Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

5. Приниження національної честі та гідності або образа почуттів громадян у зв’язку з їх релігійними переконаннями мають за мету — принизити, образити, тобто показати неповноцінність, обмеженість людей конкретної національності або віросповідання. Воно може виражатися в різних формах третирування громадян: наклепі, цькуванні, знущанні над культурою, релігійними обрядами, звичаями тощо будь-якої нації, дискримінації осіб певної національності або раси. Такі дії можуть мати окремий характер або виступати складовим елементом попередніх дій по розпалюванню ворожнечі. ‘*

6. Обмеження прав громадян виявляється в прямому або непрямому ущемленні їх прав у будь-якій сфері діяльності залежно від національної, расової належності, статі, мови, релігійних переконань тощо або, навпаки, у встановленні прямих і непрямих привілеїв (тобто незаконних пільг будь-якого характеру) на цих же підставах. Так, обмеження конституційних прав громадянина, наприклад, може бути в наданні переваги перед ним іншим громадянам (іншої національності, статі) при прийомі на роботу, навчання, в той час як потерпілий громадянин мав бути прийнятим виходячи із законних підстав. Або при звільненні з роботи (наприклад, при скороченні робочих місць) національна належність або мова беруться за підставу для звільнення громадянина. Порушення даних прав може мати місце при поданні до заохочення, нагороди, при висуванні на конкурс, присудженні конкурсної премії тощо, якщо ці дії були обумовлені національним походженням, майновим станом, ставленням до релігії.

7. Даний злочин має формальний склад і вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої дії, вказаної в законі.

Якщо національні, расові, релігійні та інші переконання не є підставою порушення рівноправності громадян, то вони не можуть розглядатися як цей злочин.

8. Суб’єктивна сторона злочину характеризується виною в формі прямого умислу. Мотиви найчастіше мають націоналістичне забарвлення: ненависть до іншої національності, уявна думка про перевагу тієї чи іншої раси, мови, релігійної конфесії тощо. Мета вчинення злочину випливає із спрямованості вчинюваних дій — розпалити національну, расову чи релігійну ворожнечу; принизити національну гідність; показати переваги або неповноцінність громадян за ознакою їхнього ставлення до релігії, за національною або расовою належністю.

9. Суб’єктом злочину може бути будь-яка фізична осудна особа, що досягла 16-річного віку.

10. У частині 2 ст. 161 КК передбачена відповідальність за зазначені вище дії, поєднані з насильством, обманом або погрозами, а також вчинені посадовою особою.

11. Поняття насильства передбачає всі види спричинення шкоди здоров’ю: завдання ударів, побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, за винятком випадків спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які кваліфікуються за сукупністю злочинів.

12. Обман полягає у повідомленні потерпілому завідомо неправдивих відомостей або у свідомому приховуванні певних подій з метою створення неправильного уявлення про них.

13. Змістом погрози охоплюється будь-яке психічне насильство: залякування потерпілого із застосуванням до нього фізичного насильства, розголошення про потерпілого відомостей, які його ганьблять, погроза знищити або пошкодити особисте майно потерпілого.

14. Вчинення даного злочину службовою особою означає, що між дією службової особи, яку вона вчинила, виходячи із свого службового стану, наприклад, владні функції, наявність технічних засобів тощо, і фактом розпалювання національної, расової чи релігійної ворожнечі та ненависті має місце причинний зв’язок. Поняття службової особи див. у коментарі до ст. 364 КК.

15. За частиною 3 ст. 161 КК настає відповідальність у разі вчинення дій, передбачених частинами першою або другою даної статті, якщо вони були вчинені організованою групою осіб або спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

16. Поняття організованої групи див. у коментарі до ст. 28 КК.

17. Під загибеллю людей в ч. З ст. 161 КК слід розуміти загибель хоча б однієї людини, в тому числі і шляхом її самогубства внаслідок систематичного приниження її національних, расових чи релігійних почуттів, або в результаті неправомірного порушення її прав.

18. Під іншими тяжкими наслідками даного злочину слід розуміти необережне спричинення тяжкого тілесного ушкодження, завдання великих матеріальних збитків, виникнення масових заворушень тощо. Поєднання порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії з умисним вбивством, умисним тяжким тілесним ушкодженням підлягають кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених ч. З ст. 161 та статтями 115 або 121 КК.

Стаття 162. Порушення недоторканності житла

1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, —

караються штрафом від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

1. Стаття ЗО Конституції України гарантує кожному громадянину недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

2. Суспільна небезпечність даного злочину полягає в тому, що він порушує конституційне право громадянина на недоторканність житла. Під порушенням недоторканності житла слід розуміти протиправне таємне або відкрите проникнення в чуже житло (будинок, квартиру або кімнату) без згоди власника житла на такі дії.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у виконанні однієї з таких дій:

а) незаконному проникненню в житло або інше володіння особи проти його волі; б) в незаконному проведенні в них огляду або обшуку; в) в незаконному виселенні; г) інших діях, що порушують недоторканність житла громадян.

4. Незаконним є будь-яке проникнення до житла всупереч чинному законодавству. Під житлом слід розуміти індивідуальний житловий будинок з житловими і нежитловими приміщеннями, що до нього належать, жиле приміщення, яке належить до житлового фонду і є придатним для постійного чи тимчасового проживання, а також будь-яке приміщення, яке призначене для тимчасового проживання. Не має значення проміжок часу, протягом якого особа проживає в даному приміщенні. Потерпілим від даного злочину може бути тільки фізична особа — громадянин України, іноземець або особа без громадянства. Порушення встановленого законом порядку проникнення у приміщення, яке належить за правом власності юридичній особі, не містить складу злочину, передбаченого ст. 162 КК. Такі дії, за наявності необхідних підстав, можуть бути кваліфіковані як перевищення влади або службових повноважень (ст. 365 КК), самоправство (ст. 356 КК) або інший злочин.