Василий Бережной - Пiд крижаним щитом (на украинском языке)

Тут можно читать онлайн Василий Бережной - Пiд крижаним щитом (на украинском языке) - бесплатно полную версию книги (целиком) без сокращений. Жанр: Научная Фантастика. Здесь Вы можете читать полную версию (весь текст) онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.

Василий Бережной - Пiд крижаним щитом (на украинском языке) краткое содержание

Пiд крижаним щитом (на украинском языке) - описание и краткое содержание, автор Василий Бережной, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Пiд крижаним щитом (на украинском языке) - читать онлайн бесплатно полную версию (весь текст целиком)

Пiд крижаним щитом (на украинском языке) - читать книгу онлайн бесплатно, автор Василий Бережной
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

- Розумiю, Ник.

- Так от, треба дiзнатися про тунелi все: розташування, довжину. I потiм: яким способом їх прокладено. Одне слово, все!

- Я зараз зв'яжуся з Антарктидою, i ми матимемо надiйну iнформацiю.

- Е, нi, краще там побувати i все побачити своїми очима.

"Он воно що...- подумала Вiра.- Ник обгрунтовує свiй вiзит..." У неї опустилися руки, обличчя набрало сумовитого вигляду.

- Ти чого скисла? - Никифор торкнув її за плечi. - Хiба це так важко?

- Чому важко? Упораєшся.

- Поїдеш ти.

- Я?.. Справдi, я?..

- Ти.

Дiвчина враз ожила. Никифор, значить, не їде до Клари. Ну що ж, коли кiн так вирiшив... їй хотiлося тупнути ногою, вiдштовхнутись од пiдлоги i попливти, попливти у танцi. Але на однiй ступнi в неї був тапок, а на другiй - важенний альпiнiстський черевичище. Вiра стукнула ним об пiдлогу, але стуку, власне, не вийшло - шипи вгрузли в килимовий пластик, i вона ледве що не впала.

- Поїду, поїду, Ник!

XVII

Антарктида так вiдрiзняється вiд решти материкiв, що Вiрi здалося, нiби вона потрапила на iншу планету. Коли пiдйомник винiс її з пiдземної платформи на поверхню, до прозорого купола, оточеного безмежним снiговим простором, дiвчина аж здригнулася. Навстрiч їй, усмiхаючись, iшла Клара. Шапка смолянистого волосся, карi, з сухим полиском очi й бiлi-пребiлi зуби... Вслiд за нею поштиво ступав невисокий, але, певне, мiцний молодик,

Клара радiсно привiтала подругу, познайомила з Генрiхом.

- Ах, як тут цiкаво! Я ж досi не була за Полярним колом!

- Ну, от бачиш, я ж давно запрошувала, - усмiхнулась Клара.

- Не уявляла, що тут така...

- Це загадковий материк, - сказав Генрiх. - Як ви вважаєте, Кларо?

- Так, вiн ще не зовсiм вивчений.

- А може, навпаки: зовсiм не вивчений? - кинула Вiра. - Тут ще безлiч таємниць.

Вiрi кортiло розповiсти про Никову гiпотезу, розпитати про тунелi в кризi i про все, що стосується магнiтного полюса, але вона вчасно стрималася. Навiщо гарячкувати?

- Таємниць? - здивувалася Клара. - Я б цього не сказала.

- А знаєте, Кларо, - вставив Генрiх, - уже те, що тут заморожено дев'яносто вiдсоткiв усiєї прiсної води, унiкально.

Всю дорогу до iнституту (а це становило трохи бiльше ста кiлометрiв) вони розмовляли про Антарктиду. Те, що Вiра називала загадковим, Клара вважала специфiчним, та й тiльки. Генрiх бiльше схилявся до Вiриних розмiркувань i цим викликав у неї симпатiю.

- Ви ж самi розповiдали, - гречно звертався до Клари, - що якихось двадцять п'ять тисяч рокiв тому тут був субтропiчний клiмат, i все, що тепер росте у ваших теплицях, росло собi на волi. Зеленiли долини, схили гiр, i хiба що на їхнiх вершинах взимку бiлiв снiг. Так що це, не таємниця?

Клара поблажливо усмiхалася:

- Нi для кого не секрет, що клiмат на Землi мiняється...

В Генрiха аж брови пiдкидалися з подиву: Клара завжди знайде, що вiдповiсти! Дивився на неї захоплено,, i це збуджувало якусь невиразну заздрiсть у Вiри.

В iнститутi Клара найперше одвела подругу до свого житла, щоб та вiдпочила з дороги. Вiра запевняла, що не стомилась, їй не терпiлось якомога швидше побувати в крижаних тунелях, але Клара була несхитна.

- Будь чемною, Вiру сю. Все-таки не близенький свiт. Ось душ, отам спальня...

- Та я не засну!

- Двi години, не менше! Ми за тобою зайдемо, правда, Генрiху?

