Алексей Котигорошко - Украинский национализм: только для людей

С идеей монополии на внешнюю торговлю у Головко тесно связана идея экономической автаркии. «Ще однією складовою мобілізаційної моделі є автаркія, як зворотня сторона відкритості. У сучасному світі вона виступає в рансформованому вигляді…» Этот вид он определяет как структурную автаркию. Прекрасно, не правда ли? Мы уже говорили, откуда автаркия пришла в экономическую историю Украины — из СССР.

Головко еще в одном вопросе нахватался идей у Петра Симоненко. Как известно, кейнсианские принципы считают необходимым существование государственного сектора в экономике. В полном соответствии с ними Головко требует прекратить бесконечную приватизацию, потому что она уже угрожает экономической безопасности Украины. «Розгортання приватизації — провідної інституції трансформацій, як уже зазначалось, відбувалося всупереч логіці доктрини національної економічної безпеки, і результатом втілення цієї програми є перехід ключових, вирішальних структуроутворюючих галузей у власність інших держав, що повністю підриває всяку основу для формування конкурентноздатної національної економіки. Це вже не просто відтік ресурсів — це повнеузалежнення економіки країни та загроза національній безпеці. Подальша приватизація — звучать як вирок національній економіці та національному суверенітету». Он точно обчитался газеты «Коммунист» — там такие рассуждения повторялись из номера в номер.

В свете подобных рассуждений он вполне логично испытывает подозрительность к иностранным инвестициям. Это опять сближает Головко со сторонниками КПУ. Вот как он призывает поступить с иностранной собственностью: « Метою господарського націоналізму є в першу чергу поширення власності членів даної нації. Першим кроком до цього є конфіскація майна чужих корпорацій, або заміна чужої бюрократії власною національною бюрократією (Індія). Крім конфіскації може проходити також ступеневий викуп чужих підприємств з допомогою колективних інвестицій». Слова другие, а суть мер та же. Именно замену иностранных собственников, процветавших в царской России, на родную бюрократию произвела в конечном счете советская власть. В ходе революции при Ленине собственность у иностранцев отобрали, а потом при Сталине постепенно сложился класс доморощенных чиновников, которые стали ею управлять. И вновь «комуняки»!

Кейнсианско-ленинская экономическая политика, которую Головко ритуально называет националистической, должна по его мысли достичь такой цели: «…Зміцнення економічної та політичної могутності держави, як неодмінної умови і основи зростання добробуту нації і потім, як наслідок, зміцнення добробуту її окремих представників.

Історія свідчить — реалізація такої моделі в контексті трансформацій завжди давала швидкі та вагомі результати, забезпечувала країні економічний прорив. Прикладом тому є успіхи застосування мобілізаційних моделей у різних країнах…» Дальше Головко перечисляет множество таких примеров самых различных странах и признаёт, что она необходима для процветания Украины, но забывает упомянуть, что в нашей истории уже был период, когда государство руководствовалось мобилизационной политикой. Это эпоха Сталина. Коллегам по оружию точно нужно расстрелять Головко как вражеского агента влияния.

Мобилизационная экономика по Головко требует нескольких принципиальных основ:

«Мобілізаційні моделі базуються на тезі про необхідність використання внутрішнього та зовнішнього економічних та політичних потенціалів для формування основ самодостатнього динамічного і випереджувального розвитку країни в глобальному середовищі. Вони, як відомо є конфронтаційними, частково автаркічними (заперечують повну відкритість) та „національно-егоїстичними — основними конституюючими мобілізаційних моделей були:

наявність стратегії розвитку;

наявність націоналістично спрямованої політичної сили (чи особи), здатної сформувати відповідну ідеологію та реалізувати подібну стратегію;

активна кумулятивна економічнароль держави;

визначальна роль державної власності в економічній структурі суспільства;

дирижизм і планіфікація».

А ну-ка разберемся. В СССР была полная или частичная закрытость экономики? Была. Мы уже о ней говорили. Стратегия развития была? Была. Она предполагала победу коммунизма на основе опережающего развития тяжелой промышленности. Националистической политической силы в явном виде не было, хотя это и не бесспорно: мы уже говорили про появление советского национализма в конце 1940-х — начале 1950-х годов. Кумулятивная экономическая роль государства сомнений не вызывает. Кумулятивный — означает накопительный, сконцентрированный. И государство действительно накапливало и концентрировало экономический потенциал на протяжении всей истории СССР. Определяющая роль государственной собственности в советской экономике очевидна. Доказывать здесь что-либо — все равно, что ломиться в открытые ворота. Наконец «дирижизм и планификация» тоже были. Дирижизм — это государственное регулирование экономики, а «планификация» в переводе на общепонятный язык означает «введение планирования». Что-что, а уж планировать в СССР любили как нигде. Ну и какой вывод? Головко точно читает на ночь газету «Коммунист» или по крайней мере читал в 90-е годы, прежде чем к 2007 году объявить себя сторонником социал-национализма.

В конце своего опуса Головко намечает ряд направлений экономической политики направленных на развитие тех или иных отраслей украинской экономики. Предложения эти сводятся в основном к поощрению машиностроения и наукоемких технологий. Это мысли здравые, и спорить с ними смысла нет. Но вот есть среди них одна изумительная идея-изюминка, которую нельзя оставить без внимания. Головко пламенно призывает развернуть выращивание хлопка на Украине:

« Відновлення сильної конкуре нтноздатної легкої промисловості України. Бавовна — це основа сучасної легкої промисловості. Немає бавовни — немає легкої промисловості, немає легкої промисловості — немає наповнюваності бюджету держави. Це знають в усьому світі. Але чомусь воліють не знати у нас. Бавовна — стопроцентно ліквідний товар, попит на нього у світі стабільно високий. Ціни на бавовник ростуть і ростимуть. Через те усі, хто може вирощувати бавовник у себе в країні, вирощують його. Приріст виробництва бавовни в світі складає близько 2 % на рік. Протягом останніх 10 років виробництво бавовни виросло на 24 %, урожайність — на 44 %, споживання — на 48 %! Вдумаймося: бавовник за своїми котировками посідає у біржових повідомленнях позицію одразу після нафти! Спеціальні бавовняні біржі працюють у Нью-Йорку, Ліверпулі, Бремені… Бавовник вирощують США, Австралія, Китай, Єгипет, Аргентина, Бразилія, Венесуела, Колумбія, Індія, Туреччина, Болгарія, Греція, Іспанія та ще багато інших країн, коло виробників бавовни останнім часом неухильно ширшає, а попит на нього — росте. Вигода спонукає вирощувати бавовник там, де, здавалося б цього ніколи не робили раніше».