Олексій Довженко - Мільйонна могила

Тут можно читать онлайн Олексій Довженко - Мільйонна могила - бесплатно ознакомительный отрывок. Жанр: Зарубежное современное, год 2018. Здесь Вы можете читать ознакомительный отрывок из книги онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.

Олексій Довженко - Мільйонна могила краткое содержание

Мільйонна могила - описание и краткое содержание, автор Олексій Довженко, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru
Книга починається з розповіді про людину, яка зламала ногу. У лікарні дій не багато, лише читаєш та спиш, спиш та читаєш. Але чоловіка відпускають на всі чотири сторони, тому й можна побачити його найчастіше біля відділу міліції, де чоловік грає у шахи з начальником. Одного разу він потрапляє на суд до Танаса, звідси і розгортається історія Мільйонної могили.

Мільйонна могила - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок

Мільйонна могила - читать книгу онлайн бесплатно (ознакомительный отрывок), автор Олексій Довженко
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Скільки не пам’ятає себе Танас, він працював. Розповідають сусіди, навіть у кількамісячному віці його привчали до такого способу життя. Працьовитий люблячий батько сплів для свого первістка дві колиски. Одну з них підвісив на ланцюгах під кленом, іншу під яблунею. Третя виготовлена справжнім майстром прикрашала світлицю. Від вербового човника протягли шовкову стрічку до ліжка, щоб мати вночі, не встаючи, колисала дитину.

Танас лежав під яблунею всипаною блідо – рожевим квітом. Хоч малюк не бачив казкових краєвидів, довкілля також не поступалося красою яблуні прикрашеної букетами квітів. Але досить малої галузки, щоб дитя на все життя привикло до краси, вдихаючи та оглядаючи її, здавалось би ще не розумними очима. З красою залишиться зараз ще дитина до самої смерти, бо людина вона. Бджолам та мухам не до їдучих Танасових пісячків. Вони злітаються на нектаровий банкет, де поспішають насититись. Мухи, наситившись, чепурились потираючи лапки одна об одну. Бджоли так і носили мед з наростами пилку на лапках. Батьки також не звертали аніякісінької уваги на надривний Танасиків крик, мовляв, викручуйся сам, що і робив малюк. Він викручувався з мокрого, замовкав, тому, певне, залишився мовчазним на все життя з холодним поглядом з – під широчезних чорних брів. Лише зрідка чулося ніжне муркотіння, коли підходила з ніжним щебетом чи піснею мати.

На ноги сп’явся Танасик під кленом, випав з колиски, взявся рученятами за пелюшки і підвівся. Почав ходити навколо колиски. Його увагу привернув шум, то батько з такими як сам засмаглими жилавими худими, блискучими від поту вуйками різав на дрова крайні дерева лісу. Танас тільки з роками зрозумів, що таке своє. Народився він багатим. Чотирнадцять десятин лісу з діда – прадіда належали їхній родині. Взимку ліс зріжуть, весною натикають новий. Буде малюків ровесник служити йому і його нащадкам. Смерічки в частині лісу пробили землю, коли на світ появився Танасик. Тепер мати прибирає малого і захищає від бур’янів маленьке чудо. Яке то щастя може зрозуміти лише господар.

Здоровим дубочком ріс Танасик. А чому б і ні? Є в них що їсти і пити. Корови пристосовані жити в горах з коротшими передніми ногами ціле літо з десятками овець не покидають гору. Дві десятини землі понад струмком – справжнє багатство в цім краї. Батько вміє круглий рік зберігати бульбу, доглядати сад, та й трудно сказати, що він не вміє робити по господарству . Мати напече таких солодощів, що ними все село пахне. Правда, незручності є також. Батьки мають за що купити через два – три роки чергових брата або сестричку. Тоді Танасик при дідові чи бабі, допомагає доглядати маленьких. Коли починають маленькі ходити, найбільша морока. Слідкуй, Танасику, аби не втопилися. Потічок, який бере початок на горі, несеться недалечко від хати. Там і глибини ніякої, горобцю по коліна, але, як стверджує мати, такій крихітці ложки води вдосталь аби втопитися.

Вільготно Танасикові , коли баба дітей доглядає. Тоді він носить воду з потічка, хмиз із лісу, допомагає батькові.

