Іван Котляревський - Листи

8

Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 85—86.

Автограф зберігається в Полтавському літературно-меморіальному музеї І. П. Котляревського (№ 12-р). Подається за автографом.

Височин Трохим Федорович — титулярний радник з Олешок на Херсонщині (тепер м. Цурюпінськ), приятель М. Л. Жуковського.

Жуковський Михайло Леонтійович — по матері рідний дядько І. П. Котляревського; мешкав в Олешках.

9

Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Пов­не зібрання творів у двох томах, т. II, К, Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 86—87.

Автограф, що є чернеткою, зберігається у Полтавському літера­турномеморіальному музеї І. П. Котляревського (№ 12-р). Подається за автографом.

10

Вперше надруковано у виданні. І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 87—88.

Автограф, що є чернеткою, зберігається у відділі рукописів Інституту російської літератури (Пушкінський дім) АН СРСР (№ 18.10.73/СхУб)

Подається за автографом.

Лист без підпису і дати. На ньому є примітка О. В. Терещенка такого змісту: «Прим. Это объявление писано собственноручно Иваном Петровичем Котляревским, сочинителем Малороссийской Энеиды и опер: Наталки Полтавки и Козака чаровника. Получено мною в Полтаве, в 1858 г. Александр Терещенко».

Приблизна дата написання листа — кінець 1828 — початок 1829 рр.— встановлюється на підставі згадки в ньому про «Устав о цензуре, высочайше утвержденном апреля в 22-й день 1828 года» та заяви Котляревського про те, що написана ним «в 1819 году малороссийская опера в двух действиях под названием «П о л т а в к а» ставиться I. Штейном «в разных городах... около десяти лет».

Про надіслання листа адресатові відомостей немає.

Штейн Іван Федорович — антрепренер російсько-українських труп першої половини XIX ст. Постійно трупи Штейна виступали в Харкові та Полтаві, часто гастролювали в інших містах України. Трупою Штейна були здійснені постановки «Наталки Полтавки» і «Москаля-чарівника» на сцені Полтавського театру, коли Котляревський був його директором.

11

Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 88—89.

Автограф, що є чернеткою, зберігається в Полтавському літера­турномеморіальному музеї І. П. Котляревського (№ 114-р). Подається за автографом.

...бывшего Полт[авского] отделения Российского библейского общества... — «Библейское общество» було створено у Петербурзі у 1812 р. за указом царя Олександра I. Метою його було поширення Біблії та інших церковнослов'янських книг. Починаючи з 1813 р. по всій Росії відкриваються відділення цього товариства. Було відкрито таке відділення і в Полтаві. З 1814 р. Петербурзьке біблійське товариство «по высочайшему повелению» стало називатися «Российским библейским обществом».

Цар Микола І після розгрому повстання декабристів указом від 12 квітня 1826 р. ліквідував «Российское библейское общество» і його філіали (фактично вони перестали існувати в 1824 р.), «боячись поширення «крамоли» навіть звідси, оскільки біблейське товариство стояло поза компетенцією офіціальної церкви. Деяка частина духовенства і раніше підозріло ставилася до діяльності товариства, вбачаючи в ньому прояви «євангелічеської єресі», тобто протестантизму» (І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 172).

Цей лист є відповіддю-звітом Котляревського наглядачеві полтавських духовних шкіл ієромонаху Августину про майно Полтавського біблейського відділення, «казначеем и книгохранителем» якого письменник був обраний у 1819 р.

12

Вперше надруковано в журн. «Основа», 1861, кн. II, стор. 172. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (№ 52/1). Подається за автографом.

Лист є чорновим уривком, написаним на папері in folio.

Приблизна дата написання — кінець 1829 р.— встановлюється на підставі того, що цей уривок готувався як відповідь на лист Д. М. Бантиша-Каменського з Москви від 29 жовтня 1829 р.

Б а н т и ш - К а м е и с ь к и й Дмитро Миколайович (1788—1850) — український та російський дворянський історик і археолог, автор книг «История Малой России со времен присоединения оной к Российскому государству» (вперше видана у 1822 р.), «Источники Малороссийской истории» (ч. I—II, 1858—1859) та ін. Деякий час служив у канцелярії генерал-губернатора М. Рєпніна, перебував у дружніх стосунках з І. Котляревським.

У листі до Котляревського, як знавця етнографії України і усної народної творчості, Д. М. Бантиш-Каменський писав:

«Милостивый государь,

Иван Петрович!

Давно следовало бы мне принести Вам, милостивый государь, чувствительнейшую благодарность за сообщенные любопытные сведения: но разные досады и хлопоты невольно воспрепятствовали исполнить долг сей. Простите великодушно долговременное молчание мое и поверьте, что я всегда и везде сохраню к Вам одинакие чувства душевного уважения, коими преисполнен. Удивляюсь, каким образом Вы не получили от меня в Полтаве экземпляра «Малороссийской истории»? В сем случае я кругом виноват перед Вами. У князя Николая Григорьевича (Рєпніна.— Б. Д.) должны храниться несколько экземпляров сей истории. Потрудитесь взять себе, сколько пожелаете. Если же означенные экземпляры (о которых я с моего отъезда не имею никакого понятия) расхищены, в таком случае приятнейшею обязанностью, по получении уведомления, поставлю исполнить лестное требование Ваше. Первые две части нового издания уже печатаются; третью и последнюю кончил, но не отдавал в цензуру. Нужны мне кое-какие справки. Одолжите сообщением сих сведений. Совестно мне, что я еще беспокою Вас; но уверен, зная доброе сердце Ваше, что Вы не будете досадовать на имеющего честь быть с душевным к Вам почтением и совершенною преданностью Вашего, милостивый государь, покорнейшего слугу Дмитрия Бантыша-Каменского.

Октября 22-го

1829 года

Москва

1) Как произносят в Полтаве и в смежных городах (если сие Вам известно) слова: конь, нож, вол? В Киеве и Переяславе выговаривают их: кинь, ниж, вил. В Чернигове не знаю как.

2) Кто сочинил известную песню: Ой, бида, бида, мне чаечке небозе ипроч.? Иные (в том числе князь Цертелев) приписывают оную Богдану Хмельницкому; другие Мазепе: но я сомневаюсь в том, особенно в первом. Не помню, кто-то уверял меня: что она сочинена кошевым атаманом, забыл фамилию его.

3) Светилки в Полтавской губернии держат ли в руке саблю, к коей привязывают две свечки или нет? Украшают ли свечки цветами? В который день они отличаются таким образом?