Ігор Левенштейн - Усе буде бадмінтон! Історія та постаті українського бадмінтону

Зліва направо : Борис Дайховський (керівник команди), Богдан Олійник, Володимир Дерій, Ярослав Гавур, Катерина Немеш, Агнета Карцуб, Євстахій Шпаргало

У липні 1961 року в Москві на стадіоні Юних піонерів відбувся другий матч Москва – Львів, а зустріч-відповідь відбулася у Львові у вересні. Того самого року спортсмени Харкова та Львова взяли участь у матчевих зустрічах зі спортсменами Москви та Ленінграда.

Першими організаторами, популяризаторами та тренерами в українських містах були Богдан Олійник і Володимир Дерій (Львів), Володимир Томашевський і Семен Остапенко (Київ), Анатолій Гайдук і Олег Лобизнов (Дніпропетровськ), Марк Рубінштейн й Ізольд Яблонський (Харків).

У 1961 році було утворено Федерацію бадмінтону СРСР, яку очолив соліст Московського театру оперети, лауреат Сталінської премії Микола Рубан. Він був справжнім фанатом бадмінтону, його коронним номером на естраді була пісня зі словами «Мой любимый старый дед прожил восемьдесят лет. Два столетья жил бы он, коль играл бы в бадминтон!» Про нього жартома казали: «Якщо Рубан не співає, то говорить про бадмінтон». Гастролюючи по Союзу, Рубан у кожному місті запрошував до театру осіб, відповідальних за місцевий спорт, після вистави просто на сцені вішав сітку й дарував чиновникам ракетки, запрошуючи до гри.

Після створення Федерації розвиток бадмінтону в СРСР отримав потужний імпульс. Посприяв цьому й інтерес, який до гри проявили космонавти, що залюбки грали у своєму Зірковому містечку. Бадмінтон навіть додали до програми фізичної підготовки космонавтів – це був вагомий аргумент для партійного керівництва.

Тоді ж до складу Федерації бадмінтону СРСР увійшла Україна. Першим головою Федерації бадмінтону України став Володимир Томашевський (Київ). Естафету Львова в УРСР активно підхопили Київ, Харків, Дніпропетровськ, Одеса, а згодом також Миколаїв, Житомир, Дрогобич, Івано-Франківськ.

У грудні 1961 року в московському манежі ЦСКА відбувся старт перших офіційних всесоюзних командних змагань. Турнір зібрав московські колективи: «Труд», «Буревісник», збірні команди Харкова, Львова, Ленінграду, московської області, Алма-Ати й Душанбе. Переможцем турніру стала команда «Труд» (Москва), а 3-тє місце посіла збірна команда Харкова.

За прикладом тих змагань у Харкові пройшла матчева зустріч восьми міст України, де перше місце посіла збірна команда Львова.

У 1962 році вже також зустрічалися команди республік України, Білорусії, Росії, Азербайджану, Казахстану, Таджикистану та міст Москви і Ленінграда.

Щороку (з 1962-го) в Москві розігрувався Кубок космонавтів. Володарями Кубку ставали українські команди «Метеор» і ДІБІ (Дніпропетровський інженерно-будівничий інститут) із Дніпропетровська.

У 1962 році в Києві відбувся перший чемпіонат України. Першими чемпіонами республіки в одиночних розрядах стали Володимир Ліфшиц (Харків) та Агнета Карцуб (Львів), у парах Володимир Ліфшиц – Леонід Колесніков (Харків) й Агнета Карцуб – Олімпіада Марчева (Львів), у змішаному розряді Богдан Олійник – Олімпіада Марчева (Львів).

Наступного року чемпіонат УРСР пройшов у Львові. Знову домінували львів’яни та харків’яни: Володимир Ліфшиц й Агнета Карцуб захистили свої титули в одиночному розряді, як і пара Ліфшиц – Колесников. А от у жіночій парі перемогу здобули киянки Ніна Мякишкова – Валентина Литвиненко. У змішаному розряді чемпіонами стала львівська пара Володимир Дерій – Агнета Карцуб.

Володимир Якович Ліфшиц (народився у 1938 році у Харкові), перший чемпіон України (1962), перший український чемпіон СРСР (1965, у парному розряді). Почесний майстер спорту (таке звання надавали спортсмену, який протягом п’яти років виконував норматив майстра спорту).

Випускник Харківського політехнічного інституту. Прийшов у бадмінтон із тенісу.

З 1968 року – в Білорусі на тренерській роботі. Підготував 8 чемпіонів СРСР. Потім – у Москві.

Кандидат психологічних наук (1988). Автор понад 200 науково-методичних праць, зокрема книжки «Бадмінтон – ступені майстерності». Лауреат премії за найкращу спортивну книгу року (1978, книга «Бадмінтон» у співавторстві з Олексієм Галицьким).

Був президентом Всеросійської федерації бадмінтону (1992–2005) та головним тренером збірної Росії. Сьогодні – виконавчий директор Всеросійської федерації сквошу.

Володимир Ліфшиц – перший чемпіон України (1962), перший український чемпіон СРСР (1963, в парі з Юрієм Єрмолаєвим)

А от у 1964 році на третьому чемпіонаті УРСР в Харкові голосно заявив про себе Дніпропетровськ – в особі Бориса Баршаха, який став абсолютним чемпіоном, вигравши одиночний розряд, пару з харків’янином В’ячеславом Воловниковим і змішаний розряд – з Олімпіадою Марчевою. Жіночу одиночку виграла київська динамівка Ніна Мякишкова, а жіночу пару – Агнета Карцуб з Олімпіадою Марчевою.

На 4-му чемпіонаті УРСР в Одесі (1965) Борис Баршах і Ніна Мякишкова захистили свої титули в одиночному розряді. В парних розрядах перемогли Володимир Ліфшиц – Юрій Єрмолаєв (Харків), Ірина Натарова – Ніна Мякишкова (Дніпропетровськ, Київ). У змішаному розряді Володимир Ліфшиц – Олімпіада Марчева (Харків, Львів).

Голова Федерації бадмінтону УРСР Семен Остапенко нагороджує віцечемпіонів України 1965 року в парній категорії Бориса Баршаха (Дніпропетровськ, праворуч ) і Анатолія Лосєва (Харків). Ліворуч – тренер Володимир Томашевський (Київ)

Чемпіонат України 1966 року приймав Дніпропетровськ. Тут спалахнула зірка киянина Віктора Швачка, який виграв одиночку, у жінок переможницею стала Ірина Натарова (Дніпропетровськ). У парних розрядах чемпіонами стали господарі турніру: Борис Баршах – Микола Пешехонов і Тетяна Новікова – Елеонора Корнієнко. У змішаному розряді перемогла дніпропетровська пара Борис Баршах – Елеонора Корнієнко.

Віктор Швачко й Ірина Натарова повторили свій успіх на 6-му чемпіонаті УРСР у Харкові (1967). Так само захистила свій титул пара Борис Баршах – Микола Пешехонов. У жінок повернула собі золото дніпропетровсько-київська пара Ірина Натарова – Ніна Мякишкова.

Доброю школою майстерності для провідних гравців СРСР стали спільні тренування з індонезійськими студентами, які навчалися в радянських вишах. Так було і в Україні, наприклад, у 1966 році чемпіоном Львова став студент Політехніки Уй Пік Хьян. Наші спортсмени перейняли в них, зокрема, гру кистю, удар бекхенд й інші важливі прийоми.