Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

3. Об’єктивна сторона цього злочину виявляється в руйнуванні, пошкодженні зазначених предметів, а також в інших діях, які приводять пристрої та механізми транспорту у непридатний для експлуатації стан.

4. Руйнування — це протиправний вплив на пристрої та елементи транспорту шляхом порушення їхньої цілісності та структури, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

5. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів — це протиправний вплив на ці предмети, коли з ладу виводяться окремі їх частини та механізми, внаслідок чого вони стають непридатними для експлуатації відповідно до свого цільового призначення.

6. Інші дії, спрямовані на приведення зазначених предметів у непридатний для експлуатації стан — це такий протиправний вплив на них, у результаті якого технічно справні механізми та елементи транспорту тимчасово (в цій ситуації) приводяться до непридатного для експлуатації стану. Наприклад, покладення на рейки залізничної колії шпали, колоди, переміщення сигнального вогню на фарватері водного шляху, відключення живлення пристроїв та механізмів та ін.

7. Злочин є з матеріальним складом. Закінченим його слід визнавати з моменту приведення предмета до непридатного для експлуатації стану, незалежно від того, спричинило це тяжкі наслідки, чи була створена загроза їх настання.

8. Наслідками цього злочину згідно з ч. 1 статті визнаються аварія поїзда, судна, порушення нормальної роботи транспорту або створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

9. Аналіз відомчих нормативних актів, у яких дається класифікація та описання транспортних пригод, показує, що аварією на залізниці визнається сходження рухомого складу з рейок, пошкодження транспортних засобів, їх зіткнення, пошкодження шляхів сполучення, споруд на них, вантажів тощо. Аварія на водному транспорті — це зіткнення суден або посадка їх на мілину, пошкодження судна, вантажів, берегових споруд, засобів сигналізації, забруднення моря, річки чи озера шкідливими речовинами тощо. На повітряному транспорті аварією визнається пошкодження літальних апаратів, аеродромного обладнання, засобів сигналізації та зв’язку, вантажів, вимушена посадка літального апарату тощо.

10. При вирішенні питання кваліфікації скоєного потрібно враховувати, що збитки при аварії не повинні досягати великої матеріальної шкоди, яка вказана в ч. 2 статті, як кваліфікуюча обставина. Аварія не охоплює також загибель” людей або спричинення тяжких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, про які говориться в частинах 2 і 3 цієї статті.

На кваліфікацію не впливає, настала аварія чи лише могла настати.

11. Порушення нормальної роботи транспорту може виявлятися в зриві графіка руху транспортних засобів, у затримці доставки чи відправки вантажів та пасажирів, простої вагонів, суден тощо.

Створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків є також своєрідним наслідком цього злочину (див. коментар до ст. 276 КК).

12. У частині 2 статті встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо вони спричинили потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або завдали великої матеріальної шкоди, а в ч. З — якщо вони спричинили загибель людей. Характеристика цих обставин дана в ст. 276 КК

13. Для притягнення до кримінальної відповідальності за ст. 277 КК потрібно, щоб тяжкі наслідки або настали, або могли настати. Ці наслідки інкримінуються суб’єкту лише тоді, коли вони перебувають у причинному зв’язку з руйнуванням, пошкодженням предмета злочину чи приведенням його до непридатного для експлуатації стану іншим способом.

14. Аналіз судової практики показує, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів нерідко вчиняється способом, який спричиняє шкоду іншому об’єкту кримінально-правової охорони. Скоєне в таких випадках повинне кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Це, наприклад, пошкодження засобів транспорту шляхом крадіжки деталей, пристроїв, механізмів, які забезпечують нормальне функціонування технічних систем транспорту. Пошкодження засобів сигналізації, споруд, аеродромного обладнання інколи вчиняється при скоєнні хуліганських дій, що також становить сукупність злочинів. Насамкінець траплялося, що пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів було поєднане із знищенням та пошкодженням державного чи колективного майна, яке також кваліфікувалося за сукупністю злочинів.

15. Суб’єктивна сторона злочину має складний характер. У диспозиції статті йдеться лише про умисний характер дій. Аналіз судової практики засвідчує, що руйнування, пошкодження, приведення предмета у непридатний для експлуатації стан іншим способом може вчинятись як з прямим, так і з непрямим умислом. Щодо тяжких наслідків, то психічне ставлення до них може виявлятись як в умислі, так і в необережності. Отже, цей злочин може вчинятись як у рамках однієї форми вини — умислу, так і в рамках складної (подвійної) форми вини — умисел щодо дій і необережність щодо наслідків.

16. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів через необережність, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки, повинно кваліфікуватись за ст. 291 (порушення чинних на транспорті правил), або за ст. 196 КК (необережне знищення або пошкодження майна).

17. Мотиви пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів у більшості випадків корисливі і часто пов’язані з крадіжкою засобів та обладнання транспорту. Інколи злочин вчинявся з метою помсти іншим працівникам, керівникам транспортних організацій. Розповсюдженим у судовій практиці є хуліганський мотив. Якщо пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів вчинене з метою ослаблення держави, то відповідальність настає за ст. 113 КК (диверсія). Характер мотиву, форма вини до тяжких наслідків на кваліфікацію не впливають, а враховуються при призначенні покарання.

18. Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, яка досягла 14-ти років. Деякі криміналісти вважають, що суб’єктом цього злочину не може бути працівник транспорту при виконанні ним службових обов’язків. На їх думку, вони повинні відповідати за порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту. Проте сам закон (ст. 277 КК) не містить ніяких обмежень щодо кола суб’єктів. Крім того, така кваліфікація приведе до пом’якшення відповідальності працівників транспорту порівняно з іншими особами, що, безперечно, неправильно.

Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна