П. Несамбут - Палаюча рука

Тут можно читать онлайн П. Несамбут - Палаюча рука - бесплатно ознакомительный отрывок. Жанр: Научная Фантастика, издательство Литагент Ридеро. Здесь Вы можете читать ознакомительный отрывок из книги онлайн без регистрации и SMS на сайте лучшей интернет библиотеки ЛибКинг или прочесть краткое содержание (суть), предисловие и аннотацию. Так же сможете купить и скачать торрент в электронном формате fb2, найти и слушать аудиокнигу на русском языке или узнать сколько частей в серии и всего страниц в публикации. Читателям доступно смотреть обложку, картинки, описание и отзывы (комментарии) о произведении.

П. Несамбут - Палаюча рука краткое содержание

Палаюча рука - описание и краткое содержание, автор П. Несамбут, читайте бесплатно онлайн на сайте электронной библиотеки LibKing.Ru
Дивний підліток захоплюється НЛО і нарешті його відвідують жителі його захоплення. Та тільки зустріч проходить зовсім не в доброму напрямку для хлопця. Він вирушає у подорож світом, аби розібратся з цим усім. Та куди він втрапив, коли залишився один? Мета чи сам шлях? Страх і вибір. А про, що думали ви у 18? П. С. Не бійтеся двометрових ящіркоподібних людей, бо Гриць буде сміятися з вас.

Палаюча рука - читать онлайн бесплатно ознакомительный отрывок

Палаюча рука - читать книгу онлайн бесплатно (ознакомительный отрывок), автор П. Несамбут
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать

Одного без примітного ранку до нього підійшов, на вигляд старий, але енергійний чоловік з не приборканою бородою.

– Як ти? – звичним голосом поцікавився він.

– Непогано, – кинув хлопець, навіть не глянувши на нього, і здивовано перепитав, – а ви хто?

Краєм ока він бачив чоловіка схожого на лісника: зелена одежина і каптур, все трохи заношене, з кучею карманів та ще й борода, і очі в нього було спокійні й нагадували шелестіння лісу під час легенького вітерцю восени.

– Я частина цього світу, як і всі люди на землі.

– Мабуть. – кинув свою універсальну фразу хлопець. «Що це він від мене хоче?» – Гриць бачив його лише краєм ока і вирішив встати й повернутися до нього що б бути на рівних. Проробивши цей задум, він уже був розкрив рота щоб спитати чого це він тут з ним розводить, як лісник зник. Якось дивно Грицю зробилося: «Знову сонце напекло чи що? Та ще ж тільки ранок..»

Дивний чоловік більше не з'являвся.

За все літо хлопець говорив тільки з дідусем і бабусею, якщо не рахувати діалог з незрозумілим лісником. Самотність стала для хлопця нормальним явищем, він дуже багато читав про інопланетне життя і його це замкнуло в собі, цілі всесвіти він ховав у собі, але був завжди один. Частенько йому снилися різні теорії що ж буде з планетою, коли з'являться якісь неземні цивілізації. Від спалювання планети заживо до міжчасових мандрівок, де люди самі себе знаходили на інших планетах. Отакі от веселі сни були на канікулах сімнадцятирічного.

– Він сам обрав цей шлях, це його життя. – говорив дід, коли приїхав у вересні в гості до дочки. – Як у нього справи в школі?

– Каже, що «нормально», більше нічого, він взагалі мало говорить. – спокійно відповів батько Гриця.

– Йому сімнадцять, – почала знервована мати, – в нього такий період…

Розмова про хлопця скоро вичерпалася за браком інформації про звичний об'єкт розмови. Вони втрьох звернули русло бесіди в іншу річку. Пили добре заварений чай, в невеликому домі, що був розташований у селищі, яке на п'ятнадцять кілометрів віддалялось від Авдіївки.

Надворі світило сонце. Чай вже закінчувався, коли у двері увійшов школяр з ранцем на спині. В нього було кам'яне лице, як і останнім часом, але побачивши гостя він зобразив посмішку.

– Привіт! – вигукну хлопець, майже радісно не відводячи очей від такого цікавого заняття як скидання черевиків.

– Привіт, як справи в школі? – спитав дід.

– Нормально. – бовкнув хлопець і швидко пірнув у свою кімнату.

– Якийсь він дивний останнім часом… – сказав до батьків дід.

Більше хлопець нічого не чув бо вже закрив двері до своєї кімнати. Школа стала байдужа для нього, особливо коли наступив випускний клас. Після дивних літніх подій, щось дуже сильно його пересмикнуло. Гриць вже разів сто, мабуть, не міг переконатися, чи він те все бачив, чи йому й справді напекло? Він дуже багато читав та дивився різні документальні фільми про НЛО та все в такому дусі. Говорити він взагалі вважав за непотреб, і з його уст виходили тільки скупі відповіді у школі.

