Та - Похідні історії ведмедика Юджина і його сім'ї. В Криму. Частина 1

Давай ти зараз теж повеселишся і полоскочешь когось із родини! Можна зачаїтися, як ведмежа з пір'їнкою. Чи напасти, як кішка, із засідки і лоскотати вусами. Або атакувати, як мавпа, і лоскотати довгим хвостом.

Коли ми Вдома, то іноді навіть проводимо лоскотальні бої. Призначаємо час зустрічі всією сім'єю перед сном на дивані. Або вранці – спросоння і ще в піжамах – на ліжку. А іноді – після зарядки, на спортивних матах! Під час таких боїв всі лоскочуть один одного без зупинки до першого синяка або удару. І коли розходимося, ще деякий час ніхто не може зупинитися і полоскочує один одного поміж справ.

Розкажи, який варіант вибрав ти: зробив засідку і полоскотав несподівано або влаштував сімейний бій лоскоту? Запам'ятай тільки, щоб ніхто не сердився, золоте ведмеже правило, яке допомагає в будь-який ситуаціі. Навіть коли ведеш себе дуже погано, або просто не слухаєшся, що іноді буває з кожною дитиною, спроможні допомогти одні лише Чари. Як тільки ти зрозумів, що хтось хмуриться, або навіть починає лаятися, – всього-навсього потрібно обійняти та поцілувати, щоб виправити ситуацію. Якщо просити пробачення і не пригорнутися, це може не спрацювати! Але якщо щиро проявити ніжність, Батьки обов'язково заусміхаються.

Якось ведмежата малювали замість тихої години. І як тільки захопленість їх майже вичерпалася, вони вирішили підбадьорити себе смаколиками. Попросили у Батьків чорного хліба з родзинками, щоб помалювати ще трохи. І коли почали їсти цей хліб, якого їм дали цілу буханку, почалися несподівані веселощі! Видно, родзинки в ньому були незвичайні.

Так часто буває з сухофруктами. Вони лежать собі на сонечку, висихають і вбирають в себе розвеселий настрій від сонячних променів. Налаштування таке буває в деякі дні. Зазвичай тоді, коли під сонцем одночасно пустує багато людей або звірів, – тут же промінчики підхоплюють їх веселощі і розносять в своєму теплі. Так отримують заряд сухофрукти, що найближче до центру подій. А коли ці сухофрукти застосовують у готуванні, вони починають пустувати і бешкетувати теж.

Ми вже зустрічали такий пустотливий сушений інжир, який їли в Бабусиному невареному варенні. Він відразу змушував усіх морщити носик і щулити очі, розмовляючи чужим голосом.

А одного разу ми їли таку курагу і чорнослив, які Королева Ведмедиця готувала з рисом. Так вони просто вийшли з-під контролю і весь вечір не давали заснути, примушуючи перевертати все в ліжку догори дриґа! Літали смішинки, подушки і ковдри. Ще трохи більше з'їли б на вечерю – літало б і пір'я, я впевнена.

Прабабуся Хоуп якось надсилала нам сушену грушу, і це було незабутньо! Ми з неї варили компот і потім хіхікали до упаду. Юджин Джуніор навіть упісявся, так сильно сміявся!

З'ївши родзинки у смачному хлібі, Сенічка почав показувати мені, що він вміє їсти так повільно, як їдять лінивці. А потім за ним підхопили і брати! Виходило, що малювати вже не виходило. Зате всі навколо реготали, коли дивилися, як три ведмедики ду-у-уже по-вi-i-iльнo-o-о їдять хлібчик.

Юджин Джуніор ще малий і тому іноді забував, що треба повільно. Йому повинно виповнитися три роки тільки через місяць. І завдяки його забудькуватості, глядачі цієї імпровізованої вистави немов дивилися то сповільнену зйомку, то багато разів збільшену в швидкості.

