Алексей Котигорошко - Украинский национализм: только для людей

Подведем итог. Общественный идеал украинского националиста это паханат имени инфузории-туфельки. Он дикий. Одна его часть взята из животных инстинктов, другая часть из седой древности человечества. Прикрываясь красивыми фразами о героизме и морали националисты на самом деле лицемерят. Их идеал предполагает низведение человека к животному. Это биологизаторство, то есть восприятие людей и общества в животных категориях. Их общественный идеал предполагает социал-дарвинизм и обнаруживает все родимые черты либерализма с его войной всех против всех в атомизированном мире. Только у националистов субъектами борьбы являются нации, потому что отдельную человеческую индивидуальность они топят в национальных общностях. Индивидуальность человека для них не самоценна.

Вы хотите назад к обезьянам или к средневековью? Тогда вступайте в ряды свидомых дегенератов.

Мы ненавидим всех одинаково независимо от цвета кожи

Американская поговорка

Когда человеку нечем гордится, он начинает гордиться

своей национальностью

Артур Шопенгауэр

Одно из течений современного украинского национализма — расисты. Расизм присутствует в украинском национализме достаточно давно. Еще Донцов высказывал расистские идеи. Например: «Нація, що стремить до свободи і до відіграння своєї ролі в світі, мусить раз назавжди позбутися світогляду звироднілих рас…» «…Славну ідеологію, ідеологію рас, що радо приймають боротьбу за буття й за щастя перемоги, повинні ми засвоїти наново» [82] Донцов Д. Націоналізм // Український націоналізм. Антологія. — Т.1. -Київ, 2010. — С.68. . В 1937 году националист Владимир Мартынец рассуждал о расовых проблемах украинцев: «А чи є взагалі українська раса? Безперечно є! […] Українська нація вже тим самим, що лежить на перехресті між Європою й Азією, Північчю й Півднем, і то на терені постійних мандрівок народів і постійних змагань різних рас, є продуктом змішання різних кровних первнів, але тим не менше є вже усталений расовий тип українця» [83] Мартинець В. Чи дбати нам про чистоту раси? // http://www.vatra.cc/rasa/volodvmvr-martvnets-chv-dbatv-nam-pro-chvstotu-rasv.html .

Чуть раннее известный украинский националист Юрий Липа напишет целую книжку под названием «Украинская раса», одно название которой говорит о многом.

После распада Советского Союза, когда национализм пошел на подъем, от всяких деятелей «Просвиты» и «Руха» можно было слышать высказывания, что национальность передается по рождению. Наиболее горячие свидомиты заявляли даже, что есть ген определяющий национальность! В принципе, такое мнение вполне ожидаемо, если исходить из представления, что в основе нации лежит общность происхождения. Мы не станем отрицать, что общность происхождения для формирования нации важна. Но во-первых, дело здесь не в биологии. Для нации важна не биологическая общность, а общность культурно-исторического пути. Таким образом, нормальные люди и националисты совершенно по-разному понимают соотношение биологического и социального в человеке. Крайние националисты склонны впадать в расизм и ставить знак равенства между биологическими признаками и национальной принадлежностью. Во-вторых, нормальные люди и националисты по-разному подходят к проблеме исторической глубины той или иной общности. Националисты одержимы манией глубокой древности своей нации и отстаивают эту идею, доводя ее до полного абсурда. Например, наиболее усвидомленные фанатики склонны возводить древность украинской общности ко временам верхнего палеолита.

К последнему замечанию приведем показательную иллюстрацию из одной дискуссии на сайте журнала «Ватра».

Никакими свидетельствами о национальной принадлежности буго-днестровских земледельцев археология не располагает. И тем не менее здесь древность украинцев безапелляционно возводится к неолиту — к эпохе в истории человечества, которая охватывает период пять-девять тысяч лет назад.

Крайние националисты, упирающие на древность происхождения украинского народа и подменяющие культурную основу этого происхождения биологической, неизбежно приходят к расизму. В условиях Украины последовательный расизм исповедуют главным образом так называемые социал-националисты. Свое название, как и свои идеи они открыто заимствовали у немецких нацистов, поэтому расизм органически вписался в их идейный багаж.

Идейные истоки украинского социал-национализма честно раскрывает свободовец Андрей Ильенко. Он сообщает, что социал-национализм опирается на традицию украинского интегрального национализма, а тот в свою очередь является частью общеевропейского фашистского движения. В этом движении Ильенко особенно привлекает немецкий национал-социализм, к идейному наследию которого он призывает внимательно относиться:

«.. .Інтегральний націоналізм зазнав свого розквіту і занепаду в першій половині XX cm… інтегральний націоналізм був представлений в десятках країн, в кожній з яких він мав свої особливості та доволі суттєві відмінності. Без сумніву, італійський фашизм, німецький націонал-соціалізм, хорватський усташизм, автентичний український націоналізм, іспанський фалангізм та інші інтегральні рухи мали одну світоглядну основу. Всі вони були складовою частиною консервативної революції, яка висунула альтернативу ліберально-капіталістичній та більшовицькій системам…

Істеричне заперечення будь-яких асоціацій з інтегрально-націоналістичними рухами, так притаманне багатьом сучасним “націоналістам ”, насправді є не ключем до легітимації націоналізму (а саме так це видається їм), а шляхом до його остаточної деактуаліації та лібералізації. Таким чином українському націоналізму обрубують його ідейне коріння, висмикують його з життєдайного контексту, тільки в рамках якого він може сповна себе проявити.

Намагання штучно представити український націоналізм як замкнене і відрізане від світу явище, яке нібито не мало нічого спільного з іншими подібними рухами в інших країнах — не витримує жодної критики. Без правильного осмислення ідеологічної спадщини 20-30-х рр. XX cm. нам не вдасться створити нову, життєдайну ідею націоналізму. При цьому мова йде не лише про український націоналізм (хоча про нього в першу чергу), а й про всі інтегральні рухи тих часів…

Але Друга хвиля Консервативної революції не відбудеться, якщо не буде знята анафема з першої хвилі Консервативної революції. Доки не відбудеться кардинальна переоцінка ролі інтегрально-націоналістичних режимів в першій половині XX століття, дотиуся права Європа буде відрізана від свого коріння і жеврітиме на манівцях ліберального метанаративу.