Ігор Голомозий - Про милосердя та любов. Збірка віршів українською та російською мовами

Послухай но мене єпископ,
Пресвітер, батюшка, чи дьяк.
Хотів тебе я запитати,
Чи любиш Бога ти, і як?

– Люблю я Бога дуже сильно.
На «іноязиках» молюсь,
Палю свічки, пощусь, співаю.
На грішних навіть не дивлюсь.

Я не курю, не п’ю, не лаюсь,
Не йду в злоріків зібрання.
Ходжу любити Бога в церкву.
Я – праведник, а ти – «свиня».

Он подивись, лежить під тином,
В грязюці, п’яний, обіцявсь.
До мене руку простягає,
Тож мабудь трохи вже проспавсь.

– Іди «гидота», відчепися.
У церкву йду, святий бо я.
Що кажеш, вхопить тебе «білка»?
Ну, то проблема не моя.

Та все одно, тебе Ісус кохає.
Проспись, помийсь, до церкви приходи.
Я – люблю Бога, ти – лежиш в калюжі.
Не притуляйсь гидкий. Від мене відійди.

Я ж проповідую сьогодні
Про милосердя та любов.
Про те, як я кохаю Бога,
Котрий пролив за мене Кров.

А ти смердиш наче усрався.
Чекай, а може ти помер?
А якщо ти незнав Ісуса?…
Але то потім, а тепер

Я проповідую у церкві.
Я розкажу вам про любов,
Як треба Господа любити…
– Під тином хтось лежить ізнов.

Научіть свою дитину
Місцем поступатись.
Поважати старих, бідних.
Калік не цуратись.

Стоїть бабця у маршрутці,
Зігнулась до полу.
Сумки тягнуть її руки,
Й падають до долу.

«Приберите свои сумки»
Парубей говорить їй.
Розвалився на сидінні,
А ти бабушка постій.

Далі, сидять школярі два,
Розмовляють: «Дважды два»
Бабушка стара зомліла,
Закрутилась голова.

Поруч, з парубком діваха
Смокчуть губи й пиво п’ють.
Далі, хлопці грають в карти,
Щолбаном по лобі б’ють.

Ось маршрутка підстрибнула,
Падає бабка впродовж,
Зачепивши дівку з пивом.
– «Куда старая ты прёшь?!!!»

«Геп» бабуся на підлогу,
Де, напльовано було.
– «Разляглася! Дай нам выйти,
И катись в сваё кубло.»

Померла бабця у маршрутці.
Не доїхала «Швидка».
Згирдиласяна підлозі,
Бо була дуже слабка.

Як навчили ви дитину?
Бог навчає про любов.
Знов маршрутка, стара бабця,
Нема місця… Є любов?

Хочу сейчас я с Богом пообщаться.
Хочу Ему в грехах своих признаться.
Хочу Ему свою нужду открыть.
Хочу Его о милости молить.

Прости же Боже. Я к Тебе взываю.
Лишь на Тебя, Отец мой уповаю.
Ведь милости пределов нет Твоей.
Ты обрати Лицо к нужде моей.

Тебя хочу Господь я попросить,
Меня очистить и преобразить.
Хочу Дух Божий в сердце я иметь.
Для Бога, и для ближнего гореть.

Я не хочу быть тёплым, но горячим.
Хочу Тебя я видеть, и быть зрячим.
Хочу я волю знать Твою всегда.
Твоим только хочу быть навсегда.

Только Тебе, Господь, хочу служить.
Тебя только, мой Бог, хочу любить.
Лишь Царствие Твоё хочу искать.
А в остальном Ты дашь мне благодать.

Лишь для Тебя я буду, Боже, жить.
Тебе лишь буду, Господи служить.
Но чтоб навек с Тобою мне остаться,
То нужно очень сильно постараться.

Господь даёт нам силы и терпенье.
Господь даёт нам радость и стремленье.
Нам нужно в духе это принимать.
Для похоти греховной умирать.

И если ты для Бога будешь жить,
Господь Иисус с тобой будет дружить.
Он никогда, нигде тебя не бросит.
За прошлое с тебя вовек не спросит.

А коли ты Господним другом стал.
Навеки жить греховно перестал.

Бо наша Паска, то Христос.
Бо наша Паска, то спасіння.
Помер за нас Христос – Воскрес!
Тож наша Паска – Воскресіння!

І наша Паска, то не булка,
Тим більше Паска не яйце.
А наша Паска – Любов Божа,
І ти повинен знати це.

Христос Ісус помер за тебе.
На третій день Христос воскрес.
Гріхи твої забрав на Себе,
Щоб ти разом із Ним воскрес.

Щоб ти сьогодні Його славив.
Щоб ти для Нього завжди жив.
Щоб ти запам’ятав ту жертву.
Щоб Богу вірою служив.

Мерщій ставай на ту дорогу,
Яка до Бога приведе.
Господь Ісус тебе чекає.
Христос воскрес, і тебе жде.

Бо наша Паска – Сам Ісус.
Христос воскрес! Це нам спасіння.
Життя Він дав нам без гріха,
Тож наша Паска – Воскресіння.

Коль ты брата не простил,
И в сердце нет смирения,
Не может речи даже быть
За Божие прощение.

Когда кипишь как чайник ты,
Вот, вот, сейчас взорвешься,
На неприятности с Отцом
Тогда ты сам нарвёшься.

Уж если в сердце у тебя
Нет мира, чтоб быть меньшим,
Твои старанья – ерунда,
Останешься ты грешным.

И если не прощаешь,
То жизнь твоя вся – «грош».
Ты грешный зародился,
Ты грешный и помрёшь.

Умалитесь, люди, друг пред другом,
Смиритесь перед Богом.
Божье прощение и ласка,
Будит вашим итогом.

Мир в сердце будит разливаться,
С Иисусом, будишь процветать.
Не задирай лишь только носа,
Чтоб гордым дядею не стать.

Загорілась в небі зірка —
Ісус народився.
Засіяла, запалала.
Спас Христос родився.

Хочу я щоб загорілась
В тебе в серці зірка та.
Щоб сіяла, та палала,
Бо було це не з проста.

Не з проста Ісус родився.
Не з проста Господь помер.
Не з проста Христос воскреслий
Носа сатанюці втер.

Наступив йому на рило
Бог Ісус, та розчавив.
А побачивши Ісуса
сатана від зла завив.

Та Ісуса не хвилює
Злиться біс, чи може ні.
А хто Господа приймає,
Той із Богом на коні.

На коні – то переможець.
На коні – то молодець.
На коні – Христос воскреслий
Сатані приніс кінець.

Наступило Боже царство.
Ми святкуємо тепер.
Разом з Господом воскреслий,
Той живий, хто з Ним помер.

Прошла любовь,
Повяли помидоры,
Сандалии жмут,
И нам не по пути.

Казалось бы – мирская поговорка,
Но суть её так можно развернуть.
Когда себе заглянешь прямо в сердце,
Смотри, не оказалась, чтобы жуть.