Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Дозвіл на такі роботи на землях водного фонду видається органами водного господарства за погодженням: з місцевими органами виконавчої влади, державними органами охорони довкілля, геології, земельних ресурсів, відповідними водокористувачами, власниками землі і землекористувачами—у всіх випадках. Дозвіл видається строком до одного року.

Вибухові роботи виконуються заявником після здійснення заходів щодо попередження небезпечних екзогенних геологічних процесів (зсувів ґрунту, обвалів берегів тощо).

Проведення вибухових робіт під час льодоходу чи здійснення протипове-невих та протипаводкових заходів дозволяється після погодження з державними органами охорони навколишнього природного середовища та водного господарства.

Державний контроль за виконанням правил проведення вибухових робіт та охорони рибних запасів покладено на державні органи охорони навколишнього природного середовища, водного господарства, геології та використання надр за участю органів санітарно-епідеміологічної служби та органів, що здійснюють охорону рибних запасів.

Водокористувачі звільняються від відповідальності за порушення правил охорони рибних запасів або диких водних тварин, що виникли внаслідок дії непереборних сил природи чи воєнних дій.

Проведення вибухових та інших робіт, які є джерелом підвищеного шуму, в місцях розмноження тварин також є прикладом порушенням правил охорони рибних запасів.

Склад злочину є формальним — для настання кримінальної відповідальності за проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів не потрібно настання шкідливих наслідків, достатньо самого факту вибуху і створення небезпеки заподіяння шкоди запасам риби або диким водним тваринам.

6. Суб’єктивна сторона складу злочину може характеризуватись як в умисній, так і в необережній вині. Необережність може мати місце у випадках, коли особа не знала, наприклад, про наявність у водоймі, де проводяться вибухові роботи, диких водних тварин або у зв’язку з невеликим досвідом проведення вибухових робіт неправильно розрахувала силу вибуху чи його спрямованість.

7. Суб’єктом даного злочину можуть бути особи, які досягли 16-ти років. Службові особи, за наявності в їх діях ознак злочину у сфері службової діяльності, відповідають за сукупністю злочинів.

Стаття 251. Порушення ветеринарних правил

Порушення ветеринарних правил, яке спричинило поширення епізоотії або інші тяжкі наслідки, —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п’яти років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

1. Суспільна небезпечність порушення ветеринарних правил пов’язана із завданням значної шкоди сільському господарству (тваринництву), створює можливість захворювання населення загальними (спільними) для тварин і людей хворобами (бруцелезом, сапом, сибіркою та под.).

2. Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі ветеринарної медицини.

3. Предметом злочину є тварини (сільськогосподарські, домашні, дикі, у тому числі, домашня і дика птиця, хутрові, лабораторні, зоопаркові, циркові, риба, раки, молюски, жаби, бджоли, шовкопряди тощо, а також сперма, зиготи, запліднена ікра, інкубаційні яйця, ембріони тощо); продовольча сировина тваринного походження (м’ясо, молоко, яйця, яєчна маса, риба і рибопродукти, тваринні жири, печінка, інші м’якушеві субпродукти, кишки, кров, продукти бджільництва та інші продукти, які використовуються для виготовлення харчових продуктів); корми тваринного походження (білок тваринного походження, у тому числі борошно м’ясне, рибне, кров’яне, кісткове, м’ясо-кісткове, живі корми для риби та ін.); кормові добавки — ферментні препарати, білки, амінокислоти, вітаміни, мікро- і макроелементи, кормові дріжджі, жири та їх суміші тощо (див. ст. 1 Закону України «Про ветеринарну медицину» в ред. від 15 листопада 2001 р. № 2775-ПІ (ВВР. — 2002. - 22 лютого. - № 8. - Ст. 62).

4. Ветеринарні правила — це ветеринарні вимоги, які регулюють діяльність фізичних та юридичних осіб у галузі ветеринарної медицини. Вони встановлені такими нормативними актами, як Закон України «Про ветеринарну медицину», постанови КМ України «Про заходи запобігання виникненню небезпечних захворювань тварин» від ЗО травня 1996 р. № 584 (Зібрання постанов Уряду України. — 1996. — № 13. — Ст. 356), «Про перелік протиепізотичних, лікувальних, лабораторно-діагностичних, радіологічних та інших ветеринарно-санітарних заходів, що проводяться органами державної ветеринарної медицини за рахунок відповідних бюджетних та інших коштів» від 15 серпня 1992 р. № 478 (Зібрання постанов Уряду України. — 1992. — № 10. — Ст. 241), «Перелік карантинних захворювань, у разі виникнення яких встановлюється карантин тварин», затверджений постановою КМ України від 6 квітня 1998 р. № 448 (ОВУ. - 1998. - № 14. -Ст. 532), указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення стабільної епізоотичної ситуації в Україні» від 22 березня 2001 р. № 192/2001 (ОВУ. - 2001. - № 12. - Ст. 487), нормативно-правові акти Державного департаменту ветеринарної медицини Міністерства агропромислової політики України, які є обов’язковими для виконання всіма державними органами, а також підприємствами, установами, організаціями незалежно від відомчої підпорядкованості і форми власності, службовими особами та громадянами (наприклад, наказ «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: бруцельозом, сибіркою, хворобою Тешена свиней та анемією коней» від 25 січня 2000 р. № 4 (ОВУ. — 2000. — № 11. — Ст. 439), наказ Головного державного інспектора ветеринарної медицини України «Про затвердження інструкцій про заходи з профілактики та боротьби з інфекційними хворобами тварин: анаплазмозом, хворобою Ауєскі, емфізематозним карбункулом, інфекційним линотрахеїтом — пустульозним вульвовагінітом (баланопоститом) великої рогатої худоби, бурсальною хворобою (хвороба Гамборо)» від 10 жовтня 2000 р. № 47 (ОВУ. - 2000. - № 44. - Ст. 1905) тощо.

5. Об’єктивна сторона злочину, передбаченого ст. 251 КК, характеризується наявністю трьох обов’язкових ознак: а) діяння (дія або бездіяльність) — порушення ветеринарних правил; б) суспільне небезпечні наслідки — поширення епізоотії або спричинення тяжких наслідків; в) причинний зв’язок між порушенням ветеринарних правил та зазначеними наслідками.

Порушення ветеринарних правил може виявлятись у невиконанні заходів по карантину тварин або інших карантинних обмежень, ухиленні від пред’явлення тварин для проведення ветеринарного огляду, обов’язкових заходів (обстежень, прищеплювання, оброблення) щодо профілактики захворювань тварин, незабезпечення надійної фіксації тварин для проведення огляду (заходів), продажу хворої заразною хворобою худоби або продуктів від неї тощо.