Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Прапор (герб) іноземної держави вважається офіційно піднятим (встановленим), якщо його піднято (встановлено) на території посольства чи консульства, на засобах пересування глави дипломатичного представництва або у зв’язку з візитом делегації іноземної держави у місці її зустрічі тощо (пункти 7, 22 «Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні», затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 р. № 198/93 (Зібрання законодавства України:

Офіц. вид. - К., 2000. - Т. 6).

Наруга над державними символами (прапором, гербом) іноземної держави, які не були офіційно підняті чи встановлені, якщо вона була вчинена з мотивів явної неповаги до суспільства і супроводжувалася особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, може бути кваліфікована за ст. 296 КК.

4. З об’єктивної сторони аналізовані злочини виявляються лише у публічній нарузі над зазначеними символами. Під наругою розуміють грубе, образливе ставлення, зле висміювання, дії, спрямовані на приниження тих цінностей, до яких інші члени суспільства ставляться з повагою (наприклад, зривання прапора чи герба, їх знищення або пошкодження, використання не за призначенням, учинення на них непристойних написів або малюнків, спотворення тексту або музики гімну, поширення його тексту зі спотворенням змісту і значення, інші дії, в яких виявляється зневажливе ставлення особи до державних символів. Публічний характер дій означає, що вони можуть бути вчинені як відкрито, так і таємно, але за умови, що згодом стануть очевидними для невизначеного кола осіб. Місце вчинення злочину на кваліфікацію не впливає. Для кваліфікації не має значення, є публічна наруга над державними символами виявом негативного ставлення до самих цих символів чи до їх носія (держави).

5. Злочини вважаються закінченими з моменту вчинення будь-якої дії, пов’язаної з наругою над державними символами. Не має значення, чи вдалося особі здійснити свій намір до кінця чи ні.

6. Суб’єктивна сторона злочинів характеризується виною у виді прямого умислу. Особа усвідомлює суспільне небезпечний характер своїх дій, розуміє, що вони порушують порядок використання державних символів України або іноземної держави, принижує їх авторитет і бажає вчинити саме такі дії.

7. Суб’єкт злочинів — будь-яка особа, якій виповнилося 16 років. Особи у віці від 14-ти до 16-ти років можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності лише у разі публічної наруги над державними символами України чи офіційно встановленим або піднятим прапором чи гербом іноземної держави, якщо такі дії вчинені шляхом їх умисного знищення чи пошкодження загальнонебезпечним способом або при настанні тяжких наслідків (ч. 2 ст. 194 КК).

8. Публічна наруга над Державним Гербом, Державним Прапором або Державним Гімном України чи офіційно встановленим або піднятим гербом чи прапором іноземної держави, вчинені з хуліганських спонукань, підлягає кваліфікації за ст. 338 і відповідною частиною ст. 296 КК (п. 11 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про хуліганство» від 28 червня 1991 р. № 3 (Постанови (1963-2000)… - С. 224).

9. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про рекламу» від 3 липня 1996 р. № 270/96-ВР забороняється використовувати або імітувати зображення Державного Герба України, Державного Прапора України або звучання Державного Гімну України. Імітація зазначених державних символів у рекламній діяльності не тягне відповідальності за ст. 338 КК, але створює підстави для притягнення суб’єктів підприємницької діяльності до фінансової відповідальності (ВВР. — 1996. — № 39. — Ст. 181).

Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні

Підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні без права на цей Прапор —

карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців.

1. Об’єктом злочину є суспільні відносини, що забезпечують порядок використання державних символів України, а саме Державного Прапора України на річкових або морських суднах.

Цей порядок регулюється п. 5 ст. З «Положення про Державний Прапор Української РСР», затвердженого Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 6 квітня 1981 р. № 1735-Х (ВВР Української РСР. -1981. - № 25. - Ст. 375; 1984. - № 37. - Ст. 753).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Женевської конвенції «Про відкрите море» від 29 квітня 1958 р. судна повинні плавати під прапором тільки однієї держави і не можуть змінити свій прапор під час плавання або стоянки при заході в порт, крім випадків дійсного переходу права власності або зміни реєстрації (ВВР. - 1962. - № 46. - Ст. 467).

Підстави і порядок отримання права на плавання під Державним Прапором України визначаються статтями 26-34 Кодексу торговельного мореплавства України від 23 травня 1995 р. № 176/95-ВР (ВВР. - 1995. -№ 47-52. — Ст. 349). Право плавання під Державним Прапором України має судно, яке є державною власністю або перебуває у власності фізичної особи — громадянина України, а також юридичної особи в Україні, заснованої виключно українськими власниками, або судно, яке перебуває у цих осіб на умовах договору бербоут-чартеру (ч. З ст. 32 КТМ). Державний Прапор України може бути піднятий на морських і річкових суднах з часу їх реєстрації у Державному судновому реєстрі України або Судновій книзі України після видачі свідоцтва про право плавання під Державним Прапором України (судновий патент та судновий білет). Порядок ведення Державного суднового реєстру України і Суднової книги України затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 1997 р. № 1069 (ОВУ. — 1997. - № 40. - Ст. 25; 1999. - № 13. - Ст. 519).

2. Предметом злочину є Державний Прапор України (див. п. 4 коментарю до ст. 338 КК).

3. З об’єктивної сторони злочин виявляється у незаконному піднятті Державного Прапора України на річковому або морському судні, що не має права на використання такого прапора. Зокрема, підняття Державного Прапора України є незаконним, якщо він піднятий на іноземному торговельному чи іншому судні, яке перебуває в територіальних водах України, або на українських морських чи річкових суднах без належного права на такий прапор.

4. Місце вчинення злочину — річкове або морське судно. Річкове або морське судно — це самохідна чи несамохідна плавуча споруда, що викори” стовується для перевезення вантажів, пасажирів, багажу і пошти, для рибного чи іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден чи плавучих об’єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи піднімання майна, що затонуло у морі, для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо), для наукових навчальних і культурних потреб, для спорту чи інших потреб (ст. 15 КТМ).