Право - КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

6. Приховування майна, майнових обов’язків, відомостей про майно, документів, що відображають господарську чи фінансову діяльність суб’єкта господарської діяльності, — це незаконні дії, спрямовані на те, щоб унеможливити врахування та/або використання таких предметів чи відомостей у процедурах банкрутства. Зокрема, приховування може виявлятися в незаконному переміщенні майна чи документів в інше місце, розміщенні їх у спеціально створених схованках, знищенні чи перекрученні комп’ютерної інформації про майно чи майнові обов’язки тощо. Приховування відомостей про майно чи майнових обов’язків може бути і у формі бездіяльності, наприклад, неповідомленні таких відомостей за відсутності відповідних документів.

7. Передача майна в інше володіння означає незаконну передачу майна боржника іншій особі з наданням права володіння або володіння та користування ним. Відчуження майна — незаконна передача майна боржника іншій особі разом із правом власності. Під незаконністю цих дій слід розуміти порушення ними повних заборон або заборон-обмежень, встановлених господарським судом у процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції від ЗО червня 1999 р. Наприклад, передача майна в оренду, заставу, як внеску до статутного фонду господарського товариства або розпорядження майном іншим чином без погодження з арбітражним керуючим (розпорядником майна) (ст. 13 Закону).

8. Знищення майна та документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність суб’єкта господарської діяльності, — це доведення їх до повної непридатності щодо цільового призначення (див. також коментар до статей 194, 357 КК).

9. Фальсифікація документів, які відображають господарську чи фінансову діяльність суб’єкта господарської діяльності, означає повне виготовлення сфальсифікованого документа або підроблення справжнього документа (див. також коментар до статей 358, 366 КК).

10. Велика матеріальна шкода — це п’ятсот чи більше неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (згідно з приміткою до ст. 218 КК). Матеріальною шкодою є завдані збитки: втрата або пошкодження майна, додаткові витрати (вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), неодержані доходи, які були б одержані у разі належного виконання зобов’язання. У статті 221 КК не конкретизується, кому завдається шкода, і таким чином поняття «велика матеріальна шкода» охоплює не лише шкоду державі та кредитору боржника (статті 218, 219, 220 КК), а й самому боржнику, власнику майна. Така шкода може бути завдана одній особі або бути сумарною.

11. Злочин вважається закінченим з моменту завдання великої матеріальної шкоди.

12. Суб’єктивна сторона цього злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними, на кваліфікацію цього злочину не впливають, але можуть враховуватися при призначенні покарання.

13. Суб’єктом злочину може бути громадянин - засновник або власник суб’єкта господарської діяльності, а також службова особа суб’єкта господарської діяльності. Про поняття «службова особа» див. примітку та коментар до ст. 364 КК.

Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами

1. Надання громадянином-підприємцем або засновником чи власником суб’єкта господарської діяльності, а також службовою особою суб’єкта господарської діяльності завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності —

карається штрафом від п’ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Ті самі дії, якщо вони вчинені повторно або завдали великої матеріальної шкоди, —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років із позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

1. Об’єктом цього злочину є суспільні відносини у сфері надання фінансових ресурсів і податкових пільг. Додатковими об’єктами можуть бути власність або відносини щодо формування дохідної частини державного та місцевого бюджетів.

2. Предмет злочину — неправдива інформація, що надається вказаним у цій статті адресатам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Тут йдеться тільки про таку інформацію, яка в конкретному випадку має юридичне значення для прийняття позитивного рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг. Ця інформація може неправдиво відображати фінансово-економічний стан або, певні сторони діяльності суб’єкта господарювання, мету отримання коштів чи засоби забезпечення їх повернення тощо. Спотворення відомостей може виявлятися в покращенні дійсності (наприклад, при отриманні кредиту) або, навпаки, — в її погіршенні (наприклад, при отриманні дотації). Якщо при цьому відомості хоч і перекручені, але дійсних даних юридичне достатньо, щоб прийняти позитивне рішення щодо надання фінансових ресурсів чи податкових пільг, — склад цього злочину відсутній (наприклад, особа подає відомості про 60 % працюючих на своєму підприємстві інвалідів, в дійсності їх 55 %, а для одержання податкових пільг згідно із законодавством достатньо 50 %).

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у наданні завідомо неправдивої інформації органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим чи органам місцевого самоврядування, банкам або іншим кредиторам з метою одержання субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків у разі відсутності ознак злочину проти власності.

4. Надання неправдивої інформації спрямоване на введення вказаних адресатів в оману для незаконного одержання в такий спосіб субсидій, субвенцій, дотацій, кредитів чи пільг щодо податків. Проте фактичне одержання цих ресурсів чи пільг не є обов’язковим для об’єктивної сторони цього злочину. Його слід враховувати при встановленні наслідків злочину, що має значення для кваліфікації за ч. 2 цієї статті.

5. Банк — юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 7 грудня 2000 р. (ВВР. - 2001. - № 5-6. - Ст. ЗО). Для кваліфікації цього злочину не має значення, в якій із передбачених законом організаційно-правових форм банк був створений та на якій формі власності.