Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Конкретний військовий злочин безпосередньо посягає не на увесь порядок несення або проходження військової служби, а на окремі сторони (елементи) цього порядку. Безпосереднім об’єктом конкретного військового злочину є ті відносини військової служби, проти яких спрямоване злочинне діяння.

4. Суб’єктами військових злочинів можуть бути солдати, матроси, сержанти, старшини, прапорщики, мічмани, особи офіцерського складу, курсанти та слухачі військово-навчальних закладів та військовозобов’язані під час проходження навчальних (чи перевірних) або спеціальних зборів (статті 5, 29 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» від 25 березня 1992 р.).

5. Військова служба у Збройних Силах України регулюється Законом України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу» і полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни.

Встановлені такі види військової служби: 1) строкова військова служба;

2) військова служба за контрактом солдатів і матросів, сержантів і старшин;

3) військова служба за контрактом прапорщиків і мічманів; 4) військова служба (навчання) за контрактом курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають кафедри військової підготовки (факультети військової підготовки, відділення військової підготовки, інститути військової підготовки) з програмами підготовки на посади осіб офіцерського складу; 5) військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; 6) військова служба осіб офіцерського складу за призовом; 7) кадрова військова служба осіб офіцерського складу, зарахованих до Збройних Сил України та інших військових формувань до запровадження військової служби за контрактом.

Суб’єктами військових злочинів можуть бути як чоловіки, так і жінки, які добровільно вступили на військову службу за контрактом.

Не є суб’єктами військових злочинів допризовники; рядовий і начальницький склад міліції; призовники; начальницький склад установ по виконанню кримінальних покарань; невійськовозобов’язані — особи, не взяті на військовий облік або зняті з нього; особливий склад державної служби охорони, особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) — працівники Збройних Сил; працівники відомчої воєнізованої охорони; особи, які служать у міжнародних миротворчих силах О ОН не в складі Збройних Сил України; учні військових ліцеїв, шкіл, особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу.

6. Початком проходження військової служби вважається: 1) для призовників і офіцерів, призваних із запасу, — день прибуття до військового комісаріату для відправлення до військової частини; 2) для військовозобов’язаних і жінок, які вступають на військову службу за контрактом, — день зарахування до списків особового складу військової частини (військового закладу, установи тощо); 3) для громадян, які добровільно вступають на військову службу, — день призначення на посаду курсанта (слухача) вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу; 4) для військовозобов’язаних — перший день фактичного перебування на зборах.

7. Закінченням проходження військової служби вважається день, з якого військовослужбовець виключений наказом по військовій частині (військовому закладу, установі тощо) із списків особового складу; для військовозобов’язаних — останній день фактичного перебування на зборах (ст. 24 Закону України «Про загальний військовий обов’язок і військову службу»).

8. Відповідно до ч. 2 ст. 401 КК за скоєння військового злочину несуть відповідальність військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ МВС та інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, а також інші особи, визначені законом (закони України «Про Прикордонні війська України» від 4 листопада 1991 р., «Про Службу безпеки України» від 25 березня 1992 р., «Про внутрішні війська Міністерства внутрішніх справ України» від 26 березня 1992 р.).

9. Громадяни, звільнені з військової служби, а також звільнені від призову на строкову військову службу (крім виключених з військового обліку), зараховуються в запас і є військовозобов’язаними.

Виконання військового обов’язку в запасі у мирний час полягає у дотриманні порядку і правил військового обліку, проходженні навчальних, перевірних та спеціальних зборів, збереженні та вдосконаленні знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов’язків військової служби у воєнний час.

Призов військовозобов’язаних на збори здійснюється військкоматом.

10. Особи, які не є військовослужбовцями, не можуть бути виконавцями або співвиконавцями військових злочинів, але можуть бути організаторами, підбурювачами і пособниками. Якщо цивільна особа разом з військовослужбовцем чи військовозобов’язаним, який проходить збори, безпосередньо бере участь у скоєнні діянь, що створюють об’єктивну сторону військового злочину, то її дії визнаються не співвиконанням, а пособництвом. Згідно з ч. З ст. 401 КК особи, не зазначені у цій статті, за співучасть у військових злочинах підлягають відповідальності за відповідними статтями даного розділу.

11. Певною особливістю норм, включених у даний розділ, є диференціація умов і меж відповідальності за військові злочини залежно від часу і обставин їх вчинення. Підвищується відповідальність та застосовуються більш суворі заходи покарання за вчинення окремих злочинів в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, на полі бою чи у районі військових дій, із застосуванням зброї, якщо діяння спричинило тяжкі наслідки, групою осіб тощо. Це обумовлено підвищенням ступеню суспільної небезпечності діяння в умовах, коли необхідні максимальна чіткість, стійкість та дисциплінованість усіх військовослужбовців.

Воєнний стан — це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень, згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 6 грудня 1991 р. Тобто це період фактичного перебування України у стані війни з іноземною державою. Початком воєнного стану є день і час оголошення стану війни або нападу (агресії) на Україну. Закінченням воєнного стану вважається день і час оголошення про припинення військових дій. Якщо військові дії фактично продовжуються після оголошення про їх припинення, то закінченням воєнного стану слід вважати фактичне закінчення таких дій.