Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

6. Здійснення інших дій щодо створення умов, які сприяють злочинній діяльності учасників злочинних організацій, означає підготовка та забезпечення можливості злочинної діяльності учасників злочинних організацій. Наприклад, будівництво житла та інших приміщень для учасників злочинної організації, переміщення людей, пов’язаних зі злочинною організацією, організація практичних тренувань учасників злочинної організації або участь у них, консультування та інші форми економічного або будь-якого іншого співробітництва, допомоги.

7. Якщо сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності здійснюється способом, який сам по собі має ознаки іншого складу злочину, вчинене підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів. Сприяння злочинній діяльності учасникам злочинних організацій та укриття винним здобутих ними предметів, зберігання яких карається саме по собі, підлягає кваліфікації за сукупністю злочинів (наприклад, зберігання вибухових речовин).

8. Винний вступає у зв’язок з учасниками злочинної організації після її створення або після вчинення нею злочину, тобто сприяє злочинцям, особам, які вже вчинили злочин самостійно без сприяння винного.

9. Склад злочину формальний. Злочин вважається закінченим з моменту вчинення хоча б однієї з указаних дій. Для кваліфікації цього злочину як закінченого не має значення чи вдалося винному сприяти учасникам злочинної організації та укрити їх злочинну діяльність. Досить встановити, що дія була спрямована на здійснення такого сприяння.

10. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Якщо особа своїми діями, хоча об’єктивно і сприяла учасникам злочинних організацій або укривала їх злочинну діяльність, але не усвідомлювала характеру злочину, і того, що вона має справу з учасниками злочинної організації, кваліфікація за ст. 256 КК виключається. Тут можлива відповідальність за ст. 396 КК.

11. У статті 256 КК мова йде про заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинної організації та укриття Їх злочинної діяльності, тобто не обіцяне до закінчення (завершення) злочину. Якщо ж вчинення цих дій було обіцяне до початку або під час вчинення злочину, тобто до моменту вчинення учасниками злочинної організації злочину або до його закінчення, такі дії розглядаються як співучасть у скоєнні злочину у вигляді нособництва. При цьому, якщо особа більш-менш постійно, систематично сприяє злочинній діяльності учасників злочинної організації та укриває їх злочинну діяльність, то пособництво переростає в участь у злочинній організації. Тому про сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності можна говорити лише у разі заздалегідь не обіцяного, не постійного, а тимчасового, разового зв’язку зі злочинною організацією (наприклад, приховування без попереднього зговору майна, здобутого злочинною організацією шляхом вчинення нею тяжкого чи особливо тяжкого злочину).

12. Від співучасті у злочині, передбаченому ст. 255 КК, сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності відрізняється і тим, що винний сприяє учасникам злочинних організацій вчиненню злочинною організацією не конкретного злочину, як це має місце при співучасті у злочині, а взагалі злочинів, точно не визначених, не конкретизованих.

13. Мотив і мета можуть бути різними і не є обов’язковими ознаками складу цього злочину.

14. Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

15. Кваліфікуючими ознаками злочину (обставинами, які обтяжують злочин) (ч. 2 ст. 256 КК) є: вчинення злочину службовою особою (див. коментар до пунктів 1 і 2 примітки до ст. 364 КК) або повторно (див. коментар до ч. 1 ст. 32 КК).

Стаття 257. Бандитизм

Організація озброєної банди з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб, а також участь у такій банді або у вчинюваному нею нападі —

караються позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна.

1. Особлива суспільна небезпечність бандитизму полягає в тому, що банди вчинюють вбивства, зґвалтування, насильницькі заволодіння майном, транспортними засобами, зброєю, наркотиками, пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів, угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна та інші аналогічні дії. Сама організація й існування озброєної банди вже є серйозною загрозою для суспільства — його цінностей — життя і здоров’я людей, власності, нормального функціонування державних, громадських і приватних підприємств, установ та організацій.

2. Банда (від італійського Ьапсіа — збройний загін) — це один із спеціальних видів злочинної організації, тобто найбільш небезпечної форми співучасті (див. коментар до ч. 4 ст. 28 КК).

3. Обов’язковими ознаками банди є: 1) кількісна ознака — наявність у ній кількох (трьох і більше) суб’єктів злочину; 2) стійкість; 3) озброєність; 4) загальна мета учасників угруповання — вчинення нападів на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб; 5) спосіб вчинення злочину — напад на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб.

4. Стійкість, як ознака банди, має місце лише у разі, якщо вона створена для зайняття злочинною діяльністю, вчинення, як правило, не одного, а кількох нападів. У окремих випадках банда може бути створена для одного, але особливо небезпечного нападу, який вимагає особливої підготовки. Наприклад, для нападу на банк, поштовий поїзд тощо. Угруповання, яке є бандою, вважається стійким, за умови, якщо воно є стабільним і згуртованим, а особи, які входять до нього, мають єдині наміри щодо вчинення злочинів (п. 2 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про бандитизм» від

7 липня 1995 р. № 9 (Постанови… — С. 73). Про стійкість угруповання також можуть свідчити досконалість його організаційної структури, високий ступінь внутрішньої організації, постійність форм і методів злочинної діяльності тощо.

5. Озброєність банди означає наявність зброї хоча б у одного члена банди, за умови, що інші учасники угруповання «знають про неї та розуміють, що вона може бути застосована під час нападів» (п. 4 зазначеної Постанови). Саме озброєність для нападів у поєднанні зі стійкістю та іншими ознаками і утворює ту міру суспільної небезпечності, яка характеризує банду.

6. Під зброєю розуміють пристрої, прилади та інші предмети, конструктивно призначені і технічно придатні для ураження живої або іншої цілі, тобто зброя у вузькому, власному значенні слова. Зброя може бути вогнепальною, в тому числі гладкоствольною мисливською, холодною, вибуховою тощо. Наприклад, зброя, уражаюча сила якої грунтується на використанні електричної енергії, радіоактивних випромінювань, біологічних та хімічних чинниках тощо. У разі виникнення сумніву щодо належності того чи іншого предмета до зброї слід призначати відповідну судову експертизу.