Галина Бабак - Атлантида советского нацмодернизма. Формальный метод в Украине (1920-е – начало 1930-х)

Гнатюк М. Історія літератури як наукова дисципліна: друга половина ХІХ – початок ХХ ст. // Слово і Час. 2010. № 6. С. 84–93.

Петров Н. И. Очерки из истории украинской литературы ХІХ столетия. К., 1884; Дашкевич Н. П. Отзыв о сочинении г. Петрова «Очерки истории украинской литературы ХІХ столетия». Отчет о двадцать девятом присуждении наград графа Уварова. СПб., 1888; Єфремов С. М. І. Петров як історик української літератури // Записки історико-філологічної секції Українського наукового товариства в Києві. К., 1918. Кн. XVII. С. 23–40.

Александрова Г. А. Літературні перехрестя: (Микола Дашкевич у контексті порівняльних досліджень кінця ХІХ – початку ХХ ст.). К.: Освіта України, 2008; Дмитриев А. Н. Всеобщая литература в университетах Российской империи: наследие академика Н. П. Дашкевича (1852–1908) // Вестник Санкт-Петербургского университета. История. 2016. № 3. С. 107–119.

Петров Н. И. Очерки из истории украинской литературы XVII и XVIII веков (Киевская искусственная литература XVII–XVIII вв., преимущественно драматическая). К.: Типография Петра Барского, 1911. Перетц напечатал и отклик на эту работу.

Лепкий Б. Начерк історії української літератури. Кн. 1–2. Коломия, 1909–1912; Хороб С. Богдан Лепкий – історик української літератури: методологічний концептуалізм // Наукові записки ТНПУ ім. В. Гнатюка. Літературознавство. Вип. 47. С. 261–273.

Moore D. Questions of History // The Oxford Handbook of Modernisms / P. Osbourne, P. Brooker et al. (eds.). Oxford: Oxford UP, 2010. P. 368–387. Стоит обратить внимание на расширенное толкование модернизма и как особого способа / стиля жизни в целом (радикализующее ряд идей Георга Зиммеля, но все же с акцентом на литературную динамику): Rasula J. Acrobatic Modernism from the Avant-garde to Prehistory. Oxford: Oxford UP, USA, 2020.

О культурных формациях украинского народничества см.: Павличко С. Д. Українське народництво в 1898 р. // Павличко С. Д. Теорія літератури. К.: Основи, 2009. С. 39–50.

Драгоманов отмечает: «Какие шансы для своего будущего развития может иметь украинская литература и какая в тех обстоятельствах, в которых она находится, может быть дорога, которой она должна идти, чтобы развиться, отвечая тем потребностям и целям, которые ее вызвали, и чтобы послужить на пользу нашему народу?» См.: Драгоманов М. П. Література російська, великоруська, українська і галицька // Правда. 1873. № 4: https://zbruc.eu/node/31401.

Гундорова Т. І. ПроЯвлення Слова. Дискурсія раннього українського модернізму. Постмодерна інтерпретація. Львів: Літопис, 1997. С. 23.

Сегал Д. Пути и вехи. Русское литературоведение в XX веке. М.: Водолей, 2011. С. 69. Более сложную картину лево-правых симпатий русских модернистов дает Денис Иоффе: Иоффе Д. К вопросу о политике модернизма в России. Введение в тему // Russian Literature. 2017. Т. 92. С. 1–14.

Tarnawsky M. Traditional or Modern, Nativist or Foreign, Ukrainian or European: The Roots of Ivan Nechui-Levyts’kyi’s Antimodernism // Ukraine and Europe: Cultural Encounters and Negotiations / M. Pavlyshyn, G. Brogi Bercoff, S. Plokhy (eds). Toronto: University of Toronto Press, 2017. P. 269–282.

