Ігор Голомозий - Про милосердя та любов. Збірка віршів українською та російською мовами

Тож поглянь ти сам на себе,
Рило в тебе чи лице?
Якщо рило то «свиня» ти,
І повинен знати це.

Гнали Божого пророка
Й тебе будуть гонити,
Якщо у тебе Божий дар,
Всім правду говорити.

Правдивая, Господня річ
За серце буде когось брати.
Ті ж, що не хочуть виправлятись,
В три шиї будуть тебе гнати.

Гонимий був пророк від Бога,
Ногами люди його пнуть.
Коли ти кажеш гірку правду,
Камінням голову поб’ють.

Бить будуть, може не до смерті.
Ти маєш право обирати,
На гору стать казати правду,
Чи сісти в яму та мовчати.

Коли Господь тобі сказав,
То маєш виповняти.
Ісус сказав, що Він тебе
Буде охороняти.

Якщо від Бога Слово те,
Чого тобі боятися?
Не треба в Слові Божому
Й грамульку сумніватися.

У очі правду всім кажи,
Можливо будуть бити.
Готовий будь за Господа
Ти кров свою пролити.

Прогинаються святії
Під мирську багнюку.
Грають, цим самим, вони
бісові на руку.

Каже мені брат Андрій:
Похрести дитину.
А то вже й пройти не можу,
Бурчать всі у спину.

Я йому відповідаю:
Так воно не робиться,
І такеє хрещення
Богу не подобиться.

Та як брат мені ти рідний,
Підемо похрестимо.
За одну таку помилку
Все одно воскреснемо.

А вчора прийшла сусідка,
Та, що самогон ганяє.
Як помер її коханий,
«Дев’ять днів» справляє.

Теж відмовитись було
Дуже не прілічно.
Бог на те закриє очі,
Буде все отлічно.

Іменини та родини,
Горілка в рот вливається.
А з горілкою у душу
сатана вкрадається.

А ти скажеш: Я ж не п’юший,
І зайвого не кажу.
Послухаю пліток трохи,
Та дружині розкажу.

Трохи там, та трохи тута
Із мирськими посиджу.
Може кришку тільки вип’ю,
А що Богу я скажу?..

Той блажен, котрий не ходить
Там, де бісові сини.
Не причасний до обрядів
В посиділках сатани.

Ось уже зварилась каша,
Готовая страва.
Чи не дуже гострою
Булавам приправа?

Може трохи пересолив?
За те вибачайте.
З`їжте каші хоч по трішки,
Й друзів пригощайте.

Може перцю забагато?
Каша ця, така вже є.
Як за серце ущипнуло,
Хай над тим подумає.

Наварилась, смачна каша,
Тільки гостра дуже.
Чого страва така вийшла?
Знаєш сам ти, друже.

Скуштував її і я,
Теж щипає за язик.
Моє серце облічає,
Та до цього я не звик.

Тож наступного вже разу,
Коли буду готувати,
Сподіваюсь що не треба
Стільки перцю насипати.

Менi погано дуже Боже,
Бо сьогодні я згрішив.
Не хочу навіть i молитись,
Немов з Тобою i не жив.

Менi погано дуже Отче,
У мене кепські справи.
Ще й совiсть мучає мене,
Немов ковтнув отрави.

Душа моя немов пуста,
Немов Тебе немає там.
Не хочу йти в церкву Твою,
За те менi великий срам.

Вiд Тебе Бог, я заховавсь,
А Ти мене гукаєш.
Боюсь я срам свiй показать,
Не знаю, чи прощаєш.

Ти кажеш: « Синку йди сюди,
Тебе не звинувачу я.
А помилитись кожен мiг,
Але ж одна ми є сiм`я.

То ж думай, та на вус мотай,
Покайся й в серце положи.
Прощаю сину Я тебе,
Iди, i більше не грiши».

Весна – душа твоя цветёт и распускается,
Весной всё зарождается вокруг.
Весною парень в девушку влюбляется,
Весной Бог посетил тебя, мой друг.

Весной всё зеленеет и рождается,
Ты каешься пред Богом и растешь.
До лета с земли пагон пробивается,
И вот уже немножко ты цветёшь.