Олександр Пустовіт - Потворні хроніки, або Лихо з інших світів

Це поле стає потужнішим і більшим в залежності від кількості людей на планеті і давності людської історії, бо кожна людина залишає свій інформаційний слід після себе, а інформація нікуди не зникає, вона просто переходить з одної форми існування в іншу. Можливо людське життя – це таж сама по собі інформація, та за 500 років поле стало набагато сильнішим, а люди, щоб пристосуватись до його впливу і обмежитись від нього пропорційно його збільшенню народжувались все менш чутливими до нього. Та еволюція не всіх може торкатись і тому з кожними роками народжувалось все більше людей, що відчували вплив цього поля і називались екстрасенсами.

Можна було уявити яким став екстрасенсом Павло, коли його мозок був позбавлений еволюції обмеження аж на 500 років, тому й не дивно чому він починав розуміти всі речі навколо, яких раніше не бачив, навіть і не чув, тому мову того часу Павло теж починав розуміти. Одна проблема – його там ніхто не зміг би зрозуміть, бо говорив він мовою, якою вже давно ніхто не користується, майже ніхто…

Він вийшов з лабораторії, навколо збіглися люди , поз’їжалися автомобілі, точніше позліталися. Одне радує – фізіологія людини за 500 років не змінилась, проте змінилось обличчя планети: Між будинками не було ліній електромереж, дороги- пішоходам та велосипедистам, повітря – водіям іншого транспорту. Місто нагадувало велику піраміду, де на вершечку знаходилась адміністрація та поліція. Космічні кораблі досягали половини швидкості світла за рахунок двигунів, що на відміну від реактивних, відштовхують щільний потік фотонів, тобто променів світла, в даному випадку з досить високою частотою, тому людське око не взмозі побачити це світло. Одяг у людей був одноманітний, очевидно це було для того, щоб відрізняти приїжджих гостей від господарів міста, бо в кожного міста є свій відтінок одягу.

Так ось, його спіймали і відвезли в свій відділок, щоб представити спеціальній комісії. До її складу входили представники внутрішньої безпеки, зовнішньої безпеки, охорони, здоров’я, науки, освіти (точніше історичні науки), та того подібне. Вони почали щось в нього розпитувати та, почувши що він сказав, послали одного з них за універсальним перекладачем. Сам перекладач був створений в 2115 році, а після створювались його модифікації. Він був здатен перекладати речення з аудіо формату з будь-якої мови галактики на якусь одну- запрограмовану в флешпам’яті. Принцип був дуже простий: ще в 21 столітті люди помітили одну властивість води – вона чутлива до зовнішньої інформації, особливо до інформації, яку несе слово. Саме й на цій властивості води був і створений цей перекладач.

Річ у тім, що коли воду заморожують – їй говорять якесь слово, наприклад «Гітлер», при заморожені утворються непривабливі кристали льоду. Тоді приводять тубільця і просять його сказати це саме слово. Після його слів заморожені кристали були досить гарними, як пізніше виявилось так звали його жінку, яку він любив, тому розкодувавши код води і вивчивши її властивості люди створили цей перекладач, для якого самі слова нічого не означали, бо він сприймав лише енергетику тих слів, головне щоб джерелом тих слів була жива істота а не робот, що не має емоцій. Але годі історії, краще повернемось до нашого головного героя. На його нещастя всі перекладачі були зібрані на переробку і оновлення, після якого вони ще й зможуть визначати брехню від інших слів і фраз.

Павло тихо сидів навпроти комісії. Він розумів, що вони його все-одно не розуміють. Раптом у одного з них браслет засвітився і заграв приємну музику розбудивши представника внутрішньої безпеки, що вже почав куняти. Це прийшло повідомлення, в якому говорилось, що сам перекладач ще не відновлений і увійде в експлуатацію лише через 5 днів. Комісія порадилась і вирішили його закрити в слідчому ізоляторі допоки не з’явиться можливість перекласти його слова.

Так і зробили. Його завели в камеру, яка була досить добре освітлена, а комісія розійшлась. Павло сидів і думав, що це йому на роду так написано сидіти в заперті, але раптом до нього заводять якогось чоловіка, щось говорять йому і той, киваючи головою присів навпроти Павла. Двері камери зачинились і той таємничий чоловік почав пристально дивитись на нього. Павлу це не сподобалось, навіть на нерви почало діяти, тому він, думаючи, що його не розуміють, почав говорити: «Ну й високі у вас всі, здорові бугаї по 2 метри, оце людство виросте в майбутньому, тут я бачу мені не раді, от би забратись пошвидше до дому, подалі від вас, а то цей погляд мене вбиває. Досить, більше не можу, послати б його, але все одно не зрозуміє. Що ж мені робити? ». Так він говорив з пів години поки не відчув, що пересохло в горлі. Павло замовк. Чоловік зрозумів в чім справа і покликав варту, якій він звелів потім , щоб вони принесли води. Варта принесла дві склянки і чоловік поклав їх навпроти Павла показуючи, щоб він обрав лише одну. Павло з осторогою взяв ту що була далі від нього, тоді чоловік взяв іншу і залпом випив те що в ній було, показуючи що вода там безпечна. Павло спорожнив і свою склянку, але говорити бажання вже не було, якось аж занадто розумно дивився на нього той чоловік.

–

Ну то ж, – заговорив тепер той самий чоловік,– тепер моя черга говорити.

–

О…о, ви говорите українською;

–

Так, я належу до таємного ордену, оскільки наш орден таємний, то і мова повинна бути таємною. Ми й вирішили що ця мова ідеально нам підходить, оскільки цією мовою спілкувались давні поселення, що заселяли ці території, до того ж окрім тебе про неї ніхто нічого не чув з тутешніх.

–

Та я з України.

–

Тепер цей світ не такий, забудь це слово, бо країни об’єднані в одну конфедерацію, мова одна, закон один, правила одні, вороги спільні.

–

А вороги ж хто?

–

Виявляється вони є. Якась раса інопланетян почали останнім часом пролітати дуже часто нашими містами, викрадати людей, лякати, напевно, їх, а потім стерати їхню пам’ять. Ми знаходимо зараз десятки людей попід будівлями, які не пам’ятають, що з ними було останні 8 годин і які не взмозі до купи три слова скласти. Їх чимось обробляли на своїх літаючих тарілках, бо від них ішов дивний специфічний запах, особливо з рота, а очі у них були такі налякані… Ну взагалі ці інопланетяни вже нарвались.

–

Отже, це вони так шаліли в тому селі,– подумавши тихо сказав Павло.

–

Так, з історії ми знаєм, що вони вам не дають спокою вже давно, навіть на фресках давнини ми знаходимо згадки про них.О, забув відрекомендуватись, мене звуть Малеш, я представник відділу внутрішньої безпеки.

–

Читать дальше