- Так, так, - закивав головою Уранос, i Вiра помiтила, що його волосся пiд свiтильником набирало ще зеленiших вiдтiнкiв.

Клара щось поманiпулювала на пультi, встановленому при входi, i вони вийшли.

Всмак освiжившись пiд душем i з'ївши маленького бутерброда з якоюсь смачною рибою, Вiра лягла в постiль. Ну, звичайно ж, вона не засне. Здумала Никифора: як там вiн? Може, викликати до екрана? Нараз їй почувся притишений шелест. Пiдвелася на лiктi i крiзь овальне вiкно, якого ранiше не помiтила, побачила сад. Звичайний яблуневий сад. Невисокi густолистi яблунi, зелена стiна тополь... Накрапав дощик, шелестiв у листi. Вiра усмiхнулась: ну й Клара! Знає, чим приспати,- ввiмкнула дощик. Вiрi завжди приємно засинати пiд монотонне шелестiння дощу в листi...

Так з посмiшкою на лицi вона й заснула. Сон трохи розгладив той дитячий усмiх, але слiди його лишилися в кутиках уст i зникли тiльки тодi, коли Вiра розплющила свої великi очi й ворухнула губами. Дощ пройшов, надворi сяяло сонце, скiсне промiння торкнулося її обличчя -- вiд цього, мабуть, i прокинулась. Коло постелi стояла Клара.

- Ну, вiдпочила? Вставай, пустунко, ми на тебе чекаємо в холi. Тiльки ж дивись, щоб нiчого металiчного в тебе не було, навiть значка.

Клара вимкнула i сад, i сонце, i вiкно. Кiмнату заповнило денне свiтло.

...Тепер уже Вiра не завагалася показатися квапливою i одразу нагадала Кларi про крижанi тунелi.

- А може, спочатку в оранжерею?

Клара розповiла, що то за диво в снiгах, яка прекрасна оаза серед цiєї бiлої пустелi. Уранос пiдтакував, киваючи зеленкуватою головою, але видно було, що i йому кортить униз. Вiра на умовляння не пiддалась i вiд оранжереї вiдмовилася одразу.

Йдучи в напрямку центральної штольнi, вона добре, приглядалась до лабiринта, прокладеного в кризi. Вiдчувала себе героїнею одного iз тих стародавнiх фiльмiв, якi довелося вiдновлювати в Iнститутi Реставрацiї Релiквiй, i це вiдчуття хвилювало. "Цiкаво, що сказала б Клара, коли б дiзналася, що я прибула на розвiдку?" - думала Вiра, позираючи на численнi табло i стрiлки, що вказували шлях. Уявляла, як вони пробиратимуться тут з Никифором.

Нарештi вони вийшли з тунелю до просторої округлої зали. Клара вказала на рамку дверей у стiнi:

- Це головний лiфт, що зв'язує нас з усiма горизонтами в глибинi крижаної мантiї Антарктиди. А ото, - вказала на такi самi дверi, що виднiлися метрiв за п'ятдесят, - запасна штольня, паралельна головнiй.

- I що, пiдйомники працюють цiлу добу? - спитала Вiра, оглядаючи залу.

- Цiлу антарктичну добу, - усмiхнулась Клара. - Дублююча кабiна вмикається, правда, лише у виключних випадках, а ця весь час. Проте стороннiх лiфт не прийме, тут є невеличкий секрет...

Клара швидко торкнулась кiлькох рiзноколiрних кнопок, що свiтились праворуч дверей, вони помiняли колiр, i реле спрацювало-дверi розсунулися. Вiра затямила, в якому порядку затискати кнопки, i в думцi повторила: оранжева, зелена, червона, синя... Ще один жест нiжної Клариної руки - i кабiна безшумно ковзнула вниз. На табло почали спалахувати номери горизонтiв через кожнi п'ятдесят метрiв глибини. Клара щось розповiдала про оцю трикiлометрову штольню в кризi: як її пробивали, як наткнулись на шар вулканiчного попелу...

Вiра майже не слухала, думаючи про найнижчий горизонт, звiдки можна буде найшвидше дiстатися до самого магнiтного полюса...

Найнижчий тунель вiдрiзнявся вiд усiх iнших не лише бiльшими розмiрами, а й пiдлогою: пiд ногами був грунт, а не крига. Зi стiн падало тьмянувате свiтло - на висотi, може, двох метрiв у крижаних нiшах прилаштованi довгастi свiтильники, схожi на гiгантськi плоди банана, наповненi так званим самосвiтним газом. Електрики сюди проводити не можна, щоб не збурювати магнiтного поля, отож вирiшили обходитися хоч i не яскравим, але все-таки достатнiм свiтiнням газу. Подекуди стiни iскрилися, як скло, а внизу був звичайний пiскуватий грунт.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Василий Бережной читать все книги автора по порядку

Василий Бережной - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Пiд крижаним щитом (на украинском языке) отзывы


Отзывы читателей о книге Пiд крижаним щитом (на украинском языке), автор: Василий Бережной. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x