Сергей Александров-Снегирь - Хай живе і процвітає Росія з Україною! Росіяни з українцями неподільні!

А в результаті людина вмирає!…

Я це називаю синдромом переучившегося доктора. Так, медицина – це не просте ремесло!

Це таємниче мистецтво, порівняне з чарами! На межі реального і божественного!

Японці знають все про все!

Джапанята сидять в ресторані і їдять паличками кишкових паличок, ні те ні се, те та се і дещо сьто-есе… Щосили! Ськоко хосю! Але все по сють-сють!

І їм все пох… шу… Хоч би сьто! Всі хоросе!

Ні куя! Ибудут есе покусай! Все буде мицубись!

Сухість затягнулася, у дітей роздулося

пузо без маїсу.

В небі грифи вилися – сараною б розжилися!

Або тушкою щури…

Спека в савані, сухо. І трава пожухла…

Гну біля водопою…

Подкрадешься мухою – на порожнє черево

будемо їсти м'ясне.

Тільки невдачливого

крокодил замучить – допомагає веслування…

Отрута гримучої змії, iх у савані хмари – відсоси негайно!

Виходь з утрянки! Та дивись без пиятики!

І маленьке табу: щоб без «чунга-чанги»

з дурної мавпочкою

i не лізь на бабу!

Ти чоловік племені. Так не будь дебілом!

На полюванні тимчасово

вимикай мобілу!

У племені ти —кращий!

Але послухай рада

старих африканців:

на полювання у буші

з колючою зброєю

вийдеш після танців.

Нападай з загоном.

Стріли мастіть отрутою – це насамперед.

А списами вміло – принцип: глибше в тіло – добивають білих.

Як гіпопотами

більше твоєї мами, а солодкі часом…

Страуси в савані

iз зебрами бажані!

Бігають гурьбою.

Леви або гієни – з ними лише проблеми!

Так, морока з ними!

А туристів білих, малість засмаглих, можна їсти сирими.

Ти чоловік племені. Будь же оптимістом!

Щоб гарем вагітнів – треба з'їсти туриста…

Треба з'їсти туриста…

Треба з'їсти!

(«чунга-чанга» – на мові суахілі – статевий акт з мавпочкою)

1986

Стоїмо на якорі, який раз у Стамбулі.

Переді мною хлюпоче Босфор.

Ось тут Європа, а он Азія. Зможу

Вам розповісти, чим славний місто з давніх пір?

Не раз сей місто поміняв своє названье,

Притулок давав купцям, рабам з античних днів. Константинополь і Візантій – все в преданьи,

Але я скажу, друзі, вам більше за людей.

Вчора я з боцманом був у найкращому ресторані.

Сюди заходить часто сам Осман-фазан.

Його портрет знайдете ви в будь-якому духані:

Великий шахрай і комбінатор його сан.

Він одному купцеві продав трамвай і поїзд,

Іншому ратушу і міст через Босфор.

Купці повірили розбійника на совість,

Він – мер міста, а він хитрий-актор.

Скажу по правді: турки – славні хлопці!

Повно шатенів, чорних, рудих і лляних.

Орлиний ніс, вуса і кепка трохи прим'ята,

А руки до чого натруджені у них!

Сам бачив як тягнув носильник піаніно.

(Повно носильників, не треба коней!)

Два кілометри протягнув, зваливши на спину,

По вузьких вулицях. І не зачепив людей.

Був я в мечетях, по килимах ходив перською,

Святою водою рот і ноги полоскав.

Перебирав я чотки, був до аллаха близьким.

На вівтарі переді мною коран лежав.

У будинках трудяг водопровід ще в новинку,

Електросвітло в Стамбулі обраним горить.

Двадцяте століття прийшов сюди наполовинку.

І півмісяць це, як би, підтвердить.

Всі жертви бізнесу, кругом – одні контрасти.

Маєш ліри – буде випити і поїсти.

Живе, хто крутиться, живе лише головатий,

Інакше можна між стільців боляче сісти.

В будь-який день сонячний тут парасольку не забувайте:

З вікон можуть вас ненавмисно облити.

І краще з дівчатками з вулиць не грайте:

Набір джентльмена можна запросто схопити.

У порт не встиг і спав у готелі, мимоволі.

Стучалось в номер до ранку до мене бабине.

– О, пане, вам одному не нудно, чи що?

– Ех, якби я турок – посадив б вас на спис!

Потомки Єви тут убивчо грудасты.

І можна жінку за п'ять секунд зловити.

Але ночами б'ються з ними педерасти,

Щоб клієнтуру на себе переманити.

У Стамбулі так: все, що впало, те пропало.

Балкон відпиляють, виймуть гроші та годинник,

Кришки від люків, урни, все, що з кераміки…

Якщо міцно спите – сбреют вам вуса зухвало.

Дами турецькі як гарячі лазні,

Та я й сам, як вогнедишний дракон.

Однак славні іванівські Мані

Їм носа втерли б на свято напідпитку.

Спустив в Стамбулі я останні долари.

Зате гуляв і пив, і їв як падишах,

Але ось у сні очі дружини моєї, Варвари,

Немов цунамі зародили в серце страх.

Навантаження скінчилася і завтра знову в море.

Як шкода рейд стамбульський залишати.

Старпом бадьорить мене:

– Побачиш Варю незабаром.

На що я ніжно відповідаю:

– Йшов би спати!

Вже друкує вузли корабель не хіло. Стамбул, до зустрічі!

Після Африки повернуся!

Я полюбив народ твiй дуже милий,