Константин Деревянко - Украинка против Украины

Тут можно читать онлайн Константин Деревянко - Украинка против Украины - бесплатно полную версию книги (целиком) без сокращений. Жанр: Культурология, издательство ООО Виртуальная реальность, год 2012. Здесь Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.

Константин Деревянко - Украинка против Украины краткое содержание

Украинка против Украины - описание и краткое содержание, автор Константин Деревянко, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Все ли украинцы думают так, как Л. Украинка? Нет не все. И при этом остаются самыми настоящими украинцами. Это означает, что присвоение такого громкого псевдонима вовсе не дает права говорить от имени всех украинцев. Пришло время задуматься о том, кто украшает своим ликом наши скудные гривны и по какому праву. Пришло время осознать, чьи вирши вынуждены заучивать наши дети.

Украинка против Украины - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Украинка против Украины - читать книгу онлайн бесплатно, автор Константин Деревянко
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать
* * *

Итак, "революційні події мама зустріла радісно, з властивою їй енергією, і незважаючи на свій похилий вік, брала участь у громадському житті у Гадячі. Ці роки 1917–1920 у Гадячі, як і по всій Україні, йшла дуже загострена національна боротьба" (11, 184). И не только национальная, но и классовая. Из искры наконец-то усилиями многих возгорелось пламя и, вопреки наивным надеждам сохранить среди пожара собственную "хату", пошло гулять по свету. Жена предводителя дворянства, к примеру, лишилась собственности: "Наприкінці 1918 року Гадяч зайняли большевики, від мами відібрали Зелений Гай, ліс порубали на дрова, а будинок продали "на знос" якомусь спритному зайді, що поставив з цього матеріялу десь на Пслі сукновальню. Так не стало Зеленого Гаю. Тяжко, прикро було мамі переживати його кінець. Ще на початку 1918 р. у мами, як і в усіх інших землевласників, забрали іншу власність — землю (теж у Гадяцькому повіті), і хоч матеріяльно мама тоді втратила значно більше, але поставилася до того цілком спокійно, — земля її перейшла до селян. Коли б влада, відібравши від мами Зелений Гай, не знищила його, а влаштувала в ньому Дім відпочинку для українських письменників, чи літнисько для українських дітей, чи щось інше подібне — з певністю можу твердити, що мама не переживала б так втрати Зеленого Гаю. Але як ото так, по-хижацькому знівечили його, тоді дійсно не сила було мамі дивитися. Вона так почувалася тоді, наче була присутню на похороні близької людини" (11,184). Одно дело — огонь революции в доме соседа, совсем другое — в своем собственном. Это неприятно. Собственно, такой урок дала уже первая русская революция. Но некоторые почему-то упорно надеялись, что уж новая революция будет бушевать только в России, а в Украине — как-нибудь пронесет. Не пронесло.

После гражданской войны "мама з приємністю їхала до Києва, хоч і знала, що режим там такий самий, але раділа, що знов буде у великому культурному центрі. Одразу по приїзді до Києва мама включилася до роботи ВУАН, брала участь в трьох комісіях — етнографічній, громадських течій і сходознавства. Читала доповіді, опрацьовувала матеріали, що надходили з провінцій. Коли повернувся Михайло Грушевський з-за кордону, то мама казала, що хоч і страждає її національна гордість, що Президент Першого Українського Парламенту повернувся в окупований Київ, проте він тут багато корисного зробив. Тішилася з того, як Грушевський розгорнув наукову роботу, сама брала участь у виданнях, керованих ним: "За сто літ", журналі "Україна". Мама розуміла, що офіційна українізація — це певний дипломатичний крок влади, але вважала, що все ж таки тії курси українознавства для службовців і робітників мали позитивні наслідки в розумінні збільшення національної свідомості, особливо там, де лекторами були такі талановиті люди, як Микола Зеров та інші. Сама охоче прикладала своїх зусиль, щоб українізація була на ділі, а не на словах" (11, 204). Украинизация — превыше всего. Даже если ее проводят безбожники, уничтожающие христианскую церковь и желающие разжечь огонь мировой революции. В украинизации и с ними можно сотрудничать.

