Брати Капранови - Розмір має значення

Ліон звів на мене меткі очі:

- Якщо йдеться про авторські права, то мушу зауважити, що ми маємо всі ліцензії. Я довіряю своїй юридичній компанії, вони все оформлюють як слід.

Я поблажливо похитав головою:

- Ідеться не про авторські права. Щоб вам було зрозуміліше, скажу, що лабораторії нашого замовника виробляють біологічну зброю…

- Зачекайте, - промовив Родимчик. - Я можу показати всі документи, і ви самі побачите…

Поки він живописав високий рівень легальності свого бізнесу, Салман сидів, заплющивши очі, Лейбович кивав головою в такт кожному слову, а ребе бігав поглядом з одного на іншого, намагаючись зорієнтуватися по ходу розмови.

- …у нас є подібні угоди на кожну компоненту і технологічний процес…

- А як ви гадаєте, - перебив я, - у мого клієнта такі документи є?

Ліон безпорадно озирнувся, немовби двієчник на уроці географії.

- Ну, якщо в нього теж все оформлено, тоді наші юристи…

- Ні, - перервав я жорстко. - У мого клієнта немає жодного контракту та взагалі жодної папірчини. І знаєте, чому?

Здається, рабин почав метикувати, хто тут головний, бо погляд його намертво прикипів до мого обличчя. Лейбович з Ліоном перезирнулися і синхронно знизали плечима.

- Тому що на біологічну зброю не буває легальних документів.

Тут Лейбович зробив страшні очі:

- Ти робиш зброю? Мишигінер Родимчик! А наші кредити…

Ліон заозирався, як зацькована лисиця:

- Яка зброя? Вперше чую.

- Біологічна, - уїдливо підказав я. - У зразках твого препарату знайдено компоненти біологічної зброї. Вони блокують процес фотосинтезу у воді і можуть бути причиною зникнення багатьох водних цивілізацій. Це називається акватерор.

Родимчик розгубився, і його партнери явно помітили це.

- Слухайте. Ми же знаходимося в цивілізованій країні. Давайте звернемося до суду, замовимо експертизу…

Я засміявся своїм неповторним срібним сміхом:

- Він пропонує міжпланетному терористові зустрітися в суді. Та ви знаєте, що буде, коли я просто перекажу таку вашу пропозицію?

- Зрозуміло, - нарешті промовив Салман, і всі, наче за командою, замовкли. - Чого хоче твій клієнт?

- Інформації, - просто відповів я. - Він хоче знати, хто саме застосовує його винаходи, і в кого він їх купив, щоб відповідно покарати і крадіїв, і тих, хто заробляє на краденому. Але враховуйте, що на одне з цих питань я вже маю відповідь.

Обережний ребе поцікавився:

- Яку відповідь?

- А дуже просту. На винаходах мого клієнта незаконно заробляєте ви - всі, хто сидить у цій кімнаті.

Треба віддати належне витримці пана Кагановича - він був єдиний, хто зберігав спокій, поки решта розмахували руками, на всі голоси вигукуючи: «А я тут до чого?»

Перечекавши перший шквал, я заспокійливо підняв руку.

- Пояснюю тим, хто не зрозумів. Щодо шановного Ліона, здається, сумнівів немає. Він таки заробляє на цій справі. Вам, пане банкіре, я хочу нагадати, що в «Кремл Ентерпрайзес» працюють кредити, з яких ви теж щось маєте, коли я щось тямлю в банківському бізнесі. І фінансові показники пана Родимчика ви контролюєте не менше, якщо не більше, ніж він сам. Щодо вас, вельмишановний ребе, то згадайте, на чиї гроші було відбудовано вашу синагогу, і чи не доказом цього є позолочена табличка при вході? А відносно адона Салмана…

- Далі, - перервав мене Каганович. - Чого ти хочеш?

- Я хочу, щоб ви сказали мені, у кого купили секрети мого клієнта.

Усі голови, неначе за командою, обернулися до зблідлого Ліона.

Він знову підскочив зі стільця.

- Та не купував я ніяких секретів! Скільки разів можна повторювати?

- А де ви їх взяли?

- Кого?

- Секрети.

Ліон сплеснув руками:

- Нема в мене ніяких секретів і ніякої зброї, я вам тисячу разів говорив.

