Іван Котляревський - Листи

4) Невеста или уже молодая смотрит на людей сквозь отверстие бублика, называемого д и в е н ь . В день ли сговора или свадьбы?

5) В одной Полтавской губернии или в Черниговской и Киевской также, молодой говорит: «Покидай батьковы и материны норовы, да бери мои?» Должно думать, что сие исполняется после свадьбы.

и 6) В одной ли Черниговской губернии или также в Полтавской: брат расплетает косу молодой и машет саблею вокруг головы ее, получает деньги, чтоб отошел от сестры? — Сие должно исполняться в день сговора или свадьбы?» («Наукові записки Пол­тавського літературно-меморіального музею I. П. Котляревського», вип. 2, Полтава, 1959, стор. 143—144.

13

Вперше надруковано в кн.: И. Ф. Павловский, И. П. Котляревский. Харьков, 1908, стор. 19. Подається за першодруком.

Влітку 1832 р. Полтавська міська дума надіслала із запізненням Котляревському на утримання «богоугодних закладів» належні гроші «більше монетою, ніж асигнаціями». Котляревський їх не прийняв. Після цього дума протягом двох тижнів не висилала грошей, що викликало обурення Котляревського. В листі до приказу громадського піклування він писав: «Отпуск сих ассигнаций в меньшем количе стве происходит от того, что градской голова купец Ворожейкин, не желая вникнуть или, может быть, и по ограниченному понятию своему о богоугодных заведениях, не разумеет сущности их и для того стесняет его неотпуском денег, чтобы принудить сим способом принять деньги от думы одною монетою или с малым или вовсе несоразмерным назначению количеством ассигнаций» (И. Ф. Павловский, И. П. Котляревский, Харьков, 1908, стор. 18).

Міська дума поскаржилась на Котляревського генерал-губернатору і постановила видавати гроші урядовцеві «богоугодних закладів». У відповідь на цю постанову обурений Котляревський надсилає офіційного листа думі.

14

Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II, К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 90.

Оригінал зберігається у відділі рукописів Інституту літератури

ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР (№ 52/26).

Подається за оригіналом.

Лист-доручення на ім'я І. І. Срезневського написано іншою особою; Котляревський лише підписав: «Майор Иван Петров сын Котляревский».

У відділі рукописів Інституту літератури їм.Т.Г. Шевченка аН УРСР (№ 52/27) зберігається ще одне доручення на ім я І. І. Срезневського. яке майже дослівно повторює перше. Написано також іншою особою; Котляревському належать тільки слова: «Майор Иван Петров сын Котляревского руку приложил».

Наводимо цей лист-доручення:

«Сочиненные мною малороссийские оперы: Наталка Полтавка и Москаль чаривник поручаю для издания в свет, в каком будет нужно количестве экземпляров, адъюнкт профессору императорского Харьковского университета Измаилу Ивановичу Срезневскому. 1838 года, мая 25 дня. Г. Полтава. Майор Иван Петров сын Котляревский руку приложил».

Доручення завірене Полтавською місцевою поліцією: «Что сие свидетельство действительно подписано собственноручно господином майором Иваном Петровым сыном Котляревский, в том Полтавская городская полиция подписом и с приложением казенной печати удостоверяет. Полтава, мая 31 дня, 1838 года.

Полицмейстер Панкратьев. За письмоводителя[Підпис]».

Срезневський Ізмаїл Іванович (1812—1880) — визначний російський і український вчений-філолог, славіст, академік, професор Харківського університету. У 30-х роках був активним учасником літературного життя Харкова; видавав «Украинский альманах», «Украинский сборник», «Запорожскую старину». Перу І. Срезневського належить ряд цінних праць з історії слов`янських літератур.

15

Вперше надруковано у виданні: І. П. Котляревський, Повне зібрання творів у двох томах, т. II. К., Вид-во АН УРСР, 1953, стор. 91.

Оригінал листа (написаний іншою особою) зберігається в Центральному державному архіві літератури і мистецтва у Москві (ф. 1106, № 9, арк. 1-й).

Подається за оригіналом.

Лисенков Іван Тимофійович — книгопродавець, мав свою друкарню в Петербурзі. Невідомо, що відповів Лисенков Котляревському, але «Енеїди» він не видавав.

Оперу мою Наталку я отдал другому печатать... — Очевидно, йдеться про І. І. Срезневського, якому Котляревський передав рукопис п'єси «Наталка Полтавка». П'єса була надрукована у 1838 р. в «Украинском сборнике».

16

Друкується вперше — за автографом, який зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії наук УРСР (№ 52/8).

Стеблін-Камінська Олександра Григорівна — дружина земляка і доброго знайомого І. П. Котляревського П.Стебліна-Камінського.