Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Фінансова операція підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 80 000 гривень або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 80 000 гривень та має одну або більше ознак, визначених ст. 11 названого Закону.

Внутрішньому фінансовому моніторингу згідно зі ст. 12 цього Закону підлягають фінансові операції, які мають такі ознаки: 1) заплутаний або незвичний характер фінансової операції, яка не має очевидного економічного сенсу або очевидної законної мети; 2) невідповідність фінансової операції діяльності юридичної особи, що встановлена статутними документами цієї особи; 3) виявлення неодноразового здійснення фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що метою їх здійснення є уникнення процедур обов’язкового фінансового моніторингу, передбачених цим Законом, а також у випадках, коли у суб’єкта первинного фінансового моніторингу виникають підстави вважати, що фінансова операція проводиться з метою легалізації (відмивання) доходів.

5. Подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу має місце у випадках подання інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, а також подання неповної інформації щодо певної фінансової операції.

6. Неподання інформації та подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу, тягнуть за собою кримінальну відповідальність лише за умови повторного їх вчинення. У випадках вчинення таких діянь особою, яка раніше їх не вчиняла, відповідальність настає за ст. 1669 КпАП «Порушення законодавства щодо запобігання та протидії легалізації відмиванню доходів, одержаних злочинним шляхом».

Повторне неподання інформації та подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції має місце як у випадках, коли особа за раніше вчинене таке діяння або декілька діянь взагалі не притягувалась до відповідальності, так і у випадках, коли її вже було притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності. За змістом ч. 1 ст. 209’ КК неподання інформації про фінансові операції не може вважатися повторним, якщо воно вчинене особою, яка раніше подавала завідомо недостовірну інформацію про фінансові операції, як і останнє не може бути визнаним повторним у випадках, коли таке порушення вчинене особою, яка раніше вчинила неподання інформації про фінансові операції.

Не можна вважати повторним вчинення цих діянь за умови, що перше діяння було вчинене через необережність.

7. Моментом закінчення бездіяльності у виді повторного неподання інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу є наступний день після закінчення встановленого Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» терміну подання такої інформації, за умови, що винна особа раніше вже вчиняла таке діяння.

Така інформація повинна бути подана не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту реєстрації фінансової операції, а у випадках надання додаткової інформації на запит спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу — не пізніше, ніж протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту. У випадках, коли суб’єкти первинного фінансового моніторингу, які здійснюють фінансові операції, підозрюють або повинні були б підозрювати, що такі фінансові операції пов’язані, мають відношення або призначені для фінансування терористичної діяльності, терористичних актів чи терористичних організацій, вони зобов’язані негайно повідомити про такі фінансові операції уповноважений орган та правоохоронні органи, визначені законодавством (статті 5, 8 вищезазначеного Закону).

Моментом закінчення дії у виді повторного подання завідомо недостовірної інформації про фінансові операції, які підлягають внутрішньому або обов’язковому фінансовому моніторингу, є подання такої інформації спеціально уповноваженому органу виконавчої влади з питань фінансового моніторингу за умови, що раніше винна особа вже вчиняла таке діяння.

8. Суб’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 209’ КК, характеризується умисною формою вини. Інтелектуальним моментом умислу особи повинні охоплюватися необхідність подання відповідної інформації у випадках, коли така інформація не подається, або подання інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності, у випадках подання завідомо недостовірної інформації.

Мотиви і ціді вчинення розглядуваного злочину на його кваліфікацію за ст. 209’ КК не впливають.

9. Суб’єктом умисного порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, є особа, на яку покладено обов’язок щодо подання такої інформації.

Такими особами можуть бути службові особи суб’єктів первинного фінансового моніторингу, відповідальні за подання такої інформації, у тому числі й особи, призначені згідно зі ст. 5 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» відповідальними за проведення внутрішнього фінансового моніторингу, а також інші особи, службовими обов’язками яких охоплюється проведення ідентифікації осіб, що здійснюють фінансові операції, та надання у передбачених Законом випадках відповідної інформації щодо цих осіб та здійснених ними операцій.

Згідно зі ст. 4 Закону «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» суб’єктами первинного фінансового моніторингу є:

банки, страхові та інші фінансові установи;

платіжні організації, члени платіжних систем, еквайрингові та клірингові установи;

товарні, фондові та інші біржі;

професійні учасники ринку цінних паперів;

інститути спільного інвестування;

гральні заклади, ломбарди, юридичні особи, які проводять будь-які лотереї;

підприємства, організації, які здійснюють управління інвестиційними фондами чи недержавними пенсійними фондами;

підприємства і об’єднання зв’язку, інші некредитні організації, які здійснюють переказ грошових коштів;

інші юридичні особи, які відповідно до законодавства здійснюють фінансові операції.