Артем Чапай - Война на три буквы

Більша частина з присутніх визначилася, за кого голосувати. Серед тих, хто вагається, вибір стоїть між Петром Порошенком і Анатолієм Гриценком. У цих кандидатів і наголоси в кампаніях схожі. Основний – війна.

Агітаційний ролик на мітингу починається Порошенком на Майдані. Він – «той, хто не сховається, чия стихія – розбурхані лави, той, хто дивитиметься крізь метал в очі посланих убивати, щоб вони задкували та вклякали», – переконує голос за кадром.

Після фільму на розігріві у кандидата виступає Юрій Луценко. В Черкасах був іще й Микола Томенко.

Основний меседж у Луценка й Томенка – ідентичний. Порошенко повинен перемогти в першому турі, тому що війна. Ми обираємо не тільки президента, але й Верховного Головнокомандувача. Саме так, з великих літер.

– Другий тур – це ще три тижні, а потім оскарження, а там Верховна Рада йде на канікули, а там розкачка. Хіба ми можемо давати Путіну ще півроку? – питає зі сцени в Умані Луценко. – Не тіште себе ілюзіями. Це війна!

Він входить у раж і починає у своєму стилі витончено жартувати: «Добкін-жопкін, Тігіпко-бібіпко, сині баклажани-регіонали, червоножопі павіани з КПУ» і так далі.

У Черкасах Луценко цього вже не каже. Мабуть, йому зробили зауваження. Або зважає на інтелігентнішу аудиторію обласного центру.

Люди слухають уважно й серйозно, однак без надмірного ентузіазму. Частина чоловіків на деякі репліки навіть невдоволено гукає «Бу!» Але організатори все одно дотримуються пафосної драматургії.

Порошенко заходить на сцену не ззаду, а йде крізь натовп, потискаючи руки. Його охороняють принаймні з десяток охоронців. Саме такий прийом 10 років тому використовували в кампанії «месії» Віктора Ющенка.

– Подивіться на себе, які ви красиві, – починає зі сцени Порошенко. Знову ідентично з Ющенком 2004 року.

Образу «месії», як у 2004-му, нині нема, але люди хочуть знайти хоч якусь надію. Жінка з вогняним волоссям дзвонить по мобільному, каже комусь: «Ось, послухай», – і простягає телефон у бік колонок.

Утім, масової ейфорії нема. Порошенко зриває овації лише раз, коли зачитує записку «від народу» про уманську міліцію – бандитів у погонах.

Кандидат починає з новин АТО на сході. Захоплюється патріотизмом жінок, які розігнали блокпост сепаратистів у Краматорську. Розповідає про «снайпера Петра, у якого нема патронів», і тут же обіцяє це виправити.

А вже поміж іншим Порошенко представляє й інші пункти програми «Жити по-новому».

– Яка середня зарплатня в Умані? – питає кандидат.

Із натовпу звучать цифри:

– Тисяча! Тисяча триста!

– А знаєте, яка на «Рошені»?

Люди несміливо здогадуються:

– Три тисячі? Чотири?

Нарешті хтось найсміливіший кричить:

– П’ять!

Петро Олексійович шокує уманців:

– Сім тисяч гривень!

Мовляв, чому на «Рошені» таке можливо, а в Умані – ні? До речі, «після обрання» він обіцяє продати весь бізнес, «окрім 5 каналу».

Наприкінці кожного мітингу на сцену виходить дружина кандидата й матір чотирьох його дітей – мініатюрна Марина Порошенко. В Умані розчулені бабусі кричали їм «Гірко!», але Порошенко знітився: «Це ж не весілля». Й тільки обійняв дружину.

Після мітингу іноземні журналісти звіряють свої враження. Москвичка з «Франс-прес» вагається:

– Как-то не хватает в его речах… ммм… перца?

– Пороха, – підказують їй, але москвичка-іноземка не розуміє, чому українська перекладачка з Le Monde регоче.

Попри відсутність пороху, люди тягнуться до Порошенка, вважаючи його «новим». Це ключовий епітет, яке вживають практично всі, кого я питаю.

– Якось довіряю йому. А там час покаже. А Тимошенко себе вже показала, – каже 73-річний Василь Михайлович.

48-річний Микола, який чекав на Порошенка з пропозиціями, бо «особисто його знає»:

– Порошенка ж визнають у світі. Правда ж? Єдине, що я хочу в нього запитати: чого така слаба у нього команда?

– Порошенко – единственный достойный кресла президента, – дуже чітко висловлює думки 27-літній Влад. – Он много сделал для Майдана и для Украины. А Тимошенко – ни в коем случае. Это – тот же Янукович. Та же власть.

Але з Владом проблемка. Влад сидить із десятком хлопців у затінку ялини за квартал від мітингу в Черкасах, поряд з автобусами, якими привезли прапороносців. Влад схожий на десятника прапороносців.

– Хлопці, ви звідки? – питаю у рядового.

– З Черкас. А ви думали – «тітушки»? Та нас всігда автобус з роботи розвозить. А оце всі разом захотіли подивиться на мітінг.

Тим часом на мітинг дивляться й батьки з дитячого майданчика через дорогу, і випадкові перехожі, які не визначилися.

– Ти за кого будеш? – питає один молодий перехожий іншого.

Той непристойним жестом показує, що йому байдуже, й товариш лізе до нього обійматися на знак солідарності.

Артем Чапай, Insider

22 травня 2014

25 мая в Украине прошли внеочередные выборы президента. В отдельных районах Донецкой и Луганской областей избирательные участки не открылись в целях безопасности. На выборах с 54,70 % победил Петр Порошенко.

– Поїзд через Сватове не йде, – одного за одним ошелешує пасажирів провідниця вагону.

– А чого?

– Ви шо, з Луни свалилися? Там война!

– Я ж позавчора їхав! – обурюється літній чоловік.

– Так то було позавчора!

Того дня стріляли в Рубіжному й Лисичанську, й поїзд № 126 Київ – Луганськ перенаправили через Лозову. Тим, хто не дістанеться своїх зупинок, провідниця від імені «Укрзалізниці» пропонує «робіть, шо хочете», й усі вирішують зійти в Харкові.

– Харашо хоть так ходимо, – бурчить провідниця. – А то ж ми можемо забастовать. Чого ми должни под пулями їздити?

57-річна тьотя Люба їде у Троїцький район. Повинна була, як і я, зійти у Сватовому. До нас приєднується студент Ярослав. Ми вирішуємо ночувати на вокзалі в Харкові разом.

– Самій дуже страшно. Щас таке врем’я!

У мене стискається серце. Пізніше виявляється, що вона боїться злодіїв. Тьотя Люба – сварлива, кремезна, коротко стрижена сива селянка – розповідає, як по селу їздить армія, а все село ходить годувати «голих-босих-голодних дітей».

– Через «них» танки в селі, а тепер через «них» і доїхать до села не можеш. От собачі душі! – тьотя Люба не уточнює, кого «них», це стане зрозуміло лише потім. – Паддддлюки. І це ще не все!

– Що ще? – знову завмираю.

– Дві неділі нема дощу!

– Сватове тепер стало великий город, – іронізувала тьотя Люба.

Містечко нині – адміністративний центр області: сюди переїхала в. о. губернатора, сюди перевели й ГУ МВС у Луганській області, попередньо кинувши дезу про переведення у Старобільск.