Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

6. Епізоотія є розповсюдженням заразних хвороб тварин за відносно короткий проміжок часу на значній території, що характеризується безперервністю епізоотичного процесу. Способи поширення епізоотії можуть бути різними (зараження продуктів, спільне утримання хворих і здорових тварин тощо).

7. Іншими тяжкими наслідками слід розуміти велику пошесть тварин чи птахів, масову загибель риби, бджіл тощо (за відсутністю ознак епізоотії). Тяжкими наслідками тут вважається і захворювання в результаті порушення ветеринарних правил відповідною хворобою людей (хоча б однієї людини).

Встановлення інших тяжких наслідків є питанням окремого факту і залежить від конкретних обставин злочину.

Між порушенням ветеринарних правил і наслідками слід встановити причинний зв’язок.

8. Закінченим злочин буде з моменту настання наслідків, передбачених в диспозиції ст. 251 КК.

9. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом або необережністю щодо самого діяння — порушення ветеринарних правил, а стосовно його наслідків — необережною формою вини. Якщо щодо наслідків був умисел, скоєне потрібно кваліфікувати за ст. 194 КК (умисне знищення або пошкодження майна), а при умисному спричиненні шкоди здоров’ю людини — за відповідною статтею розділу П «Злочини проти життя та здоров’я людини». Вчинення з метою ослаблення держави дій, спрямованих на масове отруєння, поширення епізоотії встановлює диверсію (ст. 113 КК). Масове знищення рослинного або тваринного світу утворює екоцид (ст. 441 КК).

10. Суб’єкт злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку. Це може бути як приватна, так і службова особа (завідуючий тваринницькою фермою, зоотехнік та ін.), на яку було покладено обов’язок дотримання ветеринарних правил.

Про поняття службової особи див. коментар до ст. 364 КК. У випадку скоєння службовою особою ще будь-якого службового злочину (службова недбалість та ін.) вона несе відповідальність за сукупністю злочинів.

11. Порушення ветеринарних правил, яке не було пов’язане зі спричиненням поширення епізоотії або інших тяжких наслідків, може потягти адміністративну відповідальність.

Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду

1. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду —

карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу або іншим загальнонебезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність злочину полягає у спричиненні шкоди територіям, взятих під охорону держави, та об’єктам природно-заповідного фонду.

2. Об’єктом злочину є екологічна безпека в галузі існування і використання територій та об’єктів, які взяті під особливу охорону.

3. Предметом цього злочину є території, взяті під охорону держави, та об’єкти природно-заповідного фонду, що підлягають особливій охороні і які утворюють єдину територіальну систему.

До територій, взятих під охорону держави, належать такі об’єкти природи, які являють собою велику наукову, історичну цінність, а також лікувально-оздоровчу цінність (наприклад, Нікітський ботанічний сад в Криму, Тро-стянецький парк у Сумській області, Дніпровський парк у Запорізькій області, Одеські катакомби, Володимирська гірка в Києві тощо).

Природно-заповідний фонд складають ділянки суші та водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу екологічну, наукову, естетичну і народногосподарську цінність і призначені для збереження природної різноманітності, генофонду видів тварин і рослин, підтримання загального екологічного балансу та фондового моніторингу навколишнього природного середовища.

До складу природно-заповідного фонду входять державні заповідники, природні національні парки, заказники, пам’ятники природи, ботанічні сади, дендрологічні та зоологічні парки, парки — пам’ятники садово-паркового мистецтва, заповідні урочища (див. ст. 61 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» в ред. від 25 лютого 2000 р. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. — 2002. — № 4. — С. 42), преамбулу і ст. З Закону України «Про природно-заповідний фонд України» від 16 червня 1992 р. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2001. - № 4. - С. 206-207).

4. Об’єктивна сторона злочину характеризується знищенням або пошкодженням будь-яким способом територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду.

Під знищенням розуміється приведення території або об’єкта природно-заповідного фонду в повну непридатність для використання їх за цільовим призначенням, коли вони перестають існувати або повністю втрачають свою цінність хоча б якісь їх частини.

Пошкодженням предмета злочину визнається погіршення його якості, зменшення природно-охоронної, наукової, естетичної, рекреаційної та іншої цінності або приведення його на будь-який час в непридатний для використання за цільовим призначенням стан.

5. Злочин вважається закінченим з моменту настання наслідків, передбачених ст. 252 КК.

6. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умислом (прямим або непрямим).

7. Суб’єкт цього злочину — фізична осудна особа, яка досягла 16-річно-го віку.

8. Обтяжуючими обставинами, які передбачені ч. 2 ст. 252 КК, є: знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу або іншим загально небезпечним способом, якщо це спричинило загибель людей або тяжкі наслідки.

Під знищенням або пошкодженням територій або об’єктів природно-заповідного фонду шляхом підпалу, яке передбачене ч. 2 ст. 252 КК, слід розуміти їх знищення або пошкодження вогнем, якщо при цьому існувала загроза життю і здоров’ю людей або завдання значної матеріальної шкоди (наприклад, пожежа на великій території, значних за вартістю об’єктів тощо). Тому знищення або пошкодження предмета злочину вогнем, яке не створювало загальної небезпеки, не може кваліфікуватися як завдане шляхом підпалу.

Скоєння цього злочину іншим загальнонебезпечним способом передбачає в ч. 2 ст. 252 КК знищення або пошкодження територій або об’єктів природно-заповідного фонду шляхом вибуху, затоплення та іншими способами, які загрожують життю і здоров’ю людей або завданням значних матеріальних збитків.

Загибель людей означає настання смерті хоча б однієї людини в результаті підпалу або використовування іншого загально небезпечного способа.