Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

5. Однак, якщо способом втручання в діяльність захисника чи представника особи є вчинення більш тяжкого злочину проти правосуддя, відповідальність винного настає за спеціальною нормою КК. Зокрема, якщо фізичне насильство чи погроза його застосуванням (ст. 398 КК), знищення чи пошкодженням майна (ст. 399 КК) або посягання на життя захисника чи представника особи (ст. 400 КК) використовувались як спосіб створення перешкод у їх діяльності з надання правової допомоги або порушення її гарантій та професійної таємниці і тим самим були формою втручання в здійснення такої діяльності, то дії винного слід кваліфікувати тільки за статтями 398—400 КК.

6. Порушенням встановлених законом гарантій діяльності та професійної таємниці захисника чи представника особи є будь-які протиправні дії, які можуть полягати: в проханні, вимозі чи примушуванні надання відомостей, що складають адвокатську таємницю; у незаконному прослуховуванні їхніх телефонних розмов; у порушенні порядку призначення захисника або допуску представника до участі в справі; у необгрунтованій забороні використання науково-технічних засобів під час провадження слідчих дій; у відмові в наданні доказів тощо.

7. Втручання повинне мати незаконний характер, а діяльність захисника чи представника, навпаки, — законний. Якщо втручання в діяльність захисника чи представника особи містить ознаки підбурювання до вчинення конкретного злочину (наприклад, до знищення чи підроблення документів), дії винного утворюють сукупність злочинів.

8. Діяльність захисника чи представника особи, в яку здійснюється незаконне втручання, має бути пов’язана з наданням правової допомоги. Тому втручання в іншу діяльність (наприклад, наукову, публіцистичну, педагогічну тощо) не утворює складу злочину, передбаченого ст. 397 КК.

Не може розглядатись як втручання в діяльність захисника чи представника особи і звичайне прохання, не пов’язане з впливом на них, або загальні заклики до справедливості та гуманізму (наприклад, звернення родичів підзахисного до адвоката з проханням врахувати які-небудь обставини).

Не можуть кваліфікуватися за ст. 397 КК і такі дії винного, які вчиняються ним з мотивів помсти вже після того, як захисник чи представник особи виконали свої обов’язки з надання правової допомоги. За інших необхідних умов такі дії можуть містити ознаки одного зі злочинів, передбачених статтями 398—400 КК.

9. За частиною 2 ст. 397 КК настає відповідальність за спеціальний вид службового зловживання (див. коментар до ст. 364 КК), яке являє собою втручання в діяльність захисника чи представника особи, вчинене службовою особою, яка використовує для цього своє службове становище. Якщо такою службовою є особа, яка провадить дізнання, досудове слідство, прокурор або суддя, і її втручання в діяльність захисника призводить до порушення права на захист підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, вчинене слід кваліфікувати за сукупністю злочинів, передбачених статтями 374 та 397 КК (див. коментар до ст. 374 КК).

10. Суб’єктивна сторона злочину припускає наявність тільки прямого умислу.

11. Суб’єктом злочину за ч. 1 ст. 397 КК є приватна особа, яка досягла 16-річного віку, а за ч. 2 ст. 397 КК — тільки службова особа.

Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи

1. Погроза вбивством, насильством або знищенням чи пошкодженням майна щодо захисника чи представника особи, а також щодо їх близьких родичів у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, —

карається арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

2. Умисне заподіяння захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, —

карається обмеженням волі на строк від трьох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Умисне заподіяння тим самим особам у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги, тяжкого тілесного ушкодження —

карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

1. Суспільна небезпечність цього злочину полягає в тому, що він заподіює шкоду інтересам правосуддя шляхом посягання на особисту безпеку, недоторканність та здоров’я осіб, діяльність яких пов’язана з наданням правової допомоги громадянам та організаціям щодо представлення їх законних інтересів та захисту прав і свобод під час провадження дізнання, досудово-го слідства й у суді.

2. Потерпілими від злочину є: а) захисник в адміністративному та кримінальному процесі; б) представник особи у цивільних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення; в) їхні близькі родичі (див. п. 2 коментарю до статей 377 та 397 КК).

3. Склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 398 КК, є формальним, і його об’єктивна сторона полягає в активній поведінці особи — дії, яка вчиняється певним способом — шляхом погрози вбивством, насильством, знищенням чи пошкодженням майна (про поняття, ознаки та види такої погрози див. коментар до ст. 377 КК).

4. Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є наявність зв’язку між висловленою особою погрозою, застосуванням насильства і законною діяльністю захисника чи представника особи з надання правової допомоги. Такий зв’язок має місце не тільки тоді, коли дії винного вчинені в процесі діяльності захисника чи представника особи з надання правової допомоги, а й у випадках, коли винний висловлює погрозу або застосовує насильство до чи після здійснення потерпілим такої діяльності, але обов’язково у зв’язку з нею (див. про це коментар до ст. 377 КК).

5. За частинами 2 та 3 ст. 398 КК настає відповідальність за фізичне насильство, яке застосовується до захисника чи представника особи у зв’язку з їхньою діяльністю з надання правової допомоги і виражається в заподіянні їм чи їхнім близьким родичам: за ч. 2 — легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а за ч. З — тяжких тілесних ушкоджень (див. про це коментар до ст. 377 КК).

6. Суб’єктивна сторона злочину за ч. 1 ст. 398 КК характеризується наявністю прямого умислу, а за частинами 2 та 3 ст. 398 КК психічне ставлення винного до заподіяння тілесних ушкоджень може бути виражене як у прямому, так і непрямому умислі.

7. Якщо умисел винного був спрямований на застосування погрози чи насильства щодо захисника чи представника особи у зв’язку з їх діяльністю з надання правової допомоги, але внаслідок припущеної помилки злочин був фактично вчинений щодо особи, яка не віднесена до числа потерпілих у ст. 398 КК (так звана «помилка в об’єкті»), дії винного слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 15 КК та відповідною частиною ст. 398 КК.