Д. Журавльов - 100 ключових подій української історії

Тут можно читать онлайн Д. Журавльов - 100 ключових подій української історії - бесплатно ознакомительный отрывок. Жанр: История, издательство Литагент «Клуб семейного досуга»7b51d9e5-dc2e-11e3-8865-0025905a069a, год 2014. Здесь Вы можете читать ознакомительный отрывок из книги онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.
  • Название:
    100 ключових подій української історії
  • Автор:
  • Жанр:
  • Издательство:
    Литагент «Клуб семейного досуга»7b51d9e5-dc2e-11e3-8865-0025905a069a
  • Год:
    2014
  • Город:
    Харків
  • ISBN:
    978-966-14-5667-8
  • Рейтинг:
    3.3/5. Голосов: 101
  • Избранное:
    Добавить в избранное
  • Отзывы:
  • Ваша оценка:
    • 60
    • 1
    • 2
    • 3
    • 4
    • 5

Д. Журавльов - 100 ключових подій української історії краткое содержание

100 ключових подій української історії - описание и краткое содержание, автор Д. Журавльов, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru

Неупереджений погляд на героїчне минуле українського народу!

Найвизначніші події нашої історії – від заснування Києва до прийняття Конституції! У цій книжці детально описано події, які вплинули на розвиток та становлення України. Саме вони зробили Українську Державу такою, якою ми знаємо її сьогодні. Автор достовірно розповідає про найцікавіші факти нашої історії.

100 ключових подій української історії - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок

100 ключових подій української історії - читать книгу онлайн бесплатно (ознакомительный отрывок), автор Д. Журавльов
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

4-й мехкорпус А. Власова використовувався частинами в жорстоких боях на різних напрямах проти німецької армії Штюльпнагеля. 27 червня командувач 5-ї армії М. Потапов за розпорядженням військради Південно-Західного фронту прийняв рішення зранку почати наступ 9-го і 19-го мехкорпусів на лівий фланг німецького угруповання між Луцьком і Рівним у напрямах, що сходяться, на Млинів і 36-го стрілецького корпусу на Дубно. Частини 15-го мехкорпусу мали вийти до Берестечка і повернути на Дубно.

Проте німці знову виявилися швидшими – за ніч 26–27 червня вони переправили через річку Іква піхотні частини і зосередили проти 9-го мехкорпусу 13-ту танкову, 25-ту моторизовану, 11-ту піхотну і частини 14-ї танкової дивізії. Виявивши перед собою свіжі частини, К. Рокоссовський наступу не почав. Водночас під Луцьком почали наступ німецькі 298-ма і 299-та дивізії за підтримки танків 14-ї дивізії. На цей напрям РСЧА довелося перекинути 20-ту танкову дивізію, що стабілізувало становище до початку липня. 19-й мехкорпус М. Фекленка також не зміг перейти в наступ, відступаючи на Рівне, а потім на Гощу під ударами 11-ї і 13-ї дивізій панцерваффе. На відступі і під ударами авіації було втрачено частину танків, автомашин і знарядь мехкорпусу. 36-й стрілецький корпус був ослаблений боями і в атаку перейти також не зміг. З південного напряму о 2-й годині дня 27 червня змогли перейти в наступ тільки поспішно організовані зведені загони 24-го танкового полку підполковника П. Волкова і 34-ї танкової дивізії під командуванням бригадного комісара М. Попеля, які й домоглися найбільшого в ході битви успіху.

Удар у напрямку Дубна став для німців несподіванкою – зім’явши оборонні заслони, група М. Попеля до вечора увійшла на околицю Дубна, захопивши тилові запаси 11-ї танкової дивізії і декілька десятків неушкоджених танків (які згодом довелося залишити). За ніч німці перекинули до місця прориву частини 16-ї моторизованої, 75-ї і 111-ї піхотних дивізій і закрили прорив, перервавши шляхи постачання групи Попеля. Спроби частин 8-го мехкорпусу прорвати німецьку оборону не вдалися, корпус сам перейшов до оборони. На лівому фланзі, прорвавши оборону 212-ї моторизованої дивізії 15-го мехкорпусу, близько 40 німецьких танків вийшли до штабу 12-ї танкової дивізії. Командир дивізії генерал-майор Т. Мішанін відправив їм назустріч резерв – 6 танків КВ і 4 Т-34, яким вдалося зупинити прорив, підбивши німецькі танки і не зазнавши при цьому втрат – німецькі танкові гармати їх броню пробити не змогли. 8-й мехкорпус зумів організовано відійти на рубіж Золочевских висот, прорвавши німецькі заслони. До ранку 5 липня дивізії корпусу закінчили зосередження в Проскурові. 29 червня 15-му мехкорпусу було наказано змінитися частинами 37-го стрілецького корпусу і відійти на Золочевські висоти в районі Білий Камінь – Золочів – Ляцьке. Загін М. Попеля залишився відрізаним у глибокому тилу супротивника. Зайнявши кругову оборону в районі Дубна до 2 липня, після чого, знищивши техніку, що залишилася, загін успішно вийшов до своїх. Найбільше радянське танкове побоїще скінчилося.