Матуся Королева бурчала, що не можна сміятися з набитим ротом. Друга Матуся хмурилася на крихти, які невідомо звідки взялися. Хрещеного, як і всіх Татусів на світі, такі дрібниці не турбували.

А ведмежата один за одним зображували з себе справжніх лінивців. І не бажали вгамуватися, поки не розсмішили всіх Батьків. Отож ми з'їли хліб з ледачими родзинками і теж стали зображати лінивців: за трапезою, як лазимо по деревах, як прокидаємося, радіємо чи сумуємо, граємося чи навіть танцюємо. Вся сім'я тепер любить зображати лінивців. І тільки уяви собі на хвилину, як сім'я ведмедів зображує лінивців! Те ще видовище!

Давай і ти зараз разом зі своєю сім'єю або зграєю покажеш лінивця, ким би ти не був. Звичайно, буде особливо цікаво, якщо ти і є лінивець, і тобі потрібно створити самого себе. Тоді, щоб не було каламбуру, прискорься і покажи когось із ведмежат або кого тобі захочеться. Наприклад: пантеру, лань або страуса.

Того вечора дув холодний вітер. Старші ведмежата пішли гратися з сусідами по пляжу. Перша Матуся Ведмедиця прибирала біля намету, складаючи камінці навколо всього входу. Так можна буде підтримувати чистоту всередині, змиваючи пісок з лап на вході. Під водою піщинки будуть зливатися з каменів, залишаючи лапи чистими. Наметовий Будинок блищить!

В цей час я, Друга Матуся Ведмедиця, писала цю книгу і милувалася Татусем Ведмедем, який грався з Юджином. Так їм було весело, що стало весело навколо! А грали вони в найцікавіші ігри на світі.

Спочатку Юджин Джуніор дістав з кишеньки в наметі всі браслети, фенічки і годинники, які ведмеді зняли сьогодні. Весь день було холодно, і, щоб не мерзнути на вітрі в мокрих фенічках після купання, було вирішено їх сьогодні не носити. Зате гратися ними сухими в Будинку – одне задоволення! І Татусь Ведмідь допомагав ведмедику надіти браслети всюди, де той хотів. В кінці їхньої гри Юджин був в браслетах майже до колін ноголап і ліктів руколап.

Потім була гра в «Волаючі вишеньки». У неї грають так: надягають одну шапку-трубу на дві голови, з'єднуючись тунелем, як вишеньки гілочками. В тунель обов'язково треба вигукувати кричалки і ричалки. Інакше гра не занадиться або буде називатися інакше. Наприклад, «Німа риба» або «Кубик льоду». Але тоді потрібно буде беззвучно роззявляти рота або танути на сонці.

Потім Хрещений Татусь з сином грали в «Чаклунку і Дитя». Для цього Чаклунка брала Дитя до себе на коліна і питала:

– З чим ти хочеш пиріжки, Дитя?

Дитя мовчки розводить лапами і знизує плечима. Адже маленькі дітки не вміють розмовляти і ще не знають, з чим бувають пиріжки. Тоді Чаклунка, перевертаючи Дитя до себе іншим боком і придивляючись до малюка, знову питала:

– Смачненькі ти хочеш пиріжки, Дитятко?

– Так, – відповідало Дитя, посміхаючись. Адже відповідати «так» і посміхатися навіть найменші дітки вміють. Тоді Чаклунка перевертала Дитя до себе спиною:

– Отже, будемо їсти пиріжки з Дитям. Вони самі смачненькі! – говорила Чаклунка і починала робити вигляд, що їсть Дитя, як пиріжок, голосно плямкаючи та цілуючи регочуще Дитя.

Поділися твоїми найулюбленішими сімейними іграми. Розкажи, у що тобі найбільше подобається гратися з рідними без іграшок і з ними? Може, чогось ти навчився у інших, а щось придумав сам? Якщо ще не придумував ігри, то почни придумувати просто зараз!