«Літературно-науковий вістник» («ЛНВ») издавался Научным обществом имени Тараса Шевченко в 1898–1907 годах во Львове под редакцией М. С. Грушевского. Фактическим редактором в то время был Иван Франко. В 1907–1919 годах издавался во Львове и Киеве под редакцией Грушевского. В 1922–1932 годах выходил во Львове под редакцией Дмитрия Донцова, уже с существенно иной идейной направленностью. Про «ЛНВ» начальных периодов в контексте истории украинской журналистики см.: Корбич Г. Журнал «Літературно-науковий вісник» львівського періоду (1898–1906). К.: Обереги, 1999; Шаповал Ю. Г. І в Україні святилось те слово… Львів: ПАІС, 2003; Кость С. А. Західноукраїнська преса першої половини ХХ ст. у всеукраїнському контексті (засади діяльності, періодизація, структура, особливості функціонування). Львів: ЛНУ імені І. Я. Франка, 2006.

Вороний М. Український альманах. Відозва // Літературно-науковий вісник. 1901. Т. 16. Кн. 11. С. 11.

Павличко С. Д. Теорія літератури / Упор. В. Агеєва, Б. Кравченко. Вид. 2-ге. К.: Основи, 2009. С. 49.

Матусяк А. В колі української сецесії. Вибрані проблеми творчої поетики письменників «Молодої Музи». Львів: Піраміда, 2016 (польская исследовательница обращает внимание на специфическое присутствие иных видов искусства в литературном символизме галичан, в особенности музыки).

См. подробнее: Чорна Індія «Молодої Музи»: Антологія прози та есеїстики / Упоряд., ред. і прим. Василя Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2014.

Ткачук Т. Генеза та типологія раннього українського і польського модернізму (кінець ХIX – поч. ХХ ст.) // Studia Methodologica. Тернопіль: ТНПУ. Вип. 15. 2005. С. 100–107; Яковенко С. Романтики, естети, ніцшеанці: українська та польська літературна критика раннього модернізму. К.: Критика, 2006; Корбич Г. Захід, Польща, Росія в літературно-критичному дискурсі раннього українського модернізму: Вибрані аспекти рецепції. Познань, 2010.

Ilnytzkyj O. Ukrainska khata and the Paradoxes of Ukrainian Modernism // Journal of Ukrainian Studies. 1994. № 2. P. 8.

Полумисна О. О. Народництво і модернізм в інтерпретації літературних критиків журналу «Украинская жизнь» (1912–1917) // Вiсник ХНУ iм. В. Н. Каразiна. 2007. Серія: Філологія. Вип. 51. С. 71–75.

Евшан Н. Suprema lex. Слово о культуре украинского слова [1914] // Михайль Семенко и украинский панфутуризм: Манифесты. Мистификации. Статьи. Лирика. Визиопоэзия / Сост., пер. с укр., комм. А. Белой, А. Россомахина. СПб.: Изд-во Европейского ун-та в СПб., 2016. С. 150–153.

Ільницький О. Український футуризм (1914–1930) / Пер. с англ. Р. Тхорук. Львів: Літопис, 2003. С. 27.

Павличко С. Д. Теорія літератури. С. 36.

Подробнее о жизни и деятельности И. Я. Франко см.: Грицак Я. Й. Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота (1856–1886). К.: Критика, 2006; Гундорова Т. І. Франко не Каменяр. Франко і Каменяр. К.: Критика, 2006.

К этому жанру относят одно из дебютных его произведений «Петрії і Довбущуки» (1875/1913).

См.: Дмитриев А. Украинская наука и ее «имперские» контексты (XIX – начало XX века) // Ab Imperio. 2007. № 4. С. 133.

«Русская троица» (укр. «Руська трійця»; «руська» образовано от слова «Русь» и производного от него – «русин»; «русинами» себя в то время называли украинцы, проживавшие на территории современной Западной Украины) – галицкое литературное объединение, которое возглавляли Маркиян Шашкевич, Яков Головацкий, Иван Вагилевич в 1833–1837 годах. С деятельностью объединения связано национально-культурное возрождение на Галичине в конце 1830‐х – середине XIX века. В 1837 году в г. Буда (Будапешт) опубликовали первый западноукраинский альманах на украинском языке «Русалка Дністровая». См.: «Русалка Дністрова»: Документи і матеріали / Упоряд. Ф. І. Стеблій та ін. К.: Наукова думка, 1989; Циганик М. Яків Головацький в оцінці Івана Франка // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. Вип. 2011. Т. 55. С. 209–215.