Дарма що малий, уміє сокиру та молоток в руках тримати. Де щось важке, тато допоможе. Тільки до старших звертатися не хочеться, все самому зробити б, все. Після роботи їсть Танасик

– Не питай коли будемо обідати. Візьми кусень хліба та полізь на черешню, поїж ягідок. аж за вухами лящить. Мати ще й заохочує між сніданком та обідом:

Пізніше посилає в полуницю чи малину. А яблука з хлібом – одна смакота. Цього ніхто не може заперечити

Дякуючи Танасикові, грибами багата хата цілий рік: солені, мочені, мариновані, сушені, навіть перетерті на муку вони присмачують їжу. Танасик заготовляє трави та липовий цвіт для чаю. Так і знай, восени пошле мати за плодами шипшини, ожини та глоду. Пахне травами сама хата, не те що тільки чай. Іноді хтось з дітей не хоче пити чай, тоді мати повчає:

– Хворобі легше запобігти ніж її вилікувати.

Ще про смерть приповість, як вона прийшла одного разу до глупака тай каже:

– Ну, пішли. Я ж тебе попереджувала.

– Ні, – тільки й спромігся заперечити дурень.

– Як то ні? Недоїдав, недосипав, простуджувався до ломоти в кістках. Серце поколювало? Нирки які? Печінка поболювала? Тепер пішли, давай, давай, не опирайся.

Мати рахує , що вся сила в їжі, тому ви, дітки, мусите потіти біля їжі. Правда, приємно відчувати, як надимається живіт від всякої вкуснятини.

Аничка все своєї,мудрує над думками:

– Як на мою думку, то сліпа віра, фанатизм – опіум для віруючого. Він може переслідувати іншого по тій простій причині, що той думає не так як він.

Таких маємо багато. Тоді іде стінка на стінку, конфесія на конфесію, ідея на ідею, переконання на переконання, іноді не тільки морально, але й фізично – доводить Аничка.

Він вернувся до долі Танаса.

У минулу війну, як і завжди, робилася ставка на молодь. Не обминув ‘ опіум ‘ також Танаса. Йому довели, що Батьківщина не вся країна, не Сибір, не Урал, Московія і навіть не Київщина, а гора з чотирнадцятьма десятинами лісу та чотирма десятинами орної землі понад потічком. Так би мовити, на батьківщині наголосили, про Батьківщину забули.

Танас добре пам’ятає, як дістались ще дві десятини його батькові. Дві належали їхній сім’ї з діда прадіда, другу половину купили у старого Гоцула. Повезло чоловікові. Старший син Гоцула там на чужині в Канаді заслав сам себе на каторгу так років на десять. Весь час робив та спав. Відпочивав лише для того, щоб завтра змогти працювати. Для того і їжу ковтав, хоча вона іноді ставала поперек горла. Зате за десяток років обзавівся фермою. Давно кликав батьків зі своїм братом до себе. Писав, що життя має краще в сто разів ніж дома. Якби казав в десять, то повірили б та поїхали, а то як повіриш явній неправді. Крім того потрібно покинути віками нажите добро. Пізніше написав синок, що купив фермочку для брата. Так десятин тридцять орної землі, та ще стільки ж неудобу. Але тут такі неудоби, що кращі за ваші огороди. Тільки приклади руки, земля зашумить лісом чи садом, а то і бульбу чи пшеницю родитиме.

Навіть спалося старому Гуцолові мулько. Тільки но закриє очі, бачить свою землю, на якій провів все життя від пелюшок до сивини. Кожне літо обробляє. Якби зібрати пролитий піт, то не потрібний був би потічок, полив би раз – другий свою землю. Притому, коли піт капав на грунт, радів. Навіть взимку ходив дивитися, чи добре землю вкрив сніг, чи славно її відпочивається під білим покривалом. Гляне на зимову красу гір, бачену сотні разів, тай подумає:

– Ще ніколи не було так гарно як сьогодні.

І так десятки років, насилає краса ману на людину. Що там говорити, йшов на огород не тільки робити, але й милуватися навколишнім світом.

– Завезти свої кості в ту Канаду, щоб діти мали першу рідну могилку? – Думав старий. – А стару не піднімеш. Біля неї місце приготував. Провели життя разом, разом і лежатимемо. Такий славний пригірок! Звідти видніється село в долині з не померлими родичами і друзями, гори. Де це в світі можна хоч побачити таку красу? Ні, залишусь, вирішив. – землю продам, бо не здужаю її обробити. Пасічникуватиму, поки Біг дасть.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Олексій Довженко читать все книги автора по порядку

Олексій Довженко - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Мільйонна могила отзывы


Отзывы читателей о книге Мільйонна могила, автор: Олексій Довженко. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x