Сплинув Новий Рік. Після канікул у хлопця знову почали снитися «унікальні» сни, як він їх сам подумки й назвав. В снах був один і той самий моторошний зміст. Гриць вставав зранку вдома, снідав, і виходив до школи, але виходивши з хати його хапав за руку лісник (той, що приходив улітку) і вів за собою. Вони йшли в темноту, чорну, як смола, напруга завжди зростала з кожним кроком, та Гриць не міг вирватись. Через деякий час вони підходили до ще темнішого провалля, якщо таке взагалі можливо. Лісник ступав туди й тягнув у прірву за собою й хлопця. Гриць завжди пручався, та лісник казав (чи передавав йому подумки), що ступати в найтемніше провалля – це перемога. Та падіння в чорну діру не дуже приваблювало хлопця і він завжди тікав звідти скільки духу було. Отак він бігав по тій темноті вже декілька разів за зимні канікули.

Нічні жахи були періодичні і закінчились після не менш дивної пригоди. В кінці лютого було дуже холодно і зимовий покрив робив Десну не менш привабливою для очей, ніж влітку. Гриць вирішив з'їздити в гості до бабусі: його зараз дуже тягнуло на природу після цих кошмарів. Отож в суботу зранку він вибрався до зупинки автобуса і через двадцять хвилин уже був у селі. Сніжний покрив доволі сильно вабив би кожного у цю пору, тому Гриць мало не зойкнув дійшовши до Десни: так було гарно. «Ось чому нам треба навчатись: милуванню цією красою, а не ту муру яку ми вчимо в школі. Ось що треба тримати в голові. Тільки тут я по справжньому вільний, тільки тут я бачу, чому треба цінувати природу, тільки перед такою красою всі люди будуть в рівних». Гриць сидів на дні перевернутого дерев'яного човна, що був міцно примерзлий до землі і прикутий до могутньої верби. В глибокій, для його віку, задумі хлопець оглядав все довкола.

– Як твої пошуки? – розворушив тишу тихий, але чіткий чоловічий голос.

Гриць повернув голову вліво і побачив того самого лісника, він був у тій самій одежині, тільки в утепленій формі. Його очі так само були спокійні і здавалося в них вмістився цілий світ.

– Ви про що? – на-пів стриманим голосом запитав Гриць, здивувавшись що чоловік знає про його таємні пошуки інопланетного.

– Неземне життя, яке ти шукаєш, напевне, існує. Я бачив їх…

– Звідки ви знаєте? Ви за мною стежите?

– Я знаю про тебе все…

– Хто ви у біса такий? – Гриць уже не стримався, лють підхопила його на ноги, і він повернувся до всезнаючого лісника… Але він знову зник, і Гриць мертвим пнем простояв хвилину, дивлячись на місце де повинен був бути дивний чоловік.

«Шукай в житті, а не в інтернеті», – слова пролунали в голові Гриця доволі чітко й струмом просочились по всій задумливій голові.

– Що ви маєте на увазі? – трішки підвищеним голосом запитав Гриць до порожнечі, де мав би стояти лісник. Хлопець був упевнений, що це його дивні слова пробігли по його макітрі.

«Мабуть я зайшов занадто далеко, – думав Гриць, попиваючи чай на кухні у бабусі, – говорити з невидимим лісником, мабуть, скоро сам до себе буду в слух базікати. Шукай в житті? Це де ж можна марсіанинів шукати на землі? Невже це все насправді було?»

Настав початок березня й на вулицях почав танути сніг. Дороги змінились на грязьові ванни, по яких Гриць ходив до школи. Він не надто любив ці заняття, але він дуже прикипів до історії. Надіючись щось таки знайти після тих почутих слів, він невпевнено підняв руку на уроці історії і спитав:

– Чи можливо таке що прибульці вже не одноразово встрявали в справи людей? Ну, наприклад, Друга Світова яку ми вивчаємо, чи вам не здається що фашисти надто вже випередили всіх у розвитку?

В класі почався гул, деякі учні сміялись, деякі пильно дивилися на вчителя, а дехто був схожий на Гриця перед Десною – дивилися наче в нікуди, очевидно також вірячи в це.

Читать дальше
Тёмная тема
Сбросить

Интервал:

Закладка:

Сделать


П. Несамбут читать все книги автора по порядку

П. Несамбут - все книги автора в одном месте читать по порядку полные версии на сайте онлайн библиотеки LibKing.




Палаюча рука отзывы


Отзывы читателей о книге Палаюча рука, автор: П. Несамбут. Читайте комментарии и мнения людей о произведении.


Понравилась книга? Поделитесь впечатлениями - оставьте Ваш отзыв или расскажите друзьям

Напишите свой комментарий
x