Ігор Голомозий - Життя-буття. вірші + стихи

Любов – вона навіки!
Люблять навіть каліки.
Люблять багаті люди,
І бідні звід усюди.

Любов до процвітання,
Любов до вимирання.
Є – люблять пики бити,
Є – люблять боронити.

Люблять гарно поїсти,
За грати люблять сісти.
Горілку люблять пити,
Та цигарки курити.

Люблять бути при владі,
Не люблять бути в заді.
Люблять щоб керувати,
Та бідних обдирати.

Багач любить багату,
З машиною, пихату.
Бідняк біднячку любить —
Булоб куди усунуть.

Любов до кокаїну,
Любов до вазіліну.
Ще є любов до пива,
Та до презерватива.

Любов у ананіста,
У гомосексуаліста.
У лісбіянок теж любов —
Діваха дівку лиже знов.

Є люблять убивати,
Є люблять рятувати.
Люблять угору лізти,
Люблять у яму сісти.

Є люди – люблять Бога —
Таким у Рай дорога.
Люблять чорта – тривога!!!
У пекло йде дорога.

Под забором сидит псина,
Зовут её «Жучкой».
И она не виновата,
Что родилась сучкой.

Выпала судьба собаке
Этой быть бездомной.
Голодать весною, летом
И зимой холодной.

Повзрослела сучка «Жучка»,
Стала взрослой сукой —
Кабели за ней гурьбою
Повалили купой.

Сука та была дворнягой,
Не знатного рода.
Хвост потрёпанный, облезлый,
И в блохах вся морда.

Навела щенков бедняга —
Суку все ругают.
Прогоняют отовсюду,
Да ногой пинают.

Кто-то бросил кусок хлеба,
Принёс кто-то молоко —
В глазах радость засияла,
В сердце – счастье глубоко.

Перебили суке лапу,
Рёбра поломали.
Где хотела жить собака —
Отовсюду гнали.

Снег, мороз – лижит собака,
Издохла от холода.
Дохлую сосут щенята,
Пухлые от голода.

Ось і Паска, файний празник.
Мама пече булку,
Красить яйця та складає
В гарненьку шкатулку.

Напекли та наварили
Пиріжків, вареників.
Понаставали на столі
Пряників, пильмеників.

Ковбаса та оселедці,
Вино та горілка.
На столі усе стояло,
Грала ще й сопілка.

Поз’їзджалася рідня вся,
Ще й прийшли сусіди.
Напилися, наїлися,
Спать лягли в обіди.

Як проспались, повставали,
Пороздерли кліпи.
Та «Христос воскрес!» кричали,
Позаливши сліпи.

День гуляли, два гуляли.
А того не знавши,
Що Христос помер за грішних,
На хресті страж давши.

І сьогодні теж пиячать,
Й весело гуляють.
Та доказують, що в серці
Христа вони мають.

Хрестик висить в них на шиї,
Золотий, гарненький.
А душа пуста, та грязна,
Як сажа чорненька.

Тож пили собі й кричали,
Та й в думці не мали,
Що в цей день помер Спаситель —
Весело співали.

Мама, мамочка, матуся,
Мене народила.
Щастям, радicтю, любов`ю
Поблагословила.

Як можу сьогоднi я
Не вiддати шану,
Моїй милiй, добрiй, нiжнiй
Та терплячій мамi.

Було всяке в нас з тобою,
Ти ж мене чекала.
Коли повертавсь до дому,
Любила й прощала.

Хворий був, життям побитий,
А тобi болiло.
Серденько твоє страждало,
Та за мене млiло.

Я ж тебе не дуже слухав,
Та не дуже поважав.
Тiльки тому, що Iсуса,
Господа тодi не знав.

А тепер, коли я вирiс,
З Богом на ногах стою.
Всю любов, подяку, й шану,
Своїй мамi вiддаю.

Десь ще є така матуся,
Що сина чекає.
А вiн ходить без Iсуса,
В темрявi блукає.

Скоро прийде та година,
Дiти матерiв знайдуть.
Поцiлують сиву маму
Та до серця пригорнуть.

Моя мама сама краща,
Сама добра й нiжна.
Божая душа у неї,
Чиста, бiлоснiжна.

Хто скаже, що його мама
Мої красивiша.
У чиєi мами нiжнiсть
Та любов сильнiша.

Хоч менi уже за тридцять,
Я для неї ще дитятко.
Поцiлує, обiйме,
Мов кiшка котинятко.

А коли буває гiрко
Та проблеми в тебе є,
Твоя мама тебе втiшить,
Всю любов тобi дає.

Бережiть свою матусю,
Дорогу людину.
Коли стане не потрiбна,
Не показуй спину.

Пам`ятай, що тiльки мама,
Нiч недосипала.
А в саму скрутну годину,
В допомогу стала.

Якщо хто забув про маму,
Зараз хай до неї йде.
З покаянням, на колiна,
Мамi в ноги упаде.

Праздник, ёлка, дед Мороз
И у деда красный нос.
Дедушка шатается,
В Снегурку упирается.

А Снегурка в белой шубке,
В сексуальной мини-юбке.
Деда под руки берёт
И домой к себе ведёт.

А дед упирается
И матом ругается.
Мол: « Подарки есть в мешке,
Для детишек на горшке.

Нужно к каждому прийти
И подарки принести.
Если б я с тобой не пил,
Уж давно б всё завершил.

Ну давай ещё по «сто»,
Одевай своё пальто.
На плечо цепляй мешок,
Только бы дойти ты смог».

Уж давно 12 било,
Вся страна гулять остыла.
Утро Божье настаёт,
Дед Мороз уже не пьёт.

Ветер, вьюга и мороз,
Где же «горе дед Мороз»?
Вон в снегу кто-то лежит,
Вроде пьяный деда спит.

Точно дед, но он не спит,
Не храпит и не сопит.
Славно праздник отгулял,
Душу сатана забрал.…

Вот вам ёлка и вино,
Не весёлое «кино»,
бес стаканы наполняет,
Души пьяных забирает.

Вот вам праздник, дед Мороз.
Не был синим чтоб твой нос,
Яд в стакан не наливай.
С Богом Новый Год встречай.

Гробки, поминки, панахиди.
Кому жертву приносите?
Кому горілку та харчі
На могилки ви носите?

Може для Бога жертва та,
Чи може для людини?
Хто буде пити та гулять,
Під тином хто загине?

Стоїть могила, а на ній
У чарочці горілка.
Чия могила та? – Петра,
Який помер від «білки»?