко нудила;
Як я тебе колихала,
Усю ніченьку не спала;
Як я тебе зростила,
Сама себе звеселила;
Як я тебе оженю,
Всю родину звеселю;
Як я тебе в військо дам, —
Собі жалю я завдам!
– Мати ж моя рідная,
Порадонько вірная!
Ісправ мені три труби,
Да й усі три мідяні,
А четвертую трубу
Ісправ мені золоту!
Ув одну трубу заграю,
Як коника сідлаю;
А в другую заграю —
На коника сідаю;
А в третюю заграю —
З твого двору з’їжджаю,
А в четверту затрублю,
Серед війська стоячи
І шабельку держучи,
Щоб зачула матуся
До утрені ідучи.
– Ой сину ж мій, Іване,
Дитя моє кохане!
Ой коли б же я зозуля,
Я б до тебе полинула!
– Якби, мати, я сокіл,
Я б до тебе прилетів!
– Рости-ж, синку, в забаву,
Козачеству на славу,
Вороженькам в розправу!
Интервал:
Закладка: