Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

10. Частина 2 ст. 209’ КК встановлює відповідальність за незаконне розголошення в будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, особою, якій ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю.

Розголошення такої інформації має місце як у випадках повідомлення осіб, які здійснюють фінансову операцію, про проведення щодо них фінансового моніторингу, а також повідомлення такої інформації будь-якій іншій особі за винятком осіб, які мають право на її одержання.

Інформація, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, може бути розголошеною у будь-якому виді — усному, письмовому, електронному, з використанням засобів масової інформації, за допомогою комп’ютерних мереж тощо. Способи розголошення інформації на кваліфікацію цього злочину не впливають.

Суб’єктами розголошення в будь-якому вигляді інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, є особи, яким ця інформація стала відома у зв’язку з професійною або службовою діяльністю. Такими особами можуть бути працівники органів первинного фінансового моніторингу, а також спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу.

Вирішуючи питання про кримінальну відповідальність за ч. 2 ст. 209’ КК, слід мати на увазі, що ч. 2 ст. 1669 КпАП передбачає відповідальність за розголошення інформації, яка надається спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, або факту надання такої інформації. Тому кримінальна відповідальність за такі діяння може наставати з урахуванням характеру та ступеня їх суспільної небезпечності, зокрема у випадках, коли такі дії призвели до розголошення комерційної таємниці, перешкоджання своєчасному виявленню легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом тощо.

Стаття 210. Порушення законодавства про бюджетну систему України

1. Використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню або в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків, а так само недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету чи пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством, якщо предметом цих діянь були бюджетні кошти у великих розмірах, —

караються штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

2. Ті самі діяння, предметом яких були бюджетні кошти в особливо великих розмірах або вчинені повторно, або за попередньою змовою групою осіб, —

караються обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на строк від двох до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Примітка, 1. До бюджетних коштів належать кошти, що включаються у бюджети всіх рівнів незалежно від джерела їх формування.

2. Великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

3. Особливо великим розміром бюджетних коштів відповідно до статей 210, 211 цього Кодексу вважається сума, що в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують належний порядок використання бюджетних коштів в межах бюджетної системи України, а саме: у встановлених законом розмірах, у відповідності до цільового призначення тощо.

Додатковим обов’язковим об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують конституційні права громадян, а також належний порядок здійснення службовими особами покладених на них службових повноважень.

Предметом злочину згідно з ч. 1 ст. 210 КК визнаються бюджетні кошти. Предмет злочину має такі ознаки: матеріальну, нормативну, функціональну, вартісну. Матеріальна ознака свідчить про те, що бюджетні кошти — це кошти, що включаються до бюджетів усіх рівнів незалежно від джерела їх формування, які мають свій обіг, можуть бути як безготівковими, так і навпаки. Нормативна ознака свідчить про те, що бюджетну систему України може утворювати передбачена чинним законодавством сукупність державного бюджету і місцевих бюджетів (бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні, бюджети районів у містах, бюджети місцевого самоврядування — територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань).

Функціональна ознака свідчить про цільове призначення зазначених коштів, яке передбачене чинним бюджетним законодавством. Вартісна ознака свідчить про те, що предметом злочину можуть бути бюджетні кошти у великих чи особливо великих розмірах. Згідно з пунктами 2 і 3 приміток до ст. 210 КК під великим розміром бюджетних коштів у статтях 210, 211 КК розуміється сума, яка в тисячу і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, під особливо великим розміром бюджетних коштів розуміється сума, яка в три тисячі і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Не визнаються предметом злочину позабюджетні кошти, тобто такі, які бюджетні організації та установи отримують понад асигнування, що надаються їм з державного чи місцевих бюджетів. За винятком тих випадків, коли позабюджетні кошти включаються на законних підставах до відповідних бюджетів.

2. Об’єктивна сторона цього злочину полягає у таких формах: 1) використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню; 2) використання бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків; 3) недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету як це встановлено чинним бюджетним законодавством; 4) недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством.

Порушення законодавства про бюджетну систему України може вчинятися як шляхом дій, так і бездіяльності.

Під використанням бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню слід розуміти використання коштів бюджетів різних рівнів не у відповідності до визначеного для цих коштів бюджетів та кошторисів доходів і видатків. Використання бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню може виявлятися: у направленні бюджетних коштів, що мали чітко визначене цільове призначення, на інші цілі; ненаправленні бюджетних коштів, що мали чітко визначене цільове призначення, за їх безпосереднім призначенням; фінансуванні за рахунок бюджетних коштів тих видатків, які не передбачені видатковими статтями затверджених бюджетів відповідних рівнів; направленні бюджетних коштів на такі видатки, фінансування яких за рахунок бюджетних коштів взагалі заборонене, тощо.