Unknown - i c66bbbbf7dda0d4b

— Стривайте! Хто щез? Хто куди і до кого при-

геть! Але я не вбивала…

їхав?

Вона розридалася, повторюючи:

Муся гнівно зиркнула на нього, мовляв, от дурні чо-

— Це так… так принизливо, так жахливо… Я цьо-

ловіки — нічого не можуть зрозуміти, і переклала

го не витримаю!

Крапці почуте:

Муся співчутливо захитала головою, ледь не кида-

— Її світлість каже про те, що у неї з паном по-

ючись обіймати нещасну.

слом Вільгельмом фон Айзеном був… було… кохан-

Олексій звів очі до стелі: о загадкова жіноча душа!

ня. Від якого у її світлості народилася дитина — хлоп-

Ще пару годин тому одна запроторила іншу під

чик Митя. Роман… тобто кохання, мало завершитись

цей сумнівний арешт, а нині готова кинутися їй на

законним шлюбом два роки тому в Парижі. Через

груди.

цю урочисту подію вбитий… Ой, вибачте, тобто —

Можливо, я чогось не розумію, подумав Олексій

пан посол подарував нареченій цей діамантовий

і вирішив не втручатися в сентиментальну сцену, а тер-

перстень. А на ранок — виїхав у невідомому напрям-

пляче чекав, доки на лаві «підсудних» опиниться на-

ку. Вірно?

ступна учасниця подій — служниця княжни, Ольга…

Анастасія печально кивнула.

— Тепер зрозуміло. Продовжуйте, — сказав Олек-

* * *

сій, повністю покладаючись на Мусю.

— …Шукала його… Але, самі розумієте… У моєму

…Люди швидко забувають про погане.

становищі… Я не хотіла скандалу… Дізналася, що

Тим паче що нещасний потопельник-ювелір нічим

згодом опинився в Києві… Уникав… Тепер дізнала-

не встиг відзначитись серед світського товариства.

124

125

Капітан, стоячи на своєму місці — на узвишші ка-

Гра продовжилась.

пітанського мостика, — із задоволенням спостерігав, Власне, як і допит у кают-кампанії…

як після обіду на палубі знову встановлюється мир

* * *

і злагода. Цього разу гості, утворивши коло, розважа-

лися грою в «крокодила».

— Святий істинний хрест! — казала в той час Ольга, До середини виштовхали купця Кривошапка, він

с острахом позираючи вбік перегородки, де Лизаве-

надимав щоки, зображуючи загадане слово, яке тре-

та Павлівна відпоювала водою зомлілу княжну. —

ба було розгадати.

Я ні в чому не винна, присягаюся, панове-добродії!

— Паровоз! — вигукнула дружина князя.

Він сам прийшов!

Купець захитав головою, мовляв — не вгадали.

— Хто? — не зрозумів Крапка.

Прекрасна Ванда і юна донька промисловця одно-

— Вільгельм фон Айзен! — пояснила Муся, ледь

голосно закричали:

стримуючись, аби не додати: «Тупа ви головешка!»

— Жаба!

Але стрималась.

Знову — ні.

— День — з пані, два — зі мною… — продовжува-

Хор голосів хвацьки підхопив гру:

ла, схлипуючи, Ольга. — Я йому: мовляв, що ж ви це,

— Бегемот!

ваше світлосте, робите? Що я пані скажу? А він — мов-

— Слон!

ляв, та ти гарніша за будь-яку пані! Розпусник! Гроші

— Снігова баба!

обіцяв… Великі гроші. Мовляв, сама заживеш як пані.

Сміх, оплески, веселий святковий ґвалт.

«Це ж треба! Загадкова жіноча душа…» — знову

Купець хитав головою і ще кумедніше пиндючив-

промайнуло в голові Олексія.

ся, присідаючи і роздуваючи черево.

Скосив очі на Мусю. Та слухала незворушно.

— Це теж знімати? — нудним голосом запитав опе-

— Ну і не встояла я… — зашморгала носом служни-

ратор у режисера, пихкаючи своєю цигаркою в чисте

ця, — спокусилася… Нечистий поплутав, прости Госпо-

блакитне небо.

ди! А вчора як побачила, що пані моя від нього вся

Той, захоплений грою, кивнув, додаючи до загаль-

в сльозах повернулась, дай, думаю, і я піду, в його очі

ного лементу і свій голос:

безсоромні погляну. Та свої гроші стребую. Сказала

— Броненосець «Потьомкін»!!! — і в захваті від спів-

пані, що я з Тобі палубою погуляю, а сама — до нього.

звуччя слів шепнув оператору: — До речі, непогана

— Тобі — це хто? — втрутився Крапка.

назва для фільми…

— Песик! — вигукнула Муся, в черговий раз диву-

— Самовар!!! — нарешті вигукнув, втративши тер-

ючись його недолугості.

пець і акторські можливості, купець.

Песик одразу застрибав біля її ніг, ніби зрозумів, Усі заплескали в долоні, зарухались, виштовхуючи

що згадали і його.

в коло нового «крокодила».

Ольга заридала.

126

127

Та так, що за перегородкою, де її пані займалася

Муся ж мужньо пішла на грозову хмару, котра роз-

тією ж справою, запала тиша.

повсюджувала грім і блискавки, всадовила на стілець.

Муся дала Ользі склянку, змусила випити і поква-

І доки Олексій Крапка змагався з нападом зубно-

пила продовжувати.

го болю і спокусою сполоснути гортань живильною

— Вина наливав… До гріха схиляв, окаянний.

рідиною, що пропікала його праву нагрудну кишеню, Потім тицьнув сто червінців — і за двері випхав!

Лизавета Павлівна була на середині своєї історії.

Мовляв, змовчиш — стільки ж щомісяця отримува-

— …Доньку мою, царство їй небесне, збезчестив,

тимеш.

біс клятий! Обіцяв одружитися. Ми вже й посаг зібра-

Ольга обтерла обличчя хусткою і закінчила свою

ли — дві мануфактури в Пирятині та без малого мільйон

промову так:

на додачу. Чого не зробиш для щастя єдиної дитини…

— А мені що?.. Узяла. Оскільки хочу я свою швей-

Лизавета Павлівна завила і голосно просурмила

ну майстерню відкрити — зайвою копійкою не по-

носом у край своєї квітчастої хустки.

гребую. Прости, Господи… Але я його не вбивала!!!

Княжна Анастасія і служниця Ольга вийшли з-за

Не мій це гріх!!!

перегородки і, забувши про свої носовички, у чотири

Крикнула так голосно, що з-за перегородки, мов

розширених ока дивилися на нову фігурантку цієї не-

крук, вилетіла Лизавета Павлівна Копито, удова куп-

сподіваної драми.

ця третьої гільдії.

— …а він лише понасміхався. Гроші взяв, обіцяв

Вилетіла, підперла руки в боки і вигукнула так, що

на них палац родинний у своїй германщині побудува-

на столі склянки дзенькнули:

ти. Поїхав до весілля готуватися. І як у воду канув. До-

— Це я!!! Я його, покидька, порішила!!!

нечка моя після того рученята на себе й наклала!