После революции каждый мог сравнить порядки в Российской империи и СССР. Например, вспомнить то прошлое, о котором писала сестра Исидора: "Там, у Звягелі довший час жила Олена Пчілка, доїжджаючи лише часами в справах та для приємності, чи в гостину, то за кордон, то в різні місця на Україні і в Росії" (11, 209). Но такое было возможно только в Российской империи (т. е. "тюрьме народов"). После революции превалировали уже другие маршруты.

"Мама не була соціалісткою, вважала соціалізм утопією, але демократка вона була і на словах, і на ділі. Так само, як і ворогом соціальної нерівності мама була все життя і свої переконання висловлювала одверто не тільки в родині своїй чи серед друзів, а широко в громаді, в пресі" (11, 226). Однако все это было возможно только в Российской империи.

И последняя ценная мысль от сестры Исидоры: "Хороших людей наших є по всій Україні багато, але й падлюки, на жаль, трапляються всюди" (11, 236). А мы о чем? Может быть, дело совсем не в национальности, а в чем-то другом?

* * *

Украинская история и настоящее дают богатейший материал для произведений в стиле Достоевского. Легко можно представить целую библиотечку: "Украинские бедные люди", "Украинские униженные и оскорбленные", "Украинский дядюшкин сон", "Украинское село Степанчиково и его обитатели", "Украинские записки из Мертвого дома", "Украинское преступление и наказание", "Украинский идиот", "Украинские бесы", "Украинский подросток", "Украинские братья Карамазовы". А там глядишь — и премия какая-нибудь подвернется. В Украине их много: "державна премія імені Тараса Шевченка", "літературна премія імені Івана Франка", "премія імені Володимира Винниченка", "премія імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва". Что ни одержимый — то и премия. Бедная Украина…

ЛИТЕРАТУРА

1. http://www.l-ukrainka.name/

2. Зеров М. Твори: в 2 т. К.: Дніпро, 1990.

3. http://kodges.ru/111514-marks-k.-engels-f.-sochineniya.-tom—1-50.html

4. Гейне Г. Собрание сочинений: в 6 т. М.: Худож. литература, 1981.

5. Гейне Г. Полное собрание сочинений. СПб.: Изд. А. Ф. Маркса, 1904.

6. http://www.i-franko.name

7. Кармазіна М. С. Леся Українка. К.: Альтернативи, 2003.

8. Спогади про Лесю Українку. К.: Радянський письменник, 1963.

9. Українка Л. Стародавня історія східних народів. Репринтне видання. ВАТ "Волинська обласна друкарня", 2008.

10. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. К.: Факт, 2007.

11. Лариса Петрівна Косач-Квітка (Леся Українка). Біографічні матеріали. Спогади. Іконографія. Нью-Йорк — Київ: Факт, 2004.

12. Пчілка О. Викинуті українці: До жидівсько-української справи. К., 2006.

13. Козлов М. М. До проблеми людських жертвоприносин в язичницькій Русі / Гілея. Науковий вісник. К., 2009. Вип. 27.

14. Дзендзелівський Й. Лексика демонології у драмі-феєрії Лесі Українки "Лісова пісня" / Леся Українка. Публікації. Статті. Дослідження. К.: Наукова думка, 1973.

15. http://www.sdpuo.com/about/history/more-about/3pdfce08

16. Макаров А. Н. Киевская старина в лицах. XIX век. К.: Довіра, 2005.

17. Українка Л. Бояриня. К.: Вид-во ЦК ЛКСМУ "Молодь", 1991.

18. Экштут С. Враг номер один / Искусство кино. 2009, № 10.

19. Франко І. Створення світу. К.: Обереги, 2004.

20. Кониський О. Оповідання. Поетичні твори. К: Наукова думка, 1990.

21. Листи так довго йдуть… Знадоби архіву Лесі Українки в Слов’янській бібліотеці у Празі. К.: Просвіта, 2003.

22. Донцов Д. Поетка українського рісорджіменту (Леся Українка) / Українське слово. Хрестоматія: у 3 кн. Кн.1. К.: Рось, 1994.

23. Драгоманов М. Вибране. К.: Либідь, 1991.

24. Драгоманов М. Пропащий час. Українці під Московським царством (1654–1876). К., 1992.

25. Драгоманов М. Вибрані праці: у 3 т. Т. 1. К.: Знання України, 2006.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Константин Деревянко читать все книги автора по порядку

Константин Деревянко - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Украинка против Украины отзывы


Отзывы читателей о книге Украинка против Украины, автор: Константин Деревянко. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x