Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

6. Втручання має незаконний характер, оскільки суб’єкт вчинює дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності судді — виконанню службових обов’язків щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду справ та постановлення за ними рішень, що відповідають закону. Тому не може кваліфікуватися за ст. 376 КК такий вплив на суддю, метою якого є законне рішення за справою (наприклад, виправдання невинного), або дії особи, яка у встановленому законом порядку домагається бажаного для неї рішення (наприклад, шляхом подання апеляції, скарги, клопотання).

7. Втручання в діяльність судді може містити ознаки підбурювання його до вчинення конкретного злочину (наприклад, передбаченого статтями 364, 365, 368, 375 КК). У випадку, якщо схиляння до вчинення злочину не вдалося (так зване «невдале підбурювання»), дії особи слід кваліфікувати за ст. 376 і як готування (ст. 14 КК) до того злочину, до вчинення якого він схиляв суддю. Якщо внаслідок підбурювання злочин був вчинений, дії винного слід кваліфікувати за ст. 376 КК і як співучасть (ч. 4 ст. 27 КК) у вчиненні того злочину, виконавцем якого є суддя.

8. Втручання завжди спрямоване на діяльність судових органів, яка пов’язана зі здійсненням правосуддя, тобто на схиляння судді до здійснення (нездійснення) дій процесуального характеру чи постановлення судового рішення з конкретної справи. Якщо втручання стосується загальної діяльності суду (наприклад, необгрунтована вимога припинити тяганину при розгляді справи чи безпідставне прохання перенести його слухання на більш зручний для прохача час), то застосування ст. 376 КК виключається. Не може розглядатись як втручання і звичайне прохання, не пов’язане із впливом на суддю, чи загальні заклики до справедливості і гуманізму (наприклад, звертання родичів підсудного з проханням врахувати при винесенні вироку наявні, на їх думку, у справі пом’якшуючі обставини).

9. Не можуть кваліфікуватись як втручання в діяльність судових органів і такі дії винного, що вчиняються ним з мотивів помсти після того, як суддя вже виконав свої службові обов’язки чи постановив правосудний судовий акт. За інших необхідних умов такі дії можуть мати ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 377—379 КК. Однак, якщо ці дії вчиняються не з помсти, а спрямовані на схиляння судді до зміни (призупинення, припинення, скасування, перегляду) прийнятого рішення у справі, то дії винного слід кваліфікувати за ст. 376 КК.

10. У частині 2 ст. 376 КК передбачена відповідальність за таке втручання в діяльність судових органів, яке: а) перешкодило запобіганню злочину чи б) затриманню особи, яка його вчинила, або в) було вчинене особою з використанням свого службового становища.

При втручанні в діяльність судових органів, що перешкодило запобіганню злочину чи затриманню особи, яка його вчинила, мова йде про такий вплив на суддю, наслідком якого є або вчинення особою злочину, або ухилення від затримання особи, яка вчинила цей злочин. Психічне ставлення до таких наслідків з боку винного, який з цією метою втручається в діяльність судді, виявляється в прямому умислі. Тому за наявності необхідних підстав його дії можуть бути кваліфіковані не тільки за ч. 2 ст. 376 КК, а і як співучасть (ст. 27 КК) у вчиненні того злочину, який не вдалося попередити внаслідок втручання в діяльність судді.

Втручання в діяльність судових органів, вчинене особою з використанням свого службового становища, являє собою спеціальний вид службового зловживання (див. коментар до ст. 364 КК) і має місце там, де службова особа використовує надані їй службові повноваження для втручання в діяльність судді з метою перешкодити останньому всебічно, повно та об’єктивно розглянути конкретну справу чи прийняти у ній правосудне рішення (див. п. З коментарю до Розділу XVII КК).

11. Суб’єктивна сторона злочину припускає наявність тільки прямого умислу та спеціальної мети — перешкодити виконанню суддею службових обов’язків чи домогтися винесення неправосудного рішення.

12. Суб’єкт злочину за ч. 1 ст. 376 КК — загальний, а за ч. 2 ст. 376 КК, коли втручання здійснюється з використанням службового становища, — спеціальний — тільки службова особа. При цьому слід враховувати, що суб’єктом злочину, передбаченого ст. 376 КК, є, як правило, особа, яка за своїм статусом і характером виконуваних нею обов’язків не має права втручатися в діяльність судових органів. Тому відсутній склад злочину у випадках, коли, наприклад, у зв’язку зі скасуванням вироку та поверненням справи на новий судовий розгляд вона супроводжується вказівками суду (а отже, і суддів) апеляційної інстанції у порядку ч. 7 ст. 374 КПК. Однак, якщо в цій ситуації вказівки апеляційного суду (суддів) у порядку ст. 374 КПК мають незаконний характер і спрямовані на те, щоб домогтися винесення суддею суду першої інстанції неправосудного акта, то дії винних слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 376 КК як втручання, вчинене з використанням службового становища. Такого роду втручання за інших необхідних умов може містити й ознаки підбурювання (ч. 4 ст. 27 КК) до злочину, передбаченого ст. 375 КК. Оскільки вказівки апеляційного суду є в цих випадках обов’язковими для суду першої інстанції (ч. 7 ст. 374 КПК), то при оцінці таких ситуацій слід враховувати положення ст. 41 КК.

Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо судді, народного засідателя чи присяжного, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, —

карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, —

карається обмеженням волі на строк до п’яти років або позбавленням волі на строк до шести років.

3. Умисне заподіяння судді, народному засідателю чи присяжному або їх близьким родичам тяжкого тілесного ушкодження у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя, —

карається позбавленням волі на строк від п’яти до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він заподіює шкоду інтересам правосуддя шляхом посягання на особисту безпеку, недоторканність та здоров’я саме тих осіб, діяльність яких безпосередньо пов’язана зі здійсненням правосуддя.

2. Потерпілими від злочину є: а) професійні судді; б) народні засідателі; в) присяжні; г) їхні близькі родичі (про поняття та коло близьких родичів див. п. 11 ст. 32 КПК; ч. 2 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 р. (ВВР. — 1994. — № 11. — Ст. 50). Якщо погроза чи насильство застосовувалися щодо Голови або судді Конституційного чи Верховного Суду України, а також вищих спеціалізованих судів України у зв’язку з їхньою державною чи громадською діяльністю як представників судової гілки влади, дії винного слід кваліфікувати за ст. 346 КК.