Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

2. Ті самі дії, вчинені шляхом підпалу, вибуху або іншим загально-небезпечним способом, або такі, що спричинили загибель людей чи інші тяжкі наслідки, —

караються позбавленням волі на строк від шести до п’ятнадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він не тільки порушує нормальну діяльність органів правосуддя, а й посягає на право власності осіб, які його здійснюють,

2. Потерпілими від злочину є: а) професійні судді; б) народні засідателі; в) присяжні; г) їхні близькі родичі (див. п. 2 коментарю до ст. 377 КК).

Предметом злочину є майно (рухоме чи нерухоме), що належить за правом власності потерпілому (гроші, цінні папери та інші майнові цінності).

3. Склад злочину, передбаченого ст. 378 КК, є матеріальним, і його об’єктивна сторона за ч. 1 ст. 378 КК полягає у знищенні або пошкодженні майна (див. коментар до ст. 194 КК), яке вчиняється у зв’язку з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя (див. пункти 6—8 коментарю до ст. 377 КК). Злочин вважається закінченим з моменту знищення або пошкодження зазначеного в ч. 1 ст. 378 КК майна.

4. Якщо знищення чи пошкодження майна не було пов’язане з діяльністю потерпілого щодо здійснення правосуддя, дії винного залежно від конкретних обставин справи слід кваліфікувати або за ст. 194 КК, або за ст. 352 КК. Якщо знищення чи пошкодження майна було способом (формою) втручання в діяльність судових органів, дії винного повністю охоплюються ознаками ст. 378 КК і додаткової кваліфікації за ст. 376 КК не потребують (див. п. 4 коментарю до ст. 376 КК).

5. Відповідальність за ст. 378 КК настає лише за умови, якщо діяльність потерпілого щодо здійснення правосуддя мала законний характер. У противному разі поведінка винного має оцінюватися з урахуванням положень, що містяться у статтях 36—40 КК, а за відсутністю підстав для застосування зазначених норм, дії особи слід кваліфікувати за ст. 194 КК.

6. За частиною 2 ст. 378 КК відповідальність настає за ті самі дії, якщо вони, по-перше, вчинені певним способом: а) підпал; б) вибух; в) інший за-гальнонебезпечний спосіб або, по-друге, спричинили додаткові (крім знищення та пошкодження майна) наслідки: а) загибель людей; б) інші тяжкі наслідки (про зміст цих ознак див. коментар до ч. 2 ст. 194 КК).

7. За частиною 1 ст. 378 КК суб’єктивна сторона злочину може бути виражена у прямому чи непрямому умислі, а за ч. 2 — характеризується змішаною формою вини: прямий або непрямий умисел щодо знищення (пошкодження) майна і тільки необережна форма вини щодо таких додаткових наслідків, як загибель людей чи інші тяжкі наслідки. Якщо психічне ставлення винного до цих наслідків полягало в умисній формі вини, його дії слід додатково кваліфікувати за частинами 2 або 3 ст. 377 КК чи за ст. 379 КК. При вчиненні цього злочину до змісту вини входить усвідомлення винним того, що він: а) знищує або пошкоджує майно, яке належить судді, народному засідателю, присяжному чи їхнім родичам; б) вчиняє злочин у зв’язку з їхньою діяльністю щодо здійснення правосуддя.

Якщо умисел винного був спрямований на знищення (пошкодження) майна судді, народного засідателя, присяжного чи їхніх родичів у зв’язку з діяльністю цих осіб щодо здійснення правосуддя, але внаслідок припущеної помилки злочин було фактично вчинено щодо майна особи, яка не віднесена до числа потерпілих у ст. 378 КК (так звана «помилка в об’єкті»), дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК і відповідною частиною ст. 378 КК.

8. Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 378 може бути особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 378 КК — 14-річного віку.

Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя

Вбивство або замах на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного або їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, —

караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

1. Підвищена суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що при його вчиненні нормальна діяльність органів правосуддя порушується через фізичне усунення осіб, які виконують функції щодо його здійснення.

2. Потерпілими від злочину є: а) професійні судді; б) народні засідателі; в) присяжні; г) їхні близькі родичі (див. п. 2 коментарю до ст. 377 КК). Якщо посягання здійснюється на життя Голови чи судді Конституційного або Верховного Суду України, а також вищих спеціалізованих судів України у зв’язку з їх державною чи громадською діяльністю як представників судової гілки влади, то дії винного слід кваліфікувати за ст. 112 КК.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає в посяганні на життя, під яким слід розуміти закінчене вбивство або замах на вбивство потерпілого у зв’язку з виконанням ним діяльності щодо здійснення правосуддя (див. пункти 6—8 коментарю до ст. 377 КК).

4. При замаху на вбивство посягання визнається закінченим з моменту вчинення винним діяння, безпосередньо спрямованого на позбавлення життя потерпілого незалежно від того, чи був такий замах закінченим (ч. 2 ст. 15 КК) або незакінченим (ч. З ст. 15 КК). Створення умов для здійснення посягання (підшукування засобів чи знарядь, розробка плану, змова співучасників тощо) кваліфікується як готування до злочину (ч. 1 ст. 14 КК та ст. 379). Погроза вбивством, висловлена щодо потерпілого, але не пов’язана із вчиненням яких-небудь конкретних дій, спрямованих на її реалізацію, не може кваліфікуватися ні як готування до злочину, ні як закінчене посягання на життя, і підлягає кваліфікації за ч. 1 ст. 377 КК.

5. При вбивстві посягання визнається закінченим з настанням смерті потерпілого. Якщо в процесі реалізації умислу на позбавлення життя потерпілого винний висловлював щодо нього погрози, завдавав йому побої, заподіював тілесні ушкодження чи застосовував катування, його дії охоплюються ознаками ст. 379 КК і додаткової кваліфікації за статтями 127 або 377 КК не потребують. Кваліфікація вчиненого і за ст. 377 КК, і за ст. 379 КК можлива лише у випадках реальної сукупності цих злочинів.

6. Посягання на життя (ст. 379 КК) є спеціальним видом умисного вбивства, передбаченого п. 8 ч. 2 ст. 115 КК, тому ідеальна сукупність цих злочинів виключається. Однак якщо посягання на життя вчинене за наявністю в діянні винного інших кваліфікуючих ознак вбивства, передбачених у ч. 2 ст. 115 КК, вчинене слід кваліфікувати не тільки за ст. 379 КК, а й за відповідними пунктами ч. 2 ст. 115 КК (див. п. 12 постанови ПВСУ «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров’я особи» від 7 лютого 2003 р. (ВВСУ. — 2003. — № 1. — С. 39). Зокрема, посягання на життя, вчинене за попередньою змовою групою осіб чи організованою групою, слід кваліфікувати за п. 12 ч. 2 ст. 115 та ст. 379 КК. Якщо посягання на життя вчинене учасниками злочинної організації або озброєної банди, дії винних належить кваліфікувати за ст. 379 КК та відповідно за ч. 1 ст. 255 або ст. 257 КК.