Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

1. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна —

караються позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

2. Ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, — караються позбавленням волі на строк від п’яти до восьми років.

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що рух та експлуатація зазначених транспортних засобів суворо регламентується і контролюється відповідними службами і спеціалістами. Управління такими потужними транспортними засобами без контролю, без погодження з відповідними службами створює реальну загрозу настання катастрофи, аварії, в яких гинуть люди, матеріальні цінності. Угони повітряного, водного судна часто вчиняються з метою втечі за кордон або для здійснення інших тяжких чи особливо тяжких злочинів.

2. Предметом цього злочину є залізничний рухомий склад, повітряні, морські та річкові судна.

Предметом злочину на залізниці — є пасажирський або вантажний потяг, локомотив, дрезина й інші механічні транспортні засоби. Повітряне судно — це літальний апарат, який підтримується в атмосфері завдяки його взаємодії з повітрям (літак, вертоліт, дирижабль тощо). До морських та річкових суден належать пасажирські, вантажні, риболовні, рятувальні, допоміжні (буксири) та ін., за винятком маломірних суден (човни, байдарки тощо). Для кваліфікації злочину значення не має відомча підпорядкованість транспортних засобів.

3. Об’єктивна сторона злочину виявляється в угоні або захопленні зазначених транспортних засобів.

4. Угон — це протиправне заволодіння транспортним засобом для здійснення поїздки (польоту) на ньому або самовільне використання транспортного засобу. Угон може здійснюватись як з місця стоянки транспортного засобу, так і під час руху. Закінченим угон визнається з моменту запуску двигуна і початку руху. Якщо угон вчиняють члени екіпажу, то закінченим його слід вважати з моменту відхилення від маршруту, або відмови виконувати вказівки осіб, які керують (контролюють) рух транспортного засобу. При вирішенні цього питання потрібно враховувати вид транспорту та в якому стані він знаходиться. Так, угон повітряного судна, яке знаходиться в аеропорту на стоянці, буде закінченим з моменту запуску двигунів і початку руху літального апарата. Угон морського чи річкового судна буде закінченим, коли запущені двигуни, віддані швартові кінці і судно почало рухатися. Спроба запустити двигун, чи розпочати рух повинні кваліфікуватись як замах на цей злочин.

5. Захоплення — це протиправне заволодіння транспортним засобом будь-якою особою із застосуванням насильства чи погроз для здійснення поїздки (польоту) на ньому, зміни напрямку руху тощо. Якщо захоплення здійснюється під час руху транспортного засобу, то з моменту встановлення контролю над транспортним засобом цей злочин вважається закінченим. Насильницьке захоплення транспортного засобу на місці його стоянки з метою подальшої поїздки (польоту) на ньому повинне розцінюватись, як початковий етап для угону. Проте з моменту захоплення транспортного засобу злочин слід вважати закінченим.

6. Суб’єктивна сторона злочину полягає у прямому умислі. Винна особа усвідомлює фактичні ознаки вчиненого діяння, розуміє його суспільне небезпечний і протиправний характер та бажає вчинити такі дії. Мотиви та мета угону чи захоплення зазначених транспортних засобів можуть бути різними. Вони на кваліфікацію не впливають і можуть враховуватись лише при призначенні покарання.

7. Суб’єктом злочину є будь-яка особа, в тому числі й працівник транспорту, яка досягла 14-ти років.

8. Частина 2 статті встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені за попередньою змовою групою осіб або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого. Угон або захоплення транспортного засобу за попередньою змовою групою осіб має місце там, де його вчиняли дві і більше особи, які виконували роль співвиконавців. Крім того, змова між ними повинна бути попередньою, тобто до початку вчинення угону або захоплення транспортного засобу. Співвиконавцями цього злочину визнаються не тільки особа, яка безпосередньо керувала транспортним засобом, а й інші особи, які брали участь в угоні або захопленні транспортного засобу.

9. Насилля, про яке говориться, може бути фізичним та психічним. Фізичне насилля може виявлятися в завданні ударів, побоїв, викручуванні рук, утриманні, зв’язуванні, закриванні в приміщенні, позбавленні волі іншим способом, спричиненні легкого тілесного ушкодження без короткочасного розладу здоров’я або незначної втрати працездатності. Психічне насилля виявляється в погрозі застосування такого ж за характером фізичного насилля. Як фізичне, так і психічне насилля є засобом заволодіння транспортним засобом.

10. Частина 3 статті встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені організованою групою або поєднані з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки.

11. Організованою групою є стійке об’єднання трьох і більше осіб, які попередньо організувалися для вчинення цього злочину або для зайняття злочинною діяльністю. Ця група об’єднана єдиним планом з розподілом функцій учасників групи. Діяльність організованої групи координується організатором (керівником) з суворим дотриманням загальних правил поведінки. Якщо група організувалася з метою нападу на підприємства, установи, організації чи на окремих осіб і озброїлась вогнепальною чи холодною зброєю, то відповідальність повинна наставати за бандитизм (ст. 257 КК).

12. Насильством, небезпечним для життя і здоров’я визнається спричинення легкого тілесного ушкодження з короткочасним розладом здоров’я або незначною втратою працездатності, середньої тяжкості або тяжкого тілесного ушкодження, або смерті, а також інші насильницькі дії, які не спричинили зазначених наслідків, але були небезпечними для життя в момент заподіяння. Це насилля, яке викликало втрату свідомості, стискання шиї, скидання з висоти, або з транспортного засобу, який рухається, застосування спеціальних засобів, зброї тощо.

13. Насиллям визнається також застосування без згоди потерпілого наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин, газів тощо. Це насилля може визнаватися таким, що є небезпечним або не є небезпечним для життя і здоров’я потерпілого залежно від того, які тілесні ушкодження були спричинені внаслідок застосування цих засобів. Якщо тілесні ушкодження не були спричинені, то питання про характер насилля вирішується залежно від того, чи створювало застосування цих засобів загрозу для життя потерпілого. При цьому винна особа повинна усвідомлювати цю обставину.