Світлана Журавель - Мистецтво бути незалежною. Або як стати щасливою в шлюбі

Якось я зустріла свою знайому в перукарні. Кожен з нас розповідав про свої досягнення. Я поділилася з нею новиною про те, що зайнята написанням книги «Мистецтво бути незалежною». На що вона мені відповіла:

– А в моєму шлюбі командую парадом тільки – я. Мого чоловіка нічого не стосується!

В її словах проявилася добре знайома мені думка: я хочу користуватися необмеженою свободою, і мене не влаштовує, якщо ще чиясь свобода буде обмежувати мою.

Трохи згодом, якось ми з чоловіком були в гостях у наших друзів – Оксани та Віктора. Ця подружня пара продемонструвала точно таке ж спотворене розуміння свободи особистості. Віктор поскаржився, що іноді на Оксану щось находить і вона без всякої причини замикається в собі. На що Оксана тут же відповіла:

– Причина якраз є. Я замикаюся, коли намагаюся сказати тобі «ні», а ти тиснеш на мене.

Віктор почав заперечувати це. Але Оксана не почала одразу обговорювати подробиці, а просто відповіла:

– Мені здається, у нас різні точки зору на одне й те ж питання.

Тема розмови змінилася, ми поговорили потроху про все. В кінці вечора Віктор запросив мого чоловіка взяти участь в ході військовослужбовців, яка відбудеться через два тижні. На що він відповів:

– Вибач, я не можу.

Віктор демонстративно скинув руки і виголосив перебільшено глузливим тоном:

– Ой ой ой! Він не може! Та годі. Відклади свої справи заради зустрічі з друзями.

Оксана весь час спостерігала за нами. Вона не втрималася і вигукнула:

– От саме те, про що я й говорила. Саме так він і веде себе, коли я говорю йому «ні». Починає тиснути на мене.

Віктор здивовано запитав:

– А що я такого роблю?

Тут вже я не втрималася:

– З усією повагою до тебе, Віктор, – твоя дружина абсолютно права. Адже ти й зараз тиснеш на мого чоловіка, перш ніж він встигне порадитися зі мною, а потім відповісти тобі «так», чи «ні». Як тільки ми обговоримо це питання, він обов'язково дасть тобі відповідь.

До Віктора, нарешті, дійшло, що його бажання зробити як краще обертається вторгненням за межу, що відокремлює власність іншої людини. Він проявляє неповагу до чужої власності. Згодом він усвідомив, що за все в цьому житті потрібно платити.

Отже, не чекайте, що хтось буде зважати на вас, якщо ви в такій же мірі не зважаєте на інших. За своєю гріховною сутністю, людина схильна поважати тільки свої: думки, погляди, досягнення, а іноді навіть приписувати собі неіснуючі «подвиги».

Це відбувається тому, що кожен з нас підсвідомо прагне досконалості. Ми порівнюємо себе з тими ідеалами, на які хочемо бути схожими. Присвоюуємо собі те, чого насправді у нас немає. І не дай Бог нас спустити з п'єдесталу власної «слави»! Можна здогадатися про те, – яка буде реакція.

Торкаючись теми про людську сутність, я хочу сказати наступне: якщо ви хочете, щоб інші поважали ваше «ні», то з такою ж точністю, – ви повинні поважати таке ж «ні» інших. Особливо тоді, коли ви перебуваєте в подружніх стосунках, інакше вони будуть приречені на спортивні змагання. Подібні змагання властиві більше дітям, але не зрілим особистостям. Тільки діти визнають досягнення і свободу інших набагато менше, ніж власні.

На початку подружніх відносин (особливо в період медового місяця), молодим людям може здатися, що вони дивляться на світ одними очима. Але з часом раптом виявляється, що у кожного з них абсолютно різні бажання, потреби і навіть уявлення про спільне життя.

Процес зіткнення почуттів і думок двох різних людей проходить непросто. Особливо важко проходять адаптацію один до одного пари в поспішних шлюбах, де з двох, ще не сформованих як особистості людей, – формується нова сім'я. Пощастить більше тим подружжям, які прагнуть не просто присвоювати собі добрі якості, а тим, які налаштовані рости духовно, і готові до внутрішніх змін.

Цінувати і поважати кордони особистості чоловіка/дружини – ось все, що потрібно для вашого спільного щастя. Якщо ваша любов робить вашого чоловіка/дружину вільним (ою), якщо ви поважаєте недоторканність його (її) особистого простору, то ви тим самим прокладаєте шлях до поваги і вашої власної волі.

Геннадій обожнював політику. Його дружина обожнювала свого чоловіка, але ненавиділа політику. Кожен раз, коли він бурхливо розповідав про політичний стан в країні, – вона просто мовчки слухала його.

– Це ж так цікаво! – переконував він.

Олена зовсім рідко цікавилася політикою, але думала про себе: «Ми різні з ним, але я кохаю свого чоловіка. І мені ж не хочеться, щоб він сердився на мене». Тому без будь-якого задоволення вона кожен раз терпляче вислуховувала його.

Сама того не підозрюючи, Оленка робила все можливе, щоб Геннадій все ж таки відчув її зневагу до подібної тематики: іноді змінювала тему, а іноді просто мовчала – давала йому виговоритися.

Зрештою Геннадію набридло бачити, як дружина кожен раз демонструє нудьгу в політичних дискусіях.

Він сказав:

– Вже краще я взагалі не буду говорити з тобою на такі теми, а ніж бачити тебе з таким видом.

Олена образилася на те, що чоловік не оцінив її жертву. Вона не розуміла, що йдучи на зустріч Геннадію, вона говорить «так» тому, що їй не подобається. Із-за такої нерішучості, ні він, ні вона сама не отримували задоволення від того, що відбувається.

Неможливо по-справжньому кохати іншу людину, якщо постійно робити щось вимушено. Робити щось проти своєї волі – це значить підсвідомо боятися когось або чогось.

Нижче я приведу приклади тих страхів, які так часто заважають нам у створенні власних кордонів. Це страх:

– Втратити душевну прихильність свого чоловіка, відчути себе самотньо;

– Викликати його гнів, осуд, неприязнь;

– Не відповідати очікуванням чоловіка/дружини;

– Втратити його (її) повагу.

Страх – це найгірший ворог любові. Якщо ви робите вимушені вчинки через страх, то ні про яку любов не може бути й мови. Згодом вона просто згасне, і з усіх спогадів про шлюб, – залишаться лише гіркі.

Необхідно усвідомлено боротися з будь-якими страхами в своїй душі, і вчитися керуватися тільки законами справедливої любові. Якщо ви говорите своєму чоловікові/дружині «так», виходячи з добрих спонукань і свого прагнення до створення гарних стосунків, то з такими ж мотивами навчіться говорити йому (їй) і «ні». Іншими словами, будуйте свої кордони таким чином, щоб вони служили тільки на благо вашим відносинам.

Текст предоставлен ООО «ЛитРес».