Сергей Плохий - Происхождение славянских наций. Домодерные идентичности в Украине и России

Об Андрусовском перемирии и политических стратегиях Дорошенко см.: Дмитро Дорошенко, Гетьман Петро Дорошенко. Огляд його життя і політичної діяльності, Нью-Йорк, 1985.

См.: Г. Сагановіч, Нарыс гісторыі Беларусі, с. 291.

О генеалогических легендах элит шляхты Великого княжества Литовского см.: Arturas Tereskinas, The Imperfect Body of the Community: Formulas of Noblesse, Forms of Nationhood in the Seventeenth-Century Grand Duchy of Lithuania, Ph. D. diss., Harvard University, 1999, c. 309–391.

Г. Сагановіч, Нарыс гісторыі Беларусі, с. 29; Н. Яковенко, Нарис історії України, с. 266–267.

Cм.: А. С. Котлярчук, Праздничная культура в городах России и Белоруссии XVII в., С.-Петербург, 2001, с. 39–45; ср.: І. Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі: этнаканфсійныя і соцыякультурныя стэрэатыпы (X–XVII ст.), с. 104.

См.: М. Капраль, Національні громади Львова XVI–XVIII ст. (Соціально-правові взаємини), Львів, 2003, с. 153. О русской громаде Львова в конце XVII — в XVIII веке см.: там же, с. 131–157. О привилегиях русской громады Львова см.: М. Капраль, сост., Привілеї національних громад міста Львова (XIV–XVIII ст.), Львів, 2000, с. 39—119.

Об этническом составе правобережного населения и миграционных процессах см.: Олександр Гуржій, Тарас Чухліб, Гетьманська Україна, [Україна крізь віки, т. 8], Київ, 1999, с. 272–277. О политической программе казачества между 1676 и 1715 годами см.: В. Смолій, В. Степанков, Українська державна ідея. Проблеми формування, еволюції, реалізації, с. 175–235.

См.: Г. Сагановіч, Нарыс гісторыі Беларусі, с. 294–295.

Об иезуитских школах и коллегиях в Украине см.: Історія української культури, т. 3, Київ, 2003, с. 471–481.

Там же, с. 450–454; см. также: Н. Яковенко, Нарис історії України, с. 278–279.

См.: Ludomir Bieńkowski, Organizacja KoŚcioła Wschodniego w Polsce, в кн.: Kociöł w Polsce, ed. Jerzy Kłoczowski, т. II, Wieki XVI–XVIII, Krakow, 1969, c. 781—1049, в частности с. 849–851. О положении униатской церкви на протяжении первого десятилетия после Переяславского договора см.: J. Praszko, De Ecclesia Ruthena Catholica sede metropolitana vacante (1655–1665), Rome, 1944; ср.: Antoni Mironowicz, Prawosławie і unia za panowania Jana Kazimierza, Białystok, 1997.

Г. Сагановіч, Нарыс гісторыі Беларусі, с. 292–294, 404. О переходе православных епархий в унию см.: Григорій Лужницький, Українська церква між Сходом і Заходом, Філадельфія, 1954, с. 396–406; Атанасій Великий, З літопису християнської України, кн. 5, Рим, 1972, с. 229–272; кн. 6, Рим, 1973, с. 29–56.

Об утверждении Замойского синода см. в: А. Великий, З літопису християнської України, кн. 6, с. 129–154.

См.: Марзалюк, Людзі дауняй Беларусі, с. 76.