- А що у вас є?

- У мене? У мене є лінія високотехнологічного виробництва харчових добавок, система маркетингу, дистрибуція, у мене найкращі в цій країні логістика і облік.

- І немає виробництва компонентів біологічної зброї?

- Нема, - сплеснув руками Родимчик, вже близький до істерики. - Я повністю контролюю всі свої підрозділи.

- Гаразд, - я трошки зменшив тиск. - Тоді, може, у сировині? Ви ж закуповуєте сировину?

- Закуповую.

- То може, вся справа в сировині?

Скидалося на те, що вони й справді не відають, що творять. Переді мною сиділи марсіаністський рабин, промисловий бізнес-вундеркінд, банкір по зв’язках з владою і відпрацьований міжнародний аферист. Це аж ніяк не скидалося на терористичний осередок. Однак драматичні ефекти досягли свого апогею, а очі усіх учасників схрестилися на Родимчикові. Хіба він і справді крайній?

- У вас велика номенклатура закупівлі? - громовим голосом запитав я.

Родимчик чомусь зиркнув на банкіра і сказав:

- Тисяча позицій.

- То давайте зробимо аналіз.

- Ні, - раптом рішуче заперечив головний фігурант. - Ні, це неможливо.

- Те, що і треба було довести, - я артистично ляснув у долоні і підвівся зі стільця. - Приємно було з вами познайомитися, але вибачте, моя роль у цій справі закінчилася.

- Стій, - тихо сказав Салман. - Ліон, ти підставляєш нас усіх.

Родимчик знову підстрибнув.

- Ну існує ж таке поняття, як комерційна таємниця, ноу-хау бізнесу. Я не готовий відкривати свої розробки першому-ліпшому тільки тому, що він від якогось там терориста.

- Стули пельку, - жорстко рикнув Салман.

Ліон захлинувся словами. А Каганович тим часом навів на нього двостволку свого чорного погляду.

- Твій щенячий язик може принести нам стільки неприємностей, що своїм баранячим мозком ти не можеш навіть собі уявити.

Щенячий язик, баранячий мозок - погодьтеся, в цьому навіть є поезія.

Я ввічливо поцікавився:

- Таємниця вашого бізнесу захована в сировині?

- У тому числі.

- А в чім, ізвіняюсь, проблема ноу-хау? - до обробки клієнта підключився Лейбович. - При твоїх витратах на юристів хіба можуть бути якісь незапатентовані розробки?

І раптом у відповідь Родимчик закатав форменну істерику. Принаймні інакше це тлумачити було складно.

- У мене все захищено, все до останньої дрібниці. А от у нього! - він тицьнув пальцем прямо в мої очі. - Що взагалі тут відбувається, дозвольте запитати? Приходить невідомо хто, говорить про ноу-хау, і не показує при цьому документів. Мені смішно слухать! Я вкрав! Як я міг вкрасти те, чого не було? А ви тут сидите і слухаєте, коли він не дав жодного доказу. І ставите під удар моє дітище, яке створював я - не ви, а я, поки кожен з вас користувався результатами моєї роботи…

Ліонові акції падали просто на очах. Салман знову заплющився, банкір пильно вивчав поверхню ламінованого стола, а ребе замислено крутив пейси. Дозволивши хвилі трохи стишитися, я повернувся до своєї ролі спікера:

- На правах колишнього юриста мушу прокоментувати емоційні аргументи нашого друга. Вся глибина людських стосунків не може бути викладена на папері. Навіть Господь Бог дав Мойсеєві не одну Тору, а дві - писану та усну, - я подивився на ребе, і той покивав у відповідь на знак згоди. - У фінансовій галузі теж половина справ робиться під слово - так працюють біржі, аукціони, електронні угоди, - тут уже настав час погодитися Лейбовичу. - Уже не кажучи про той сектор, який репрезентує мій стожарський клієнт. Якщо пан Салман матиме ласку, він якось пояснить вам, що таке система міжпланетних воровських понять. Так от, панове, розбиратися з вами будуть не по суду, а саме за цими неформальними поняттями. І все через те, що один юний бізнес-талант не хоче викласти карти на стіл перед вами. Перед, як я розумію, не останніми у його житті людьми.