Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

2. Відповідно до ст. 1 розділу І Закону України «Про всеукраїнський і місцевий референдуми» референдум — це спосіб прийняття громадянами України шляхом голосування законів України, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення. При цьому рішення, прийняті всеукраїнським референдумом, мають вищу юридичну силу щодо інших законодавчих актів Верховної Ради України.

3. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційне право громадян брати участь у всеукраїнському та місцевих референдумах, а також встановлений порядок організації та проведення всеукраїнського та місцевого референдумів.

Предмет злочину — це документи референдуму, тобто списки громадян, що мають право брати участь у референдумі, бюлетені для голосування, підписні листи для збирання підписів громадян під вимогою проведення референдуму, протоколи за результатами підрахунку голосів тощо.

4. Об’єктивна сторона даного злочину виявляється у двох діяннях:

а) у перешкоджанні вільному здійсненню громадянином права брати або не брати участь у референдумі; б) в підробленні документів референдуму, приписці, завідомо неправильному підрахунку голосів, порушенні таємниці голосування тощо.

Зміст ознак перешкоджання участі в референдумі і порушення таємниці голосування аналогічний таким же ознакам статей 157, 159 КК з тією основною відмінністю, що у випадку, передбаченому у ст. 160 КК, йдеться не про участь у виборах до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а про участь у референдумі.

Перешкоджання вести агітацію полягає в прямій забороні вести агітацію за рішенням, що виноситься на референдум, або у штучному створенні умов, які роблять неможливим проведення агітації. Ознакою даного злочину є час його вчинення. Так, перешкоджання вести агітацію має місце, якщо воно вчинене до дня проведення референдуму. Днем проведення референдуму визнається день, у який проводиться голосування з питань, винесених на референдум.

Про поняття насильства, обману, погроз і підкупу як способів злочину, зазначених у ч. 1 ст. 160 КК, див. у коментарі до ст. 157 КК. Поняття підроблення за своїм змістом збігається з поняттям підлогу у коментарі до ст. 158 КК. Про поняття «завідомо неправильний підрахунок голосів» див. коментар до ст. 158 КК, а про поняття порушення таємниці голосування — відповідний коментар до ст. 159 КК.

5. Злочин вважається закінченим з моменту порушення законодавства про референдум у тій чи іншій формі.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

7. Суб’єкт даного злочину: за ч. 1 ст. 160 КК — як загальна особа, так і спеціальний суб’єкт; за частинами 2 і 3 — тільки спеціальний суб’єкт. Ним є член комісії з проведення референдуму або інша службова особа. До членів комісії з проведення референдуму належать члени Центральної комісії з всеукраїнського референдуму, комісії Автономної Республіки Крим з всеукраїнського референдуму, обласних, районних, міських, районних у містах, селищних, сільських комісій з референдуму, дільничних комісій з референдуму. Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК.

Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії

1. Умисні дії, спрямовані на розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті, на приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками, —

караються штрафом до п’ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до п’яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі дії, поєднані з насильством, обманом чи погрозами, а також вчинені службовою особою, —

караються виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до п’яти років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, які були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. У відповідності до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Передбачена у ст. 161 КК кримінальна відповідальність є однією з гарантій захисту конституційних прав громадян, що тут розглядаються.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він посягає на суспільні відносини, які забезпечують рівноправність громадян і їх права.

3. Об’єктивна сторона виявляється у здійсненні будь-якої дії, спрямованої на розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі та ненависті; на приниження національної честі та гідності або образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями; а також прямому чи непрямому обмеженні прав або встановленні прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками раси, кольору шкіри, релігійних, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

4. Під розпалюванням національної, расової або релігійної ворожнечі і ненависті слід розуміти розповсюдження будь-яких ідей і поглядів, що підривають довіру і повагу до певної національності, раси або релігійного віросповідання, а також викликають зневагу або почуття ненависті до традицій, культури, способу життя, релігійних обрядів громадян даної національності чи раси тощо. Це також може бути поширення різноманітних закликів, вигадувань, що формують у людей почуття озлобленості, відчуження і викликають національну ворожнечу або розбрат.

Способи розпалювання національної, расової або релігійної ворожнечі на кваліфікацію не впливають. Ворожнеча може розповсюджуватись будь-яким чином: усно, письмово, шляхом агітації, пропаганди, в наглядно-демонстраційному вигляді. При цьому висловлювані ідеї та погляди мають суто загальний характер і не звернені до конкретної особи. Для кваліфікації злочину також не має значення, відповідають чи ні дійсності особливості, які при-писуються тій чи іншій нації. Головна спрямованість вчинених діянь — посіяти між людьми різних національностей, рас, релігійних конфесій взаємну недовіру, розвинути відчуження, підозрілість, що переходять у стійку ворожість.