Историю Василианского ордена см. в: М. Ваврик, Нарис розвитку і стану Нисиліянського Чина ХVІІ—ХХ ст.: Топографічно-статистична розвідка з картою монастирів, Рим, 1979; Sophia Senyk, Women’s Monasteries in Ukraine and Belorussia to the Period of Suppressions, Orientalia Christiana Analecta, t. 222, Rome, 1983; Maria Pidłypczyk-Majerowicz, Bazylianie w Koronie і nа Litwie: szkoły і ksiąźki w działalnośći zakonu, Warszawa, 1986; Maria Pidłypczyk-Majerowicz, Kulturalna spuŚcizna zakonо́w mуęskich na Białorusi, в кн.: U schyłku tysiąclecia: księga pamiątkowa z okazij sześćdziesiątych urodzin Prof. Marcelego Kosmana, Poznań, 2001, c. 211–225. О постепенной латинизации и полонизации униатской церкви на протяжении XVIII века см.: Sophia Senyk, The Ukrainian Church and Latinization, Orientalia Christiana Periodica 56 (1990), c. 165–187, в частности c. 180–182.

См.: Bieńkowski, Organizacja Kościoła Wschodniego w Polsce, c. 850.

См. отрывки из этого произведения, написанного в Речи Посполитой в конце 1660-х или в начале 1670-х годов в кн.: Правда про Унію. Документи і матеріали, 2-ге вид., Львів, 1968, с. 67–71, в частности с. 71.

См. отрывок из универсала, изданного 25 августа 1700 года галицким старостой Юзефом Потоцким жителям Збаражской волости: там же, с. 76.

См. рассказ о конфликте между ксендзом и верующими русской церкви в Жидачеве: там же, с. 74. В документе не указано, православной или униатской была эта церковь, но тот факт, что ее посетил ксендз, подсказывает, что речь идет, скорее всего, об униатской.

См. отрывок из сообщения: там же, с. 88.

См.: Правда про Унію. Документи і матеріали, с. 79–86, в частности с. 85–86.

Там же, с. 80.

Гийом Левассёр де Боплан, Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансільванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн сіра де Боплана… Київ, 1990.

Описание многочисленных изданий см. в: Andrew В. Pernal, Dennis F. Essar, «Introduction» to de Beauplan, A Description of Ukraine, Cambridge, Mass., 1993, c. xix — xcvi, в частности c. lxvi — xcvi.

Andrew В. Pernal, Dennis F. Essar, «Introduction» to de Beauplan, A Description of Ukraine, Cambridge, Mass., 1993, с. xxxii, хххvi.

Там же, с. xxix.

Термин «Украина» применяли и для определения других, нестепных пограничий. Примеры его использования в источниках XVII века см. в: Шелухин, Україна, с. 156–162.

См.: Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 3, кн. 1, с. 373–374.

См.: Універсали українських гетьманів від Івана Виговського до Івана Самойловича (1657–1687), Київ — Львів, 2004, с. 155–156.

В письме к царю Юрий Хмельницкий писал, что царский посол прибыл встретиться «с нами в Украине».

Текст Гадячского соглашения см. в: Універсали українських гетьманів, с. 33–39. Анализ соглашения см. в: Т. Яковлев, Гетьманщина в другій половині 50-х років, с. 305–323.

В результате в казацком политическом дискурсе конца XVII века никогда не было такого уровня привязанности к Каменцу или Бару на Подолье, как к расположенным по казацкую сторону зборовской линии подольским городам вроде Ямполя или Винницы, считавшихся частью казацкой Украины еще долгое время после того, как эти земли отошли сначала к полякам, а затем — к туркам.

См.: С. Плохій, Наливайкова віра, с. 80–81.

Текст письма Брюховецкого см. в кн.: Універсали українських гетьманів, с. 353–354.

Тисяча років української суспільно-політичної думки, т. 3, кн. 2, с. 13—14

См., например, инструкции гетмана Петра Дорошенко, выданные в мае 1670 года казацким делегатам, которые отправлялись на переговоры с Речью Посполитой в Остроге: Універсали українських гетьманів, с. 383–391.

См. проект договора Петра Дорошенко с Турцией: там же, с. 381.

Феодосій Софонович, Хроніка з літописців стародавніх, ред. Юрій Мицик і Володимир Кравченко, Київ, 1992, с. 56.

Под 1670 годом Софонович рассказал о выборах нового польского короля Михала («Михаила») Корибута Вишневецкого, но не перешел к следующему разделу и вскоре вообще прервал рассказ (там же, с. 240–242).