Наслідки події

Результатом контрударів стала затримка на тиждень наступу 1-ї танкової групи і зрив планів супротивника швидко прорватися до Києва й оточити армії Південно-Західного фронту на Львівському виступі. Німецьке командування зуміло відбити контрудар і завдати поразки мехкорпусам Південно-Західного фронту, не припиняючи свого наступу. Радянська сторона безповоротно втратила до 2,5 тис. танків, група фон Клейста зазнала на порядок менших, але все одно чималих втрат – у її складі на момент закінчення цих боїв налічувалося до 320 боєздатних танків, проте вибулі з ладу машини швидко ремонтувалися. Існує зведення безповоротних втрат групи фон Клейста на 4 вересня 1941 р. – 186 машин, більша частина котрих була втрачена під Дубном – Луцьком – Бродами. Людські втрати обох сторін у цій битві точно невідомі. Південно-Західний фронт втратив в усіх боях у період 22 червня – 5 липня 165,5 тис. осіб убитими і полоненими, до 658 тис. пораненими. Німецька група армій «Південь» (без румунів та угорців, що діяли разом із нею) за той же період втратила 5,5 тис. убитими і пропалими безвісти, 17,2 тис. пораненими.

Історична пам’ять

За радянських часів одна з найбільших танкових битв в історії була геть забута (встановлений, наприклад, на виїзді з Дубна танк-пам’ятник ІС-2 ніяк не стосується битви). У 1990-х рр. інтерес до події пожвавився як в Україні, так і в Росії, перш за все завдяки науковцям, історикам-аматорам, групам пошуку, краєзнавцям та ін. Сьогодні в Україні – добре відома любителям вітчизняної історії битва, присутня в усіх підручниках і загальних працях, що стосуються Другої світової війни. Проте якихось помітних заходів щодо вшанування пам’яті полеглих у битві не проводиться.

Оборона Києва 1941 року

Дата і місце

7 липня – 26 вересня 1941 р., Київський укріплений район, Правобережжя і частина Лівобережжя України.

Дійові особи

Рішення про утримання міста ухвалювали особисто голова Ставки Верховного Головнокомандування Йосип Сталін та начальник Генштабу РСЧА маршал Борис Михайлович Шапошников (1882–1945; начальник штабу РСЧА в 1937–1940, 1941–1942 рр., у 1942–1943 р. заступник наркома оборони СРСР, військовий теоретик). Південно-Західним напрямком на початку битви за Київ командував маршал Семен Михайлович Будьонний (1883–1973; повний Георгіївський кавалер, командир 1-ї Кінної армії в роки громадянської війни, людина-легенда РСЧА, один з ініціаторів репресій у 1930-х рр., у липні – вересні 1941 р. командувач Південно-Західного напрямку, 1942 р. – командувач Резервним фронтом, Північно-Кавказьким напрямком, в 1943 р. командувач кавалерії РСЧА), а з 13 вересня 1941 р. – маршал Семен Костянтинович Тимошенко (1895–1970; герой Першої світової та Громадянської воєн, комдив 1-ї Кінної армії, 1939 р. командував Українським фронтом під час походу в Західну Україну, з січня 1940 р. командував Північно-Західним фронтом у війні з Фінляндією, того ж року – маршал, у 1940 р. до липня 1941 р. нарком оборони СРСР, один з особистих приятелів і сват Й. Сталіна). Південно-Західним фронтом, що обороняв Київ, командував генерал-полковник Михайло Петрович Кирпонос, начальником штабу фронту був генерал-майор Василь Іванович Тупиков (1901–1941; намагався відвернути катастрофу, звинувачений Шапошніковим у панікерстві, загинув в оточенні), його заступником був відомий у майбутньому радянський воєначальник генерал-майор Іван Христофорович Баграмян (1897–1982; з 1940 р. замначальника штабу КОВО, з 1941 р. – Південно-Західного фронту, врятувався з оточення під Києвом, з грудня 1941 р. генерал-лейтенант, начштабу Південно-Західного напрямку, з листопада 1943 р. на чолі 1-го, згодом 3-го Прибалтійського фронту, успішно воював у Білорусії, Литві, Латвії, брав Кенігсберг).

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


Д. Журавльов читать все книги автора по порядку

Д. Журавльов - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




100 ключових подій української історії отзывы


Отзывы читателей о книге 100 ключових подій української історії, автор: Д. Журавльов. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x