Тарас Боровок - Сборник лучших анекдотов от Тараса. Выпуск 1

– Ну, что сынок, объяснил тебе папа, что это?

Петрик:

– Да, он сказал, что это – кое-что.

Мама возмущенно:

– Па, а па. Вот ты все время говоришь, что семья – это маленькое государство. Тогда, кто ты?

– Президент, конечно!

– А, мама?

– Власть.

– А, бабушка?

– Разведка.

– А, кто же я?

– А ты – ты народ.

Уехал отец в командировку. Через некоторое время звонит домой, трубку берет Петрик. Отец спрашивает:

– Как дела?

Учительница спрашивает:

– Дети, какие марки машин вы знаете?

– Волга, Жигули, Москвич, Камаз, Мерседес.

Петрик встаёт и говорит:

– Пшеничная.

Учительница удивлённо:

– Такой машины не бывает.

– Нет, бывает. Вчера к нам сосед пришёл. Принёс бутылку, разлили по рюмкам, а папа и говорит: – Ну, Петрович, поехали.

Учительница:

– Дети скажите пожалуйста как размножаются ёжики.

Петрик:

– Очень-очень осторожно.

В деревенской школе идет урок русского языка. Тема урока – антонимы. Учительница объясняет детям, что антонимы – это слова противоположные по значению, например интеллигент и жлоб. После уроков Петрик приходит домой. Отец его спрашивает:

– Ну что нового в школе?

– Да вот учили антонимы!

– А что это такое?

– Ну…. Если такому жлобу как ты надеть очки, то получится антоним!!!

Звонок. Муж берет трубку.

– Алло?… Да, мама!.. Да опять поругались!.. Да я помню, ты говорила мне, что она стерва, и чтоб я на ней не вздумал жениться!.. Ты была права, как всегда!.. Конечно, я жалею, что тебя не послушался!.. Я пробовал, ничего не получается!.. Это тоже пробовал!.. Хочешь с ней поговорить!? Одну минутку… Целую…

Потом кричит жене:

– Дорогая, подойди пожалуйста! Твоя мама звонит!

Встречаются два друга. Один говорит другому:

– Слушай, ты что такой задумчивый?

– Да вот, с тещей немножко поссорился, не знаю что делать.

– Да ладно, помирись ты с ней, все-таки вместе живете.

– Да не в этом дело. Я думаю, что лучше: тело спрятать или с повинной идти.

Встречаются два приятеля.

– Коля, ты завтра свободен?

– Свободен.

– Приходи ко мне.

– Зачем?

– Единоборство животных увидишь.

– Каких? Что?

– Теще моей пиявки ставить будут…

«Этот мех сидит на Вас как родной» – сказал зять, увидав тещу в новой собачьей шубе.

Разговаривают два дpуга: – Моя теща – замечательная женщина. С каждым днем я люблю ее все больше и больше. Завтра уже 40 дней…

Тоже неплохо!!! Сказал зять, бросив камень в собаку, но случайно попав в тещу…

«Дорогая Мария Ивановна! Телеграмму о Вашем приезде получили. Ждем. В остальном все хорошо. Ваш любящий зять».

Встречаются два друга. Первый несёт в одной руке дорогие бриллиантовые серьги, а в другой руке ружьё. Второй спрашивает:

– Уважаемый, куда путь держишь?

– К тёще в подарок серьги несу.

– А зачем ружьё?

– Дырки в ушах делать.

– Когда загорелся дом, я влетел в комнату и вынес тещу на руках. – Да, в такій стуації легко втратити контроль над собою.

Любой санаторий значительно укрепит состояние вашей нервной системы, если отправить в него тещу.

На призовному пункті перед новобранцями виступає офіцер. Завершуючи перелік переваг військової служби, він сказав: – …Ну і врешті решт, повернувшись з армії, кожен з вас вже не будете перебувати у постійному страху, що його призвуть служити.

Прапорщик стоїть біля канави і кричить солдатам:

– Рядовий Борщ, стрибай!

Борщ стрибає.

– Рядовий Часник, руки в сторони, два кроки вліво, стрибай!

Той стрибає.

– Рядовий Цибульський, зігнися навпіл, крок вправо, стрибай!

Той стрибає.

Підходить днювальний по роті:

– Товариш прапорщик, вас командир частини викликає.

Прапорщик:

– От гад, знову не дав у тетріс дограти!

Старшина перед строєм проводить заняття. Вивчають зоряне небо.

– Товариші солдати, прямо над вами знаходиться Полярна зірка.

– Товариш прапорщик, але у нас шапки спадають.

– Зрозумів. Рота! Два кроки назад кроко-о-ом руш!

Командир взводу звертається до командира батальйону: – Товариш майор, нам потрібно ще раз уважно переглянути особову справу рядового Петренка. Щоразу після учбових стрільб він надто ретельно стирає відбитки пальців зі зброї…

– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче водій генеральського автомобіля, звертаючись до ад’ютанта генерала, який сидить поряд з ним.

– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче ад’ютант, повернувшись до генерала, який сидить у нього за спиною.

– Виїжджаємо на швидкісну трасу! – шепоче генерал своїй дружині, яка сидить поряд з ним.

– А чому пошепки? – шепоче дружина генералу.

– А чому пошепки? – шепоче генерал ад’ютанту.

– А чому пошепки? – шепоче ад’ютант водію.

– Вчора холодного пива попив, – шепоче водій.

Директор дитячого садку зателефонувала командиру військової частини. Вона поскаржилась, що після того, як два його підлеглих солдата налагодили у садочку телефонний зв’язок, усі діти почали страшенно матюкатися. Командир викликав бійців, щоб з’ясувати в чому справа. Один з них і розповів: – Доки рядовий Гарбуз паяв під стелею проводку, я внизу тримав «стрем’янку». А потім я спокійно кажу Гарбузу: «Васильку, невже ти не помічаєш, що краплини розплавленого припою капають за комірець твоєму товаришу?» Щоправда, він знову капнув мені за комірець. А я йому знову спокійно: «Ой, Васильку, ти такий нерозторопний.» Після цього він піднявся з підлоги і пояснив мені, що йому згори дуже погано видно, куди капає припій. Ми вибачилися один перед одним. Потім обережно склали «стрем’янку», похвалили діток, які юрбилися довкола, передали привіт їхнім батькам, вихователям і мирно пішли до рідної військової частини.

Телефонний дзвінок до військової частини:

– Ало, це «Орбіта сто одинадцять»? Прапорщика Яновича можна до телефону?

– Ні, це «Орбіта один, один, один», я вас слухаю…

Один полковник написав листа міністру оборони.: «Шановний пане міністре! Для полковників формою одягу передбачений чудовий зимовий головний убір – папаха. Взимку ще здалеку видно, що йде полковник. А от влітку полковник нічим не відрізняється від будь-якого іншого офіцера. Дуже прошу, щоб Ви дали наказ, згідно з яким для полковників розробили б літній головний убір особливого зразку.» Міністр оборони: «Шановний товаришу полковник! Дозволяю Вам носити папаху літом!..»

Капітан віддає наказ підлеглим: – Товариші солдати, копайте тут, тут і ось тут. А я тим часом піду взнаю де потрібно копати…

Идут дочка с отцом из крематория и несут в урне прах усопшей тещи.

Дочка говорит:

– Пап, давай урну эту поставим на пианино, и когда я буду играть, ей будет приятно – ведь при жизни она любила меня послушать…

Отец:

– Нет уж, дочка. Мы её засыплем в песочные часы, пускай, сука, еще поработает!

Приходит муж домой, жена бросается на шею и жалобно:

Читать дальше