Бернар-Марі Кольтес - Роберто Зукко

ЗУККО:Вбивати своїх батьків цілком природно.

ГОЛОС:А як же дитина, Зукко? Дітей не вбивають. Вбивають ворогів, вбивають людей, здатних до самозахисту. Але не дітей.

ЗУККО:Ворога я не маю і на людей не нападаю. А чавлю інших тварин не від злості, а тому, що їх не помітив і наступив на них ногою.

ГОЛОС:А гроші ти маєш? Ти десь приховав гроші?

ЗУККО:Ніяких грошей я ніде не маю. Гроші мені не потрібні.

ГОЛОС:Та ти герой, Зукко.

ГОЛОС:Голіаф.

ГОЛОС:Самсон.

ГОЛОС:Хто такий Самсон?

ГОЛОС:Марсельський бандит.

ГОЛОС:Я знав його у в'язниці. Справжній звірюка. Міг віддубасити десятьох за раз.

ГОЛОС:Брехло.

ГОЛОС:Голими кулаками.

ГОЛОС:Ні — щелепою осла. І він не з Марселю.

ГОЛОС:Його схитрувала жінка.

ГОЛОС:Даліла. Попався через волосся. Я цю історію знаю.

ГОЛОС:Жінка-зрадниця завжди знайдеться.

ГОЛОС:Без жінок ми б усі були на волі.

Сонце підбивається вище, осяйне, незвичайно променисте.

Раптом схоплюється буревій.

ЗУККО:Погляньте на сонце. ( На подвір’ї западає глибока тиша .) Ви нічого не бачите? Не бачите, як воно ходором ходить від краю до краю?

ГОЛОС:Я не бачу нічого.

ГОЛОС:Сонце нам очі виїдає. Сліпить нас.

ЗУККО:Дивіться, що з сонця випинається. Це кінчик сонця — з нього і дує вітер.

ГОЛОС:Як це? У сонця є тюхтюльчик?

ГОЛОС:Заткніться!

ЗУККО:Поворушіть головою: ви побачите, він ворушиться з вами.

ГОЛОС:Що ворушиться? Я не бачу, щоб щось ворушилося.

ГОЛОС:Як, по-вашому, може щось ворушитися, там, нагорі? Там усе прикріплено на віки вічні, присобачено, забито гвіздками.

ЗУККО:Це джерело вітрів.

ГОЛОС:Більше не видно нічого. Все тоне в світлі.

ЗУККО:Поверніться лицем на схід, і воно туди зміститься; а, якщо ви повернетеся лицем на Захід — воно теж піде за вами.

Зривається ураганний вітер. Зукко заточується.

ГОЛОС:Він божевільний. Зараз він упаде.

ГОЛОС:Стій, Зукко; ти ж розіб'єшся.

ГОЛОС:Він божевільний.

ГОЛОС:Зараз він упаде.

Сонце підбивається вище, стає сліпучим, як спалах атомної бомби.

Більше не видно нічого.

ГОЛОС( кричить ): Він падає.

На пляжі Діл висадився Юлій Цезар, почавши завойовувати Англію ( прим